Проект будівництва Ташлицької ГАЕС із русловим Олександрівським водосховищем на р. Південний Буг у якості нижньої водойми вже понад чотирьох десятиліть викликає супротив громадськості, що дозволяє дещо стримувати його руйнівний наступ на довкілля, історичну і природну спадщину України.

Спроби подальшого підняття рівня Олександрівського водосховища, який у 2010 р. досягнув +16,0 м, невпинно продовжувалися.

Навіть, не зважаючи на попередню відмову Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів та заклик до пошуку розумних альтернатив, в умовах повномасштабної війни було розпочато нову процедуру оцінки впливу на довкілля проекту добудови Ташлицької ГАЕС з підняттям рівня Олександрівського водосховища до відмітки +16,9 м.

Національний екологічний центр України проаналізував опублікований звіт з ОВД даного проекту, громадське обговорення якого триває до 8 березня 2023 р. Результати аналізу з обґрунтуванням недопустимості реалізації проекту були надіслані до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України і мають бути взяті до уваги при підготовці Міністерством рішення щодо допустимості планованої НАЕК «Енергоатом» діяльності.

Нижче ви можете ознайомитись з результатами аналізу Національного екологічного центру України та зробити сформувати власну відповідь на питання що не так з проектом підняття рівня Олександрівського водосховища до відмітки +16,9 м?

Заперечення Національного екологічного центру України щодо реалізації проекту НАЕК «Енергоатом» «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Введення гідроагрегатів №3‑6 (м. Южноукраїнськ Миколаївської області) (Коригування) з підвищенням рівня Олександрівського водосховища на р. Південний Буг з позначки 16,0 до позначки 16,9 м»

Національним екологічним центром України детально розглянуто Звіт з оцінки впливу на довкілля «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Введення гідроагрегатів №3‑6 (м. Южноукраїнськ Миколаївської області) (Коригування) з підвищенням рівня Олександрівського водосховища на р. Південний Буг з позначки 16,0 до позначки 16,9м», що був розміщений в Єдиному реєстрі ОВД та на сайті НАЕК «Енергоатом».

Аналіз Звіту з ОВД засвідчує численні порушення вимог національного законодавства, що встановлені Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» (далі – Закон) та Порядком передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля (далі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 № 1026  до звітів з ОВД та до процедури ОВД в цілому. Невідповідність Звіту з ОВД встановленим вимогам є підставою для відмови у видачі уповноваженим органом Висновку з оцінки впливу на довкілля на зазначену діяльність.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону, суб’єкт господарювання забезпечує підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля (далі – Звіт) і несе відповідальність за достовірність наведеної у Звіті інформації згідно з законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону уповноважений центральний орган видає висновок з оцінки впливу на довкілля, яким виходячи з оцінки впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема величини та масштабів такого впливу (площа території та чисельність населення, які можуть зазнати впливу), характеру (у тому числі – транскордонного), інтенсивності і складності, ймовірності, очікуваного початку, тривалості, частоти і невідворотності впливу (включаючи прямий і будь-який опосередкований, побічний, кумулятивний, транскордонний, короткостроковий, середньостроковий та довгостроковий, постійний і тимчасовий, позитивний і негативний впливи), передбачених заходів, спрямованих на запобігання, відвернення, уникнення, зменшення, усунення впливу на довкілля, визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

Проведений аналіз Звіту з ОВД показує, що він істотно порушує встановлені вимоги щонайменше за наступними пунктами:

  1. Не підтверджено відповідність планованої діяльності містобудівній документації;
  2. Відсутня ситуаційна схема з нанесеними джерелами впливу на довкілля;
  3. Відсутні відомості за підписом суб’єкта господарювання про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень), необхідних для провадження господарської діяльності, разом з копіями документів, що підтверджують право власності або оренди на виробничі площі (приміщення);
  4. Відсутнє обґрунтування необхідності збільшення обсягу Олександрівського вдсх та підняття рівня води;
  5. Не розглянуті ані технічні, ані територіальні альтернативи планованій діяльності;
  6. Належним чином не визначено поточний стан довкілля в районі планованої діяльності;
  7. Планована діяльність належним чином не оцінена в частині її впливу на довкілля;
  8. Порушення Водного кодексу України в частині зарегулювання басейну Південного Бугу, а також національного та міжнародного законодавства в сфері захисту довкілля та збереження культурної спадщини;
  9. Не оцінено затоплення пам’ятки культури національного значення № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» в наслідок реалізації планованої діяльності.

1. Не підтверджено відповідність планованої діяльності містобудівній документації.

Розміщення згаданих у Звіті кадастрових ділянок

В Звіті відсутня інформація щодо земельних ділянок, їх кадастрових номерів, форм власності та цільового призначення, що розташовуються навколо Олександрівського водосховища та на островах водосховища. Відсутній картографічний матеріал з відображенням кадастрових земельних ділянок, на якій планується діяльність.

Більше того, у Звіті неодноразово згадуються виключно 3 кадастрових ділянки (стор. 15, 90 та інші) з номерами:

  • 4820355700:06:000:1084, площею 11,5863 га;
  • 4822780900:14:000:0022, площею 11,7992 га;
  • 4810800000:22:007:0005, площею 4,3363 га.

Так як у Звіті відсутній картографічний матеріал, який показує розташування цих ділянок, нами виконано винесення контурів даних ділянок на карту території планованої діяльності (рис. 1). Як видно з отриманої карти, ці три ділянки покривають незначну прибережну площу Олександрівського вдсх, набагато меншу від тієї, що може бути затопленою при підйомі рівня вдсх. Більше того, ці ділянки не покривають острів Гардовий, який є однією з ключом складових пам’ятки культури національного значення № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького», до затоплення якого призведе планована діяльність.

Окрім іншого не наведено відповідність планованої діяльності містобудівній документації для земель національного природного парку «Бузький Ґард» та території пам’ятки культури національного значення № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького».

Слід зазначити, що посилання на «погодження» Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.11.2018 р. № 5/4-7/12569-18 (стор. 14) не є коректним. Цим листом Мінприроди чітко вказано на необхідність проведення оцінки впливу на довкілля для підйому рівня Олександрівського вдсх Відповідно жодного погодження на проект Мінприроди не надавало.

2. Відсутня ситуаційна схема з позначеними джерелами впливу на довкілля.

Ситуаційний план території розташування Ташлицької ГАЕС, що міститись у Додатку Б, стор. 365 Звіту, наведений у якості непридатній для його прочитання та ознайомлення. На зазначеному зображенні не можна ідентифікувати ні об’єкти, ні їх позначення, ні прочитати умовні позначення. Очевидно, що цей план не може вважатися ситуаційною схемою з позначеними на ній джерелами впливу на довкілля, яка має міститися у Звіті.

Те саме стосується і зображень, що в змісті Звіту позначених як «Генеральний план Ташлицької ГАЕС», «План верхньої водойми ГАЕС», «План кар’єру №9», що міститься у Додатку В Звіту (стор. 367-369). Наведення їх в такій якості не має жодного значення, навіть не дає змоги ідентифікувати, що насправді наведено в на даних графічних матеріалах.

3. Відсутні відомості за підписом суб’єкта господарювання про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень), необхідних для провадження господарської діяльності, разом з копіями документів, що підтверджують право власності або оренди на виробничі площі (приміщення).

Передбачена вимогами Порядку передачі документації для надання висновку з оцінки впливу на довкілля відомості за підписом суб’єкта господарювання про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень), необхідних для провадження господарської діяльності, разом з копіями документів, що підтверджують право власності або оренди на виробничі площі (приміщення) відсутні у Звіті.

4. Відсутнє обґрунтування необхідності збільшення обсягу Олександрівського вдсх та підйому рівня води.

Планована діяльність має бути обґрунтованою з екологічної точки зору. Натомість в Звіті відсутнє обґрунтування потреби підняття рівня води

Олександрівського водосховища як нижньої водойми Ташлицької ГАЕС для її ефективної роботи.

Так, на стор. 16 Звіту в розділі «Цілі планованої діяльності» наведено, що зараз для потреб Ташлицької ГАЕС використовується 3,55 млн м3 води Олександрівського вдсх. Враховуючи, що зараз за даними Звіту працює 3 енергоблоки ГАЕС, то очевидно, що експлуатація 6 блоків мала б вимагати біля 7 млн м3. Водночас потрібно нагадати, що протягом 2007–2011 рр. Ташлицька ГАЕС функціонувала в складі 2-х енергоблоків при рівні Олександрівського вдсх +8 м. При теперішньому рівні вдсх +16 м та корисному обсязі вдсх 20,95 млн м3, очевидно, що його цілком достатньо для функціонування Ташлицької ГАЕС. Очевидно, що метою планованої  діяльності, оцінюваної у Звіті, є намагання збільшити об’єм Олександрівського вдсх не для забезпечення роботи Ташлицької ГАЕС, а, мабуть, для додаткового споживання Південноукраїнської АЕС (7,31 млн м3), про що в Звіті ненароком і зазначено на стор. 89.

Окрім того, згідно з неодноразово оприлюдненою НАЕК «Енергоатом» інформацією, для повноцінної експлуатації Ташлицької ГАЕС в повній проектній потужності у складі 6 гідроагрегатів достатньо існуючого рівня Олександрівського водосховища.

Відзначимо, що аргумент на стор.17 Звіту щодо збільшення витрат у меженний період, забезпечення санітарного попуску в маловодні роки суперечить вищенаведеним у Звіті даним, згідно яким сучасне використання водосховища для водогосподарських потреб Миколаївської області зменшується з 13,80 до 7,31 млн м3, при цьому навіть цей обсяг судячи з даних на стор. 89 Звіту призначений для додаткового споживання Південноукраїнської АЕС, а не санітарних попусків.

Таким чином обґрунтованих підстав для підвищення рівня Олександрівського вдсх в Звіті не наведено. Потреби водопостачання Південноукраїнської АЕС, що може бути єдиною причиною підйому рівня Олександрівського вдсх. Ці потреби мали б забезпечуватись в інший спосіб, а не за рахунок підняття рівня води в Олександрівському вдсх, з відповідними наслідками, які воно за собою потягне.

5. Не розглянуто ані технічні, ані територіальні альтернативи планованій діяльності.

Відсутні реальні альтернативи планованій діяльності, що суперечить Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Єдина наведена в Звіті технічна альтернатива проекту з підйомом рівня Олександрівського водосховища до відмітки +20,7 м, не може вважатися альтернативою, так як раніше було доведено неможливість реалізації такого варіанту проекту з екологічної точки зору. У

Листом Міндовкілля № 25/5-21/13635-21 від 30.06.2021 було відмовлено у наданні висновку з ОВД для проекту «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС у складі гідроагрегатів №№3-6 з поетапним підвищенням нормального підпірного рівня (НПР) Олександрівського водосховища на р. Південний Буг до позначки +20,7 м» (реєстраційний номер справи в Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля (далі – Реєстр) – 2018416564). Зокрема Міндовкілля було зазначено:

З огляду на цінність території, з точки зору збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, яка планується для затоплення у процесі реалізації планованої діяльності, уповноважений центральний орган вважає за доцільне рекомендувати підприємству розглянути альтернативні варіанти рішень планованої діяльності, з порівняльним аналізом щодо економічних вигід та екологічних наслідків для довкілля (зокрема, для видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України та відповідних міжнародних червоних списків, об’єктів природно-заповідного фонду, культурної та археологічної спадщини), у тому числі без реалізації даної планованої діяльності.

Таким чином, в теперішньому проекті суб’єкт господарювання мав би розглянути інші альтернативні варіанти планованої діяльності, в першу чергу – без підйому рівня Олександрівського вдсх, що як було доведено вище, достатньо для експлуатації Ташлицької ГАЕС.

Більше того, в перспективі є очевидною необхідність розробки рішень зі зниження рівня Олександрівського водосховища.

Очевидно невиправданою є категорична відмова від інших альтернативних технологій збалансування енергосистеми. Зокрема і в частині застосування літій-іонних батарей. В Звіті обґрунтовано відмову від цієї альтернативи, яка була запропонована НЕЦУ при обговорені Повідомлення про планову діяльність, її питомою вартістю «2,5-3 тис. дол за кВт потужності» (стор. 231 Звіту). Очевидно, що наведена вартість не відповідає дійсності. За інформацією Bloomberg, із 2010 р. по 2020 р. капітальна вартість таких систем зберігання зменшилася майже на 90% і сьогодні складає близько 132 долара за 1 кВт*годину. Очікується, її зниження до 58 доларів за 1 кВт*годину до 2030 року. А у 2035 році вона дорівнюватиме 45 доларів 1 кВт*годину (сайт ЕкоПолітика).

Отже виявляється, що окрім недостовірної інформації в Звіті з ОВД, технологія ГАЕС в українських умовах може виявитись дорожчою за альтернативні варіанти, які швидко розвиваються. Зокрема, в Звіті зазначено, що вартість для Ташлицької ГЕС оцінюється у 800 доларів за 1 кВт*годину встановленої потужності. А в реальності це значення може виявитись і вищим.

Відсутність розгляду альтернатив є прямим порушенням Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Вважаємо, що «безальтернативність» проєкту на думку розробників звіту є помилковою та такою, що суперечить духу Законодавства України в сфері оцінки впливу на довкілля. Враховуючи, що для спорудження маневрових потужностей передбачається державне фінансування, пропонуємо Міндовкілля ініціювати перед Урядом проведення відкритого конкурсу проектів будівництва таких потужностей для пошуку і відбору найбільш економічно ефективних та дружніх до довкілля рішень.

Окремо слід відзначити, що інформація стосовно «найвищого в Європі зеленого тарифу» в Україні (стор. 10), як і проаналізована вище вартість альтернативних технологій, не відповідає дійсності. Зокрема, «зелені тарифи» в таких країнах як Німеччина, Бельгія, Словенія та ін. можуть перевищувати український «зелений тариф» для вітрової та сонячної генерації електроенергії.

6. Належним чином не визначено поточний стан довкілля в районі планованої діяльності

Авторами звіту, на жаль, проігноровано рекомендації надані громадськістю до планованої діяльності, обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, що підлягає включенню до Звіту з ОВД, зокрема надані і Національним екологічним центром України (Розділ 10 Звіту з ОВД):

  1. Не визначено сучасний вплив водообміну між Олександрівським вдсх. і Ташлицькою водоймою (водойми-охолоджувача Південноукраїнської АЕС), а також скиду води з Ташлицької водойми в Олександрівське вдсх на водну екосистему Південного Бугу;
  2. Не створено локальну кліматичну модель для встановлення закономірностей формування мікроклімату у районі планованої  діяльності;
  3. Інформація про зменшення опадів в районі планованої діяльності (стор. 11) суперечить даним наукових досліджень (The tendencies of climate change and water regime of the middle- lower part in the basin of Southern Bug River (in the region of location of the South-Ukrainian Nuclear Power Plant) / Yu.L. Zabulonov, S.G. Boychenko, O.O. Zholudenko, M.A. Buhera // Геофізичний журнал. — 2018. — Т. 40, № 5. — С. 286-300.), а маловодність басейну насправді пов’язана з іншими чинниками, які не відображено у Звіті;
  4. Не створено регіональну геофільтраційну модель для встановлення гідрогеологічних умов в зоні впливу Олександрівського  водосховища;
  5. Інформація про «глибоке залягання підземних вод» (стор. 65) є недостовірною, виходячи з гідрогеологічних умов території і підтоплення внаслідок спорудження Олександрівського водосховища;
  6. Замість  опису геологічних умов території планованої діяльності відповідний розділ Звіту чомусь присвячено долинам Дніпра, Дунаю, Дністра, північно-чорноморським лиманам тощо;
  7. Достатнім чином  не досліджено неотектонічні умови території планованої діяльності (стор. 109), зокрема не досліджено та не описано такі умови для ділянок розташування споруд Ташлицької ГАЕС;
  8. Не наведено розрахунки водного балансу басейну Південного Бугу в районі планованої діяльності;
  9. Не відображено динаміку накопичення твердого стоку в Олександрівському вдсх та зміни корисного об’єму водосховища із таким накопиченням;
  10. Не відображено динаміку зміни стану іхтіофауни до і після будівництва Олександрівського вдсх;
  11. Не показано наявність на території планованої діяльності пам’ятки культури національного значення № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького».

Показовим є те, що навіть на рисунку 1.1.1 «Ситуаційна карта-схема території розташування Південноукраїнського енергетичного комплексу» не показано ні Ташлицької ГАЕС, ні енергокомплексу, а на рисунку 3.1.1 не показано актуальні контури Олександрівського водосховища, так наче вже не затоплено значні площі його водами.

7. Плановану діяльність належним чином не оцінено в частині її впливу на довкілля.

Звіт з ОВД не дозволяє належним чином оцінити усі види впливу на довкілля планованої діяльності, зокрема з огляду на наступне:

  1. У Звіті не вміщено схему контурів Олександрівського вдсх з пропонованою позначкою +16,9 м. Таким чином не визначено контур впливу (затоплення) земель. Не визначено на які земельні ділянки поширюється затоплення;
  2.  Належним чином не оцінено вплив на ґрунти території планованої діяльності, зокрема не описано систему поводження з ґрунтами. Відсутні розроблені проекти зняття рослинного шару ґрунту (2,9 та 2,7 тис. м3 якого має бути складено в районі метрологічної станції, стор.19);
  3.  Не оцінено процеси фільтрації води з чаші верхньої водойми ГАЕС. Хоча на стор. 33 Звіту зазначено складність гідрогеологічної обстановки у зоні підвідного каналу, але подальших оцінок не виконано;
  4.  Спостереження за рівневим, хімічним і температурним режимами води у стаціонарній мережі свердловин для моніторингу підземних вод у населених пунктах по берегах Олександрівського водосховища Виноградний Сад, Прибужжя, Бузьке, колишнє с. Кременчук, смт Олександрівка і в нижньому б’єфі Олександрівської греблі проводилися лише по 2009 р. (стор.72), що не дозволило зробити актуальну і достовірну оцінку впливу планованої діяльності на підземну гідросферу;
  5.  Належним чином не оцінено вплив продувки водойми-охолоджувача Південноукраїнської АЕС (Ташлицького водосховища), що може відбуватися двома шляхами: а) у верхню водойму ГАЕС та б) у Олександрівське вдсх (стор. 35). Зазначено, що Прогноз якості поверхневих вод в Олександрівському водосховищі в період опорожнення відсічної частини Ташлицького водосховища, виконано за програмою «Гідросфера», розробленою УКРНДІЕП (стор. 175), але ні методів розрахунків. ні результатів, ні розрахунків їх не наведено;
  6.  Відсутні оцінки впливу скиду зворотних вод, що згідно наведеного у Додатку К Дозволу на спеціальне водокористування № 38/МЛ/49д-22 від 19.08.2022 може становити лише по випуску №4 324320 м3/год або 2 841 043 тис. м3/рік. При цьому обсяг нафтопродуктів  у стічних водах може досягати 142 тони на рік, що для території національного природного парку неприпустимо;
  7.  Не оцінено процеси накопичення твердого стоку та зменшення обсягу Олександрівського вдсх. Не запропоновано рішень з розчищення водосховища, які могли б збільшити (відновити) його корисну ємність;
  8.  Відсутні дані оцінки переформатування берегів Олександрівського вдсх. Зазначено, що колись було зроблено такий прогноз Одеським національним університетом ім. І.І. Мечникова (стор. 176), але відповідні матеріали у Звіті відсутні;
  9.  Не дано оцінки наслідкам підтвердженого Інститутом гідробіології НАН України негативного впливу на середовище існування та нерестовища реофільних риб з подальшим витісненням їх лімнофільними видами, а також руйнацією пов’язаних з порогами комплексів макробезхребетних;
  10.  Відсутня оцінка впливу підняття рівня води в Олександрівському вдсх на пляжну зону м. Южноукраїнськ, а, отже, і можливостей відпочинку у ній мешканців міста ;
  11.  Оцінка обсягу утворення твердих побутових відходів – 96 кг/рік за наявності на ТГАЕС понад 1 тис. чоловік персоналу (стор. 505) викликає здивування. Окрім того не показані місця тимчасового організованого зберігання відходів, не доведено їх екологічну безпечність (стор. 59);
  12.  Суб’єктом господарювання не забезпечено умов для якісного виконання сейсмомоніторингу. Відповідно не отримано повної і якісної інформації для уточнення сейсмічної небезпеки в районі розміщення Ташлицької ГАЕС, про що наголошено Інститутом геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України (стор. 834). Не зважаючи на те, що варіанти вирішення питань ремонту або заміни сейсмометрів, налагодження системи передачі даних, встановлення на кожному ПСС системи буферизації сейсмічної інформації тощо неодноразово пропонувалися Інститутом геофізики, ці нагальні питання досі не вирішено. На фоні останніх подій з потужним землетрусом у Туреччині (лютий 2023 р.) таке ставлення до сейсмічного моніторингу об’єктів ГЕАС є неприпустимим, а дозвіл на підвищення рівня води у водосховищі за таких умов став би злочинним;
  13.  Не враховано сучасні ризики терористичних атак з боку Російської Федерації на дамби водосховищ, що вже мали місце від початку повномасштабної військової агресії. Зокрема не прораховано зміни потенційних наслідків від руйнування дамб Ташлицької ГАЕС при збільшенні обсягу води в Олександрівському вдсх на 5 млн. м3 (Розділ 8);
  14.  Не оцінено вплив на пам’ятку культури національного значення № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорізького». Проігноровано зауваження директора Інституту археології НАН України (стор. 866) щодо того, що остаточне рішення про надання дозволу на затоплення ділянок пам’яток культурної спадщини приймається державними органами охорони та збереження культурної спадщини відповідно до їх рівня (національного, місцевого значення);
  15.  У Звіті відсутня об’єктивна оцінка кумулятивного впливу планованої діяльності на довкілля.

8. Порушення Водного кодексу України в частині зарегулювання басейну Південного Бугу, а також національного та міжнародного законодавства в сфері захисту довкілля та збереження культурної спадщини.

Планова діяльність порушує ст. 82 Водного кодексу України, яка забороняє споруджувати в басейні річки водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається один раз у двадцять років. Нагадаємо, що теперішнє зарегулювання р. Південний Буг становить близько 1,5 км3, тоді як, навіть не розрахунковий, а реальний стік у 2015 році становив 1,3 км3.

На підтвердження сучасного зарегулювання басейну Південного Бугу в Звіті наведено інформацію, що водогосподарських об’єктів (стор. 69):

  • 188 водосховищ із загальною площею дзеркала 308 км2, повним об’ємом 897 млн.м3 і корисним об’ємом 562 млн.м3;
  • 8005 ставків із загальною площею дзеркала 469 км2, повним об’ємом 616 млн.м3.

Таким чином ст. 82 Водного кодексу України забороняє будь-яке подальше зарегулювання басейну, в тому числі збільшення обсягів існуючих водосховищ, зокрема Олександрівського.

9. Не оцінено затоплення пам’ятки культури національного значення № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» в наслідок реалізації планованої діяльності

У Звіті з ОВД не дано оцінки наслідків планованої діяльності для  розвитку культури та державотворення в Україні, а отже і для розвитку соціальної сфери у регіоні остаточного затоплення (яке внаслідок планованої  діяльності має неодмінно відбутись) пам’ятки культури національного значення № 140001‑Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького». Цей історичний ландшафт  є унікальною територією не тільки України, а й усієї Європи як з погляду збереження культурної, так і природної спадщини. Територія пам’ятки культури – це серце Гранітно-степового Побужжя, одного із семи природних чудес України, яке є частиною європейської Смарагдової мережі, котра об’єднує особливо цінні природні європейські території. Потребу заповідання цих місць було обґрунтовано ще 1958 р. працями відомого українського ботаніка В.Г. Собка.  Для збереження їх в незалежній Україні було створено спочатку регіональний ландшафтний парк «Гранітно-Степове Побужжя», а згодом і національний природний парк «Бузький Ґард». У заплаві Південного Бугу, яка і зазнає затоплення, внаслідок планованої діяльності, цей історичний ландшафт охоплює територію від поромної переправи між с. Богданівкою та смт Костянтинівкою до гирла р. Великого Конару. Особливе значення серед заплавних частин пам’ятки, затоплюваних, внаслідок планованої  діяльності,  є території Ґардового порогу, острова Ґардового, урочища Ґард та прилеглих до них ділянок.

З погляду збереження природної спадщини заплава каньйону Південного Бугу, яку за проєктом мають затопити води Олександрівського водосховища, являє собою унікальний нині не тільки в Україні, а й у всій Європі природний ландшафт порожистої частини каньйоноподібної долини великої рівнниної (а не гірської) річки, із великим перепадом висот річкового ложа. Водна біота цього ландшафту є одним з останніх в Україні пристановищ організмів протічноводного (реофільного, реобіонтного) комплексу водної фауни великих рівнинних річок, ступінь ендемізму якої досі не з’ясовано. Принагідно слід зазначити, що дані стосовно тваринного світу і міркування щодо впливу на нього планованої  діяльності (додатку «Ю» Звіту; с.1390-1490), за своєю повнотою і системністю, вважаємо, не дозволяють зробити наведені у Звіті висновки про можливість змін на територіях заповідних об’єктів (с. 81-88). Це визначається такими характеристиками даних із додатку «Ю», на які спирається текст самого Звіту:

1) Дані про тваринний світ представляють насамперед наземну біоту, яка від затоплення заплави і зміни гідрологічного режиму ділянок річки, де буде підвищено рівень води,  постраждає несильно, що наперед зрозуміло. Так величезну частину відомостей про тваринний світ утворюють дані про наземних ссавців, про птахів, про наземних комах. На цьому тлі дані про гідробіонтів виявляються мізерними, або взагалі відсутніми. Так серед комах хижі водні жуки (плавунці, плавунчики, вертячки), які є масовими мешканцями всіх типів водойм, і звісно річок, і які не тільки поїдають мальок, що притаманно великим за розмірами видам родів Dytiscus та Cybister, а самі є звичайною поживою для риб, дослідники виявили мізерну кількість видів: 3 види плавунчиків (Haliplidae), 4 види плавунців (Dytiscidae) та 1 вид вертячок (Gyrinidae) (с. 1439). Тоді як за багатьма літературними даними плавунчиків могло б бути до 10 видів, а вертячок мало б налічуватись 5-6 видів 3-х родів. А щодо плавунців, то їх мало б налічуватись, принаймні, до 50 видів із 15-17 родів. Натомість наведено по одному виду плавунців для трьох родів. Такі рясні улови пояснюються двома факторами:

  • по-перше, ловили водних жуків не підсакою у воді, що є єдиним ефективним методом обстеження фауни цих тварин, а світловими пастками, котрі особливо погано фіксують реофільну фауну великих водойм (шукати нові оселища жуки з Бугу летять мабуть нечасто) та переважно виявляють види, притаманні невеликим стоячим водоймам, котрі часто пересихають. Отож недивно, що жодного виду з родів, притаманних протічним водам: Potamonectes, Deronectes, Oreodytes, — а також протічноводних видів з інших родів виявлено не було;
  • по-друге плавунці у серпні місяці, коли тільки й провадились лови, перебувають у стадії лялечки і, їх і на світло, і підсакою спіймати тяжко. А це ж одні з наймасовіших мешканців водойм заплави Бугу! Але масштаб присутності хижих водних жуків у водних екосистемах авторам, можливо, непросто уявити, бо вони гадають, що види з родів Hydaticus та Ilybius, які мають пересічну довжину тіла 13-15 мм, є дрібними видами, тоді як величезна більшість видів родини у фауні України має довжину тіла від 3-х до 5-6-и мм. Тяжко уявити, як без даних про таксономічне різноманіття цих родин можна оцінювати вплив планованої  діяльності на зміни водної біоти у Південному Бузі у зоні затоплення та робити якісь висновки про вплив цієї діяльності загалом на довкілля, зокрема на об’єкти природно-заповідного фонду. Адже завданням і РЛП «Гранітно-Степове Побужжя» і НПП «Бузький Ґард»  є збереження біорізноманіття, обсяг якого, виходить,  ми не знаємо. Нічого втішного з цього ж погляду не знаходимо ми й у даних щодо волохокрильців (Trichoptera; с. 1442) та двокрилих (Diptera: Chironomidae, Culicidae; сс. 1450, 1451), личинки яких, як й імаго та личинки водних жуків утворюють величезну частину біомаси водних ценозів. Що для волохокрильців, що для комарів-дзвінців (Chironomidae) наводиться всього  по одному виду (відповідно на с. 1450 і с. 1451). А видів і волохокрильців і комарів-дзвінців у фауні України налічується не один десяток. І цих двох видів, виявлених авторами додатку «Ю» у зоні планованої  діяльності, авторам Звіту достатньо для того, щоб судити про зміни на затоплюваних територіях заповідного фонду (!);

2) Те ж саме стосується і всіх наведених у додатку «Ю» таксонів наземних та особливо водних безхребетних тварин: жодного повного видового списку їх у фауні  територій планованої діяльності не наведено, і, звісно, відсутній фаховий аналіз таких списків з погляду збереження біорізноманіття. Принагідно зазначимо, що такий аналіз можуть здійснити тільки фахівці з певної групи комах, або інших безхребетних тварин, а у складі авторського колективу додатку «Ю» таких фахівців немає. Тим часом їх чимало в Інституті зоології Національної академії наук, вишах і музеях України;

3) В огляді тваринного світу територій, змінюваних оцінюваною планованою діяльністю, на все інше зяють цілі провали: відсутні навіть згадки про таксони, різноманітні представники яких складають, як і згадувані вище групи комах, левову частку біорізноманіття водної біоти з територій, де внаслідок планованої  діяльності мають настати кардинальні зміни в умовах існування водних тварин, і які утворюють величезну частину біомаси екосистем Південного Бугу та його заплавних водойм: це малощетинкові черви (Oligochaeta)  та молюски (Mollusca) (!) Малощетинкові черви, поряд з личинками волохокрильців та двокрилих, водними жуками, є основою для живлення риб. Водночас і малощетинкові черви, і молюски, на відміну від хребетних тварин та комах, зовсім не можуть самі мігрувати з однієї водойми до іншої, тому фауна їх у водоймах різних річкових басейнів може значно відрізнятись. І тому саме ці дві групи особливо виразно формують особливості водної біоти певного водотоку, і Південного Бугу так само. Та про жодний аналіз різноманіття цих груп, у зв’язку зі змінами водної біоти, внаслідок планованої  діяльності і у додатку «Ю», і у Звіті, звісно ж, не йдеться;

4) Автори Звіту та додатку «Ю» до нього не завжди зважають на дані чималої кількості літератури з питань вивчення біорізноманіття територій планованої діяльності, накопиченої протягом ось уже понад двох століть. Повсюди відсутнє зіставлення даних з різноманіття певної групи тварин, яку зафіксували дослідження авторів додатку «Ю» та які дає сукупний аналіз літературних даних. Чомусь автори додатку «Ю» вважають, що нетривала їхня, не сумніваємось, ретельна робота за завданням замовника  може заступити сукупні  дані багаторічних (іноді упродовж століть) досліджень їхніх попередників. Так наче ані хвилі життя у популяціях певного виду, ані елементарне незнання дослідником нового регіону: всіх найпотаємніших місць оселення тут живих істот, всіх урочищ певної території, де можуть знаходити свій прихисток рідкісні види тварин, — не можуть завадити виявити сьогодні звичайний у минулому, а нині рідкісний вид. Неврахування літературних даних дозволяє штучно збіднювати фауну національного парку «Бузький Гард» та РЛП «Гранітно-Степове Побужжя» і взагалі не відповідати у Звіті на запитання щодо долі у зв’язку з оцінюваною плановою діяльністю  якогось «червонокнижного» виду, котрий цього разу нам не трапився, а також применшувати втрати Природно-заповідного фонду України щодо можливої збереженості у ньому біорізноманіття загалом. Таке свавільне трактування наявності, чи відсутності певного виду на оцінюваній території, яке ґрунтується винятково на довірі до власних короткотермінових спостережень особливо виявилось у додатку «Ю» щодо фауни плазунів (с. 1417). Не маючи змоги заперечити дані ані «Червоної книги України», ані відносно свіжі дані колег по Інституту зоології НАН України, з якими ще 5-10 років тому вітались на коридорі (нині колеги наші відійшли у кращі світи), автори додатку ставлять нас перед фактом, що без жодних на те підстав слід довіряти тільки даним їхніх кількох експедиційних виїздів 2019 р.: нехай всі автори, що працювали останніми десятиліттями до нас, пишуть, що вони налічують на території, де розгорнеться оцінювана діяльність, 7-9 видів плазунів, а от ми знайшли всього 6 — і крапка! І справа , звісно в тому, що оті види, яких не знайшли 2019 р. (правильно писати: «не зуміли знайти»), — це можливо «червонокнижні» види, котрі навіть на заповідних територіях трапляються зрідка. То чи є належна повнота даних, за якими визначається вплив на довкілля оцінюваної у Звіті діяльності, навіть стосовно хребетних тварин, велике питання. На нашу думку, немає.  Бо подібні закиди щодо можливості виявити певні види тварин впродовж одного експедиційного сезону стосуються щодо фауни хребетних тварин не тільки плазунів, але й гризунів, розміри популяцій яких у несприятливий для розмноження рік можуть коливатись у дуже великому діапазоні. Отож надійних даних для суджень викладених у Звіті щодо впливу планованої  діяльності на тваринний світ як щодо безхребетних, так і щодо частини хребетних тварин немає. Отож, і самі ці судження не можуть вважатись такими, що об’єктивно свідчать про вплив на фауну та тваринне населення оцінюваної діяльності, а особливо у зв’язку з тим, що це територія національного природного парку, яка призначена для збереження ландшафтного та біологічного різноманіття і яку вилучати із Природно-заповідного фонду, чи понижувати у статусі закон дозволяє тільки у надзвичайних випадках;

5) Як у додатку «Ю», так і в тексті самого Звіту простежується однакове ставлення до обліку і можливості збереження як хребетних, так і безхребетних тварин. Так для багатьох безхребетних тварин подається кількість їх, яка трапилась дослідникам на маршрутах (зокрема для бабок, метеликів), чи на певних ділянках. Однак не чисельність певного виду безхребетних тварин впродовж року спостережень важлива для збереження їх у майбутньому в природі певної території, а збереження на ній місць його оселення, і тільки у зв’язку з впливом на біотопи оцінюваної планованої  діяльності можна прогнозувати , як ця діяльність вплине на біорізноманіття та тваринне населення безхребетних тварин. Бо головна запорука збереження рідкісних видів безхребетних тварин в майбутньому — це збереження їхніх місць оселення;

6) І все ж у висновках Інституту гідробіології НАН України (с. 1491-1655) наведено дані про те, чого не подано належним чином у висновках Інституту зоології, а саме про руйнацію комплексу безхребетних порогів, про виразно негативний вплив планованої діяльності на збереження природних (протічноводних) угруповань і фауни біоти Південного Бугу на територіях НПП «Бузький Ґард»» та РЛП «Гранітно-Степове Побужжя», які внаслідок планованої діяльності будуть витіснені лімнофільними комплексами тварин і лімнофільною фауною. А це ставить питання про доцільність належності заплави Південного Бугу до згаданих заповідних територій. Тут слід нагадати, що в інших місцях України і всієї Європи таких водних біотопів і такої водної біоти немає, і тому людство втрачає їх як еталон природи назавжди. Та у Звіті і його додатках так і не наважились сказати про все це відверто.

Підсумовуючи вище сказане доводиться робити висновок, що Звіт з ОВД не розкриває впливу планованої діяльності на тваринний світ і на збереження його еталонів на території Природно-заповідного фонду України, і тому не може бути підставою для надання дозволу на провадження оцінюваної планованої діяльності.

З погляду відображення у Звіті з ОВД впливу планованої діяльності на рослинний світ, слід зауважити:

1) Непрозоре висвітлення впливу планованої діяльності на раритетний фітогенофонд. В ОВД розглянуто 57 види охоронюваних судинних рослин, популяції яких  потрапляють у «зону впливу» ТГАЕС (стор. 230). На фоні такого широкого списку видів складається хибне уявлення незначущості можливих негативних наслідків впливу на них планованої діяльності, оскільки більшість цих видів не потрапляє у зону затоплення, або зона затоплення не є критично важливою для їх існування. Крім того, частина «компенсаційних» штучних популяцій була знищена подальшими затопленнями (стор. 102), а частина виявилась нежиттєздатними через конкуренцію (стор. 102).

Для прозорої оцінки впливу на фітогенофонд необхідно включити в ОВД:

  • мапи поширення раритетних видів рослин та лишайників на території безпосереднього затоплення та підтоплення, із зазначенням щільності популяцій;
  • мапи штучно створених «компенсаційних» популяцій за весь період підвищення рівня водосховища, починаючи з кінця 1990-х років; необхідно надати акти їх сучасного обстеження, із зазначенням площі та щільності штучних популяцій та підписами відповідальних осіб;
  •  мапи поширення «затоплюваних» видів на території заповідних об’єктів (стор. 238), про які зазначено, що вони створені для компенсації впливу затоплення. Територія затоплення має специфічні екологічні умови, у яких зростають дуже рідкісні види рослин. Аналогічних за природними умовами територій дуже мало. Ймовірно, що у створених «компенсаційних» заповідних об’єктах ростуть види, які потрапляють у «зону впливу» ТГАЕС та не є критично загрозливими. В той час як критичні види у них не ростуть.

Без цієї інформації неможливо оцінити реальний вплив на рослинний світ, а також ефективність понад 20-річних заходів з його збереження, включаючи витрачені кошти;

2) Хибну оцінку стану популяцій гвоздики бузької – виду, що особливо охороняється на міжнародному рівні та не росте ніде у світі, крім кристалічних оголень у межиріччі Пд. Бугу та Інгулу. За нашими оцінками, під затоплення потрапляє важлива частина популяції із значущою щільністю генеративних особин. Те, що вона опинилася у прибережній частині, обумовлено попередніми підвищеннями рівня води, а не утворенням піонерних популяцій, як зазначено в ОВД (стор. 235);

3) Необґрунтованість заява про відсутність впливу на мерингію бузьку. Цей вид рослин охороняється на міжнародному рівні та має лише 5 популяцій у світі, дві з яких розташовані на берегах Олександрівського водосховища. Хоча вони не затоплюються безпосередньо, вони малочисельні, а залежність від зміни вологості не досліджена. Отримати їх насіння в умовах штучних популяцій ботанічного саду не вдалося, про що також не зазначено у звіті ОВД;

4) У висновках не звернено уваги на справжнє значення знищення оселищ міжнародного значення Смарагдової мережі Європи, лише наведено деякі факти (стор. 232), реальну важливість яких можуть оцінити тільки вузькі фахівці;

5) Відсутня оцінка змін, які відбулися у складі рослинного світу водойм після попередніх підвищень рівня води.За результатами багатьох досліджень вона є суттєвою та свідчить про погіршення стану екосистеми Південного Бугу внаслідок попередніх підвищень рівня води;

6) Взагалі відсутня оцінка впливу планованої діяльності на флору водоростей, грибів та лишайників, що робить висновки Звіту і його додатків стосовно впливу планованої діяльності на рослинний світу дефектними, некомплексними та такими, що непридатні для використання в оцінці впливу планованої діяльності на природні комплекси та Природно-заповідний фонд України, особливо щодо водної біоти.

Загалом все викладене вище щодо висвітлення теми рослинного світу у Звіті з ОВД дозволяє зробити висновок про те, що у Звіті не подано належної оцінки цього впливу не тільки на тваринний, але й на рослинний світ, і тому підстави для надання дозволу на провадження зазначеної діяльності відсутні.

З погляду впливу оцінюваної планованої діяльності на соціальне середовище, залишивши на берегах обговорення спорудження пляжів та інших приємних подарунків місцевому самоврядуванню, звернімось до теми, яку так і не оцінено у Звіті, а саме: як збереження культурної спадщини у зоні планованої діяльності, тобто на території пам’ятки культури національного значення № 140001‑Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» вплине на це. Картина тут вимальовується теж невесела. )Внаслідок підняття води в Олександрівському водосховищі до позначки 16,9 м буде остаточно затоплено Ґардовий острів, на якому запорожці, перебуваючи у літню пору в Ґарду, ставили знамениту на всю Україну свою похідну Троїцьку церкву (саме тут у ній вони відзначали її храмове свято — Тройцю), розташовували свої рибопереробні заводи (коптили та сушили рибу, виготовляли кав’яр тощо). Саме навпроти острова на нижній заборі Ґардового порогу перегороджували вони для лову риби Буг знаменитою спеціальною загорожею — ґардом. Від назви цієї загорожі — головного знаряддя рибальського промислу запорожців походить назва і Ґардового порогу, і Ґардового острова, і урочища Ґард та Ґардового перевозу у ньому, і поселення Ґард (у 18-ому столітті — міста), і нарешті назва славетної Буго-Ґардівської паланки — найбільшої за площею адміністративно-територіальної одиниці Запорожжя. Саме місто Січ кілька разів за існування Запорожжя як державного утворення змінювало своє місце розташування. Та Ґард як поселення протягом всього цього часу залишалось на одному місці і загинуло тільки внаслідок знищення Запорожжя Російською імперією. Але й тут воно залишилось єдиним населеним пунктом козацької вольниці, яка не здалась російському загарбникові, а запекло оборонялась і стояла на смерть. Як оповідає народний переказ, зафіксований ще Д.І. Яворницьким, козаки не здались  у полон навіть тоді, коли побачили, що ворог набагато переважає їх. Вони вирішили залишитись назавжди незалежними, вільними і кинулись зі скелі Пугач на Ґардовий острів, а з нього у хвилі Бугу. Від часів падіння Січі і донині не події на самій Січі у час її загибелі, а події у Ґарду стали символом нездоланності і незнищенності українського духу, символом історичних прав Українського Народу на землі Північно-Західного Причорномор’я. Та й не тільки на них, а прав на всю територію Буго-Ґардівської паланки, північні межі якої проходили аж до Дніпра по межі нинішніх Кіровоградської й Черкаської України (у 17-18 ст. — кордон між Запорожжям Річчю Посполитою). Таким чином пам’ятка культури національного значення за № 140001-Н «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» є доказом у самому рельєфі нашої країни історичних прав українського народу не тільки на землі півдня, а й на землі центру сучасної Української Держави! Зневажливе ставлення до доказів власних прав вилилось для всіх нас, українців, і для жителів Миколаївщини насамперед у цю криваву загарбницьку війну проти нас Росії, яку вона задля захоплення саме цих земель! Повернення «ісконно русскіх» земель — ось головна мотивація російських військових, які виконують злочинні накази своїх командирів! І така свідомість у сусіднього народу могла з’явитись після 30-и років нашої незалежності тільки внаслідок нашого зневажливого і варварського ставлення до своєї культурної і природної спадщини. І наміри щодо пам’ятки «Історичний ландшафт центру Буго-Ґардівської паланки Війська Запорозького» авторів Звіту тут показові. Адже остаточне затоплення Ґардового острова та верху Ґардового порогу, внаслідок пропонованої Звіті планованої діяльності, зітре з мапи нашої держави і з пам’яті людської ці докази у рельєфі нашої країни наших національних прав, За таку зневагу ми й платимось зараз цією війною з російським загарбником. А тепер спитаймо себе, які наслідки цієї війни? Скільки коштуватиме нам ліквідація матеріальних збитків від неї? Сказати тяжко. Але точно ми знаємо, що численних втрачених людських життів найкращих наших співгромадян нам не повернути. Оце і справжній вплив планованої діяльності на соціальне середовище як регіону, так і всієї нашої країни. Хто тільки відповідатиме перед полеглими під Бахмутом і Вугледаром миколаївцями і всіма українцями за таке варварство?!

Виходячи з вищенаведеного, а також із врахуванням, що планована діяльність суперечить національному законодавству та міжнародним угодам в сфері збереження довкілля, охорони історичної та культурної спадщини, стороною яких є Україна, Національний екологічний центр України вважає, що Звіт з ОВД «Завершення будівництва Ташлицької ГАЕС. Введення гідроагрегатів №3‑6 (м. Южноукраїнськ Миколаївської області) (Коригування) з підвищенням рівня Олександрівського водосховища на р. Південний Буг з позначки 16,0 до позначки 16,9 м» не підтверджує допустимість провадження даної планованої діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» та рекомендує Міндовкіллю відмовити у видачі Висновку з ОВД.

06 березня 2023 року

Більше інформації загрози проекту Ташлицької ГАЕС на сторінці кампанії НЕЦУ «Збережемо Бузький Гард».

Повний текст заперечень НЕЦУ щодо підняття рівня Олександрівського водосховища до відмітки +16,9 м можна завантажити за посиланням.