Slide Slide Slide Slide

Бузький Ґард

Одне з семи природних чудес України – «Гранітно-степове Побужжя» – розташоване там,
де Південний Буг, прорізавши річище-каньйон в Українському кристалічному щиті,
виривається на Причорноморську низовину. Це – одна з найстаріших ділянок суші в Європі,
яка не поринала у морські глибини десятки мільйонів років, оаза життя в степовому регіоні.
І це диво ще є!

Бузький Ґард – серце Гранітно-степового Побужжя, заповідне урочище на Південному Бузі, в районі сучасного м. Южноукраїнськ, де річка прорізаючи скелясті породи утворює дивовижні пороги. Це одна з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала у морські глибини вже протягом 60 млн. років, на якій сформувалися унікальні угруповання флори і фауни.

Для збереження цієї унікальної території з набуттям незалежності України був створений Регіональний Ландшафтний Парк «Гранітно-Степове Побужжя», а згодом, наприкінці 2000-х, Національний природний парк «Бузький Гард». Між цими подіями у територія була визнана одним із семи природних чудес України завдяки поєднанню її непересічної природної та культурної цінності. Згодом територія стала частиною Смарагдової мережі, що об’єднує європейські території особливого природоохоронного інтересу відповідно до Бернської конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі.

Дивовижна геологічна історія території обумовила значну кількість унікальних об’єктів живої природи – реліктів та ендеміків. Тут було виявлено значну кількість видів рослин і тварин середземноморських та гірсько-альпійських за походженням, виявлено 86 представників флори і фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.

Територія Гранітно-степового Побужжя надзвичайно багата на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідний і залізний віки, епоха бронзи, черняхівська та трипільська культури, свідоцтва поселень кімерійців, савроматів, скіфів, ольвіополітів, давніх слов’ян, римлян. Але особливу цінність представляє культурна спадщина козацьких часів. Бог (нині – Південний Буг) славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра-Славутича, а на території Бузького Ґарду розміщувалось одне з найважливіших поселень козацької доби – адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорозької республіки. Першим паланковим отаманом тут був князь Дмитро Вишневецький – легендарний Байда. Тепер ця території охороняється на державному рівні – вона є пам’яткою культури національного значення за № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорізького».

Проте ні дивовижна природні цінність, ні виняткове історичне значення не гарантують збереження цієї унікальної та надзвичайно важливої для України території. Причина тому – Южноукраїнський енергокомплекс, а саме Ташлицька ГАЕС. Для цілей цього проекту радянських часів безпосередньо в руслі Південного Бугу створено Олександрівське водосховище, під водами якого вже затоплено частину унікальних територій, і ще частину планується затопити теперішнім проектом підняття рівня до відмітки +20,7 м.


Прямо зараз, до 20 травня 2021 року, кожен українець можете вплинути на ситуацію висловивши свій протест проти затоплення Бузького Ґарду надіславши лист (зразок додається) на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України

Позиція Національного екологічного центру України щодо підняття рівня Олексадрівського водосховища

Зарегулювання Південного Бугу на сьогодні вже перевищило допустимі норми. Річка є найбільш зарегульованою серед великих річок України. Сумарний об’єм штучних водойм в його басейні становить близько 1,5 куб.км, що істотно перевищує об’єм стоку Південного Бугу в маловодні роки, яких дедалі стає більше. Відповідно до Водного кодексу України, за таких обставин площі водосховищ не тільки не можна збільшувати, а необхідно зменшувати, щоб покращити протічність річки.

Підвищення рівня Олександрівського водосховища до 20,7 м призведе до зарегулювання Південного Бугу ще на 51 млн. куб.м. Безповоротні втрати води на випаровування збільшуються ще на 1,5 млн. куб.м, а Южно-Українська АЕС додатково може споживати ще7 млн. куб.м води. За таких обставин небезпеки підсилюються: води стає менше, а здатність річки до самоочищення знижується внаслідок затоплення порогів.

Дуже дивно, як проект підняття рівня Олександрівського водосховища до 20,7 м може розглядатися в сучасних умовах. Він порушує основи міжнародного та національного законодавства: Водний кодекс України, закони України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», «Про Червону книгу України», «Про екологічну мережу України», «Про охорону культурної спадщини», Бернську, Боннську та Оргуську конвенції а також багато інших. Всі ці нормативні акти – не забаганки юристів чи екологів, а затверджені державою вимоги здорового глузду. Усі вони були порушені і за підняття рівня водосховища до позначки 16 м, і за попереднього підняття рівня до 14,7 м, і за попереднього – до 10 м. Саме ці поетапні порушення призвели до сьогоднішніх проблем Південного Бугу, нестачі води для пересічних громадян в басейні річки.

Ще більшу цінність має для громадян України історичний ландшафт з порогами та островами, який і є тим самим Бузьким Ґардом – біосферним центром Гранітно-степового Побужжя. Саме ландшафт буде змінений у разі затоплення порогів і островів. Це фактично останній історичний ландшафт, пов’язаний з історією Запорозької Січі, однієї із ключових ланок у збереженні української державності попри всі випробування долі. Зберегти його і надалі – наш обов’язок перед наступними поколіннями.

Вважаємо, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів має зобов’язати НАЕК «Енергоатом» разом із Міністерством енергетики України представити альтернативні рішення щодо покриття пікових навантажень у південно-західній частині об’єднаної енергосистеми України, а також для забезпечення надійного базисного режиму роботи ЮУ АЕС, які не лише не будуть передбачати підйом рівня Олександрівського водосховища до відмітки + 20,7 м, але й будуть містити стратегію зниження його рівня до відмітки + 8 м, яка є відносно безпечною з екологічної точки зору.

Вбачаємо недоцільним впровадження подібних проектів, що мають значний і довготривалий вплив на довкілля. Вважаємо, що на даному етапі, потрібно накласти мораторій на розбудову Ташлицької ГАЕС до розробки вищезазначених альтернативних рішень.

Національний екологічний центр України.

Плани із затоплення Бузького Ґарду

Ідея створення потужного енергокомплексу на Південному Бузі поринає щонайменше у 70-ті роки ХХ-століття. Саме з нею пов’язані перші плани підкорення річки Південний Буг та затоплення Ґарду, які залишаються в силі і тепер у 2021 році – через півстоліття від народження цього руйнівного для довкілля проекту.

За свідченням очевидців, на початковому етапі в складі Південноукраїнського енергокомплексу планувалося зведення до 6-ти ядерних енергоблоків Южно-Української АЕС та їх охолодження за допомогою 10-ти гідроагрегатів Ташлицької ГАЕС, які мали скидати нагріту воду із ставків-охолоджувачів, а в зворотному напрямку подавати холодну воду із Південного Бугу. Варіант проекту, що почав реалізовуватись у 1975 р., передбачав спорудження 4-х енергоблоків АЕС сумарною потужністю 4000 МВт, а також гідрокомплексу, що мав складатися із:

  • Ташлицької гідроакумулюючої електростанції потужністю 1800 МВт (6 гідроагрегатів),
  • Костянтинівської ГЕС-ГАЕС (430 МВт) і
  • Олександрівської ГЕС (11,5 МВт)

Такий гідрокомплекс мав забезпечуватись каскадом водосховищ: Ташлицьким – у балці Ташлик (об’єм 86 млн. м3), Костянтинівським (442 млн. м3) і Олександрівським (114 млн. м3) – у руслі р. Південний Буг.

В радянські часи було побудовано 3 ядерних енергоблоки АЕС проектним терміном експлуатації 30 років. Будівництво 4-го енергоблоку АЕС, а також Ташлицької ГАЕС, Костянтинівської ГЕС-ГАЕС, Олександрівської ГЕС було зупинено у 1989 р. через спротив громадськості та позицію Академії наук УРСР після Чорнобильської катастрофи.

Схема розташування об’єктів Південноукраїнського енергокомплексу (за матеріалами НАЕК «Енергоатом»)

У 1996 р. компанія «Енергоатом» отримала у власність атомну станцію та недобудовані супутні гідроенергетичні об’єкти, а обласна рада відмінила мораторій на будівництво Ташлицької ГАЕС. Після кількаразового відхилення проектів ГАЕС на фоні громадського спротиву через масове порушення Конституції та законів України, у 2000 р. Уряд приймає постанову про фінансове забезпечення завершення будівництва Ташлицької ГАЕС[1], обумовлюючи її гострим дефіцитом пікових потужностей у південному регіоні України. В 2002 р. Урядом затверджено скорегований проект завершення будівництва[2], а в 2006 та 2007 рр. здано в експлуатацію гідроагрегати №№ 1 та 2 Ташлицької ГАЕС, чому передувало створення руслового Олександрівського водосховища та початок затоплення цінних територій.

Роботи з підготовки до заповнення Олександрівського водосховища виконувались з 1986 по 1990 р. 24 квітня 1999 р. був прийнятий в експлуатацію пусковий комплекс Олександрівської ГЕС (два турбінних агрегати загальною потужністю 11,5 га ) при позначці НПР водосховища + 8,0 м.

Навесні 2006 р. було здійснено підйом НПР до відмітки +14,7 м, після чого у грудні 2006 р. було введено в експлуатацію гідроагрегат № 1, а в серпні 2007 р. – гідроагрегат № 2.

В 2011 р. рівень Олександрівського водосховища був піднятий до сучасної, ситаном на весну 2021 року, відмітки +16,0 м, в результаті якого об’єм водосховища склав 20,95 млн. м3.

Проте не дивлячись на будівництво Ташлицької ГАЕС та неодноразове підняття рівня Олександрівського водосховища, незаконність яких була доведена в судовому порядку, експлуатація Южно-Української АЕС з кожним роком ускладнюється. В зв’язку із змінами клімату, що особливо відчутно проявляються останнім десятиліттям, а останніми роками – критично, зокрема, у зменшенні водності басейну Південного Бугу, Южно-Українська АЕС відчуває гострий дефіцит води, що обмежує її планову потужність, через низьку охолоджуючу здатність ставка-охолоджувача.

Тому останніх 10 років активно просуваються плани чергового підвищення рівня Олександрівського водосховища до відмітки +20,7 м та добудови ще 4‑х гідроагрегатів Ташлицької ГАЕС. Зокрема відповідні плани були зафіксовані у протоколі спільної наради з питань будівництва Ташлицької ГАЕС від 26.08.2015 р., що узгоджений Міненерговугілля, Мінприроди, ДП НАЕК «Енергоатом», ВП ЮУ АЕС, обласною радою та адміністрацією, а згодом у Заяві про наміри від ЮУ АЕС[3]. На той момент проект внаслідок супротиву громадськості не отримав позитивного висновку Державної екологічної експертизи.

Після чого, у квітні 2018 р., вже в умовах діючого Закону «Про оцінку впливу на довкілля», який визначає, що подібні проекти можуть реалізовуватися лише на підставі визначення їх допустимості за підсумками оцінки впливу на довкілля, НАЕК «Енергоатом» розпочато процедуру ОВД для проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3‑6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки +20,7м»[4]. 8 квітня 2021 р. в Єдиному реєстрі ОВД оприлюднено Звіт з ОВД, на основі якого, а також його громадського обговорення Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України буде ухвалюватися рішення щодо допустимості чи недопустимості реалізації даного проекту, а відповідно, і затоплення Бузького Ґарду.


До 20 травня 2021 року, кожен українець може вплинути на ситуацію, висловивши свій протест проти затоплення Бузького Ґарду. Як? Надіславши лист ЗАВАНТАЖИТИ ЗРАЗОК на адресу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, електронною поштою: OVD@mepr.gov.ua (достатньо електронного листа) чи на адресу: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, вул. Митрополита Василя Липківського, 35, Київ, 03035.

Матеріали оцінки впливу на довкілля та екологічних експертиз

  1. Пропозиції та зауваження громадськості до Повідомлення про плановану діяльність з Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки +20,7м опубліковані в Єдиному реєстрі ОВД (2018)
  2. Матеріали ОВД проекту Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів 3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки +20,7м (2018-2021)
  3. Рекомендації Комітету з питань екологічної політики за підсумками круглого столу “Екологічні аспекти розвитку гідроенергетики в Україні” (23.05.2018)
  4. Висновки громадської екологічної експертизи ситуації, що склалася внаслідок добудови Ташлицької ГАЕС та підняття рівня Олександрівського водосховища вище НПР – 8 м (2008)

Заяви та Звернення

  1. Повторне звернення НЕЦУ до Європейського Інвестиційного Банку щодо ймовірного фінансування проекту добудови Ташлицької ГАЕС (12.04.2021)
  2. Резолюція семінару «Урядова Програма розвитку гідроенергетики на період до 2026 року: регіональний рівень (басейн Південного Бугу) – точка зору експертів та громад», м. Миколаїв, 15.09.2017 р.
  3. Звернення НЕЦУ до Президента України щодо небезпеки знищення пам’ятки культури національного значення (07.03.2017)
  4. Звернення НЕЦУ до Уряду України щодо підйому рівня Олександрівського водосховища (07.03.2017)
  5. Публічна позиція НЕЦУ щодо Програми розвитку гідроенергетики до 2026 року (27.01.2017)
  6. Колективне звернення до міністра енергетики та вугільної промисловості щодо обговорення “Програми розвитку гідроенергетики до 2026 року” (2017)
  7. Звернення НЕЦУ до Міністерства екології і природних ресурсів України щодо наявності ОВНС на підйом НПР Олександрівського водосховища (11.10.2016)
  8. Заява громадських організацій екологічного спрямування та представників експертної спільноти України з приводу ухвалення yрядом України «Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року» (25.07.2016)
  9. Звернення НЕЦУ до голови ВРУ стосовно збереження Гранітно-Степового Побужжя та накладання мораторію на розбудову Ташлицької ГАЕС (05.02.2016)
  10. Звернення НЕЦУ до Держатомрегулювання та Кабміну щодо продовження терміну експлуатації енергоблоку №2 ЮУАЕС (10.12.2015)
  11. Звернення НЕЦУ до Держатомрегулювання щодо надання звіту про виконання незалежних повірочних розрахунків реактора енергоблоку №1 ЮАЕС (07.09.2015)
  12. Звернення НЕЦУ до Мінприроди щодо дотримання Україною зобов’язань за Конвенцією про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенцією Еспо) при прийнятті рішень щодо продовження роботи енергоблоків АЕС у понад проектний термін (28.05.2015)
  13. Звернення НЕЦУ до Держатомрегулювання України щодо продовження терміну експлуатації енергоблоків АЕС (29.05.2015)
  14. Звернення до членів Колегії Держатомрегулювання України, РНБО та СБУ щодо небезпеки продовження терміну експлуатації енергоблоку №1 Южно-Української АЕС (27.11.2013)
  15. Коментарі, зауваження та запитання НЕЦУ до НАЕК “Енергоатом” щодо продовження терміну експлуатації енергоблоку № 1 Южноукраїнської АЕС (19.11.2012)
  16. Звернення НЕЦУ до ініціатора конкурсу “7 природних чудес України” Миколи Томенка з проханням врятувати об’єкти-претенденти (16.07.2008)
  17. Про ситуацію, яка склалася внаслідок добудови Ташлицької ГАЕС та підняття рівня Олександрівського водосховища на р. Південний Буг в Миколаївській області вище НПР 8,0 м. (27.06.2008)

Аналітичні, наукові та довідкові видання

  1. Постер Пам’ятка культури “Історичний ландшафт центру Буго-Гардівської паланки Війська Запорозького” (2017)
  2. Жива Україна. Екологічний журнал, №1, 2017
  3. Довідник найцінніших територій та об’єктів в межах Арбузинського, Доманівського районів Миколаївської області та м. Южноукраїнськ (2008)
  4. Матеріали VI Наукових читань пам`яті Сергія Таращука (2019)
  5. Матеріали V Наукових читань пам`яті сергія Таращука (2017)
  6. Гідроенергетичний потенціал річок України: розвінчання міфів / Р.Б. Гаврилюк, Г.К. Веремійчик, О.П. Гавриленко, Д.В. Гулевець, О.Г. Тарасова, С.А. Савченко, І. Матушек. – К.: Видавництво “Фенікс”. – 2018. – с. 32
  7. Інструменти громадянського суспільства у прийнятті рішень щодо розвитку гідроенергетики / В.В.Цокур – К.: Видавництво “Фенікс”. – 2017. – 24 с.
  8. Гідроенергетика в енергетичній політиці європейського союзу / Д.В. Гулевець, Г.К. Веремійчик, Р.Б. Гаврилюк, В.В. Шаравара, С.А. Савченко, М.В. Козловська, К.О. Ульянова – К.: Видавництво “Фенікс” – 2018. – 24 с.
  9. Принципи збалансованого розвитку гідроенергетики / Г.К. Веремійчик, Р.Б. Гаврилюк, Д.В. Гулевець, О.Г. Тарасова, І.В. Тимченко – К.: Видавництво “Фенікс” – 2018. – 20 с.
  10. Аналіз урядової програми розвитку гідроенергетики України на період до 2026 року (2016)
  11. Резюме аналізу документів щодо продовження терміну експлуатації енергоблоку №1 Южно-Української АЕС (2015)
  12. Гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС) – не зелені інвестиції (2009)
  13. Постери ““Енергоатом” має повернути загарбані заповідні території” (17.04.2014)

Відеоматеріали

 

Новини кампанії