У липні 2020 року Національний екологічний центр України звертався до Європейського інвестиційного банку щодо можливого фінансування проекту добудови Ташлицької ГАЕС. У відповідь банк надав інформацію, що проект оцінюється (https://www.eib.org/en/projects/pipelines/all/20180619), і що порушенні у листі НЕЦУ питання щодо його довкільних, техногенних та соціальних ризиків будуть розглянуті в процесі перевірки проекту на відповідність та узгодженість із чинним законодавством та нормативними актами ЄС та національними правилами, а також екологічними та соціальними стандартами ЄІБ (https://www.eib.org/en/publications/environmental-and-social-standards.htm).
У зв’язку із публікацією 8 квітня 2021 року звіту з ОВД даного проекту (http://eia.menr.gov.ua/uk/case/id-564) Національний екологічний центр України 12 квітня 2021 року повторно звернувся до ЄІБ з метою отримання інформації щодо результатів оцінки банком проекту добудови Ташлицької ГАЕС, який викликав чергову хвилю громадського занепокоєння в Україні. Нижче наведені аргументи громадськості, які визначають недопустимість подальшої реалізації проекту добудови Ташлицької ГАЕС та які були надіслані до Європейського інвестиційного банку.
Інформація про довкільні, техногенні та соціальні ризики добудови Ташлицької ГАЕС
Ташлицька ГАЕС (ТГАЕС) є частиною Південноукраїнського енергокомплексу, будівництво якого розпочалося у 1975 році. Початково передбачалося побудувати 4 реактори Південно-Української АЕС, Ташлицьку ГАЕС потужністю 1800 МВт та три водосховища. До середини 80-х років було побудовано два реактори АЕС, розпочато будівництво ТГАЕС. Враховуючи, що проект передбачав затоплення дуже цінних природних та історичних територій, 200 тис. жителів Миколаївської області поставили свої підписи під вимогою провести екологічну експертизу цього проекту.
За результатами експертизи проект було значно скорочено, зокрема, замість 10 агрегатів ТГАЕС передбачалося будувати лише 3.
Згодом проект ТГАЕС почали поновлювати крок за кроком. У 2006 р. Миколаївська обласна влада вивела частину дуже цінних земель зі складу РЛП та їх було затоплено в результаті підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР (нормальний підпірний рівень) + 14,7 м порівняно з природним рівнем річки. Незважаючи на те, що Вищий адміністративний суд України визнав протиправною та скасував постанову Кабінету Міністрів України № 841 від 20 червня 2006 року “Про надання земельних ділянок у простійне користування”[1], цінні історичні та природні землі досі лишаються затопленими.
З метою недопущення реалізації проекту у 2017 р. місцеві громади зібрали 8 тис. підписів проти. Проте будівництво все одно ведеться на локальних об’єктах Південноукраїнського енергокомплексу. Очевидно, що після завершення будівництва усіх об’єктів громадянське суспільство України буде поставлено перед фактом необхідності підвищення рівня Олександрівського водосховища до НПР +20,7 м, що означитиме втрату особливо цінних природнозаповідних територій та культурної спадщини, призведе до подальшої деградації однієї з найбільших річок України – Південного Бугу. Незворотні втрати води за таким проектом різко збільшуються, що може посилити водний дефіцит в регіоні.
Наміри Європейського Інвестиційного Банку виділити кредит для добудови ТГАЕС Європейський Інвестиційний Банк (ЄІБ) збирається виділити 176 млн євро для завершення будівництва Ташлицької ГАЕС потужністю 906 МВт[2], що повідомляється на їхньому сайті. З цього приводу НЕЦУ вирішив написати звернення до представника банку, повідомляючи, що проект є екологічно небезпечним та потребує детального розгляду. Всю інформацію щодо загрози, яку несе добудова ТГАЕС, ми подали у додатку до листа.
Лист англійською мовою можете прочитати у пдф-вкладенні нижче.
Для громадянського суспільства України є дивним чергове відновлення проєкту добудови Ташлицької ГАЕС із підвищенням рівня Олександрівського водосховища до відмітки +20,7 м. Недоцільність та неможливість реалізації проєкту за останні десятиліття було обґрунтовано чисельну кількість разів громадськістю та вченими, підтверджені судовими рішеннями, а також неодноразово висловлено Міністерством екології і природних ресурсів України. Дивує відсутність будь-якої інформації щодо розгляду альтернатив гідроакумулюючій станції, вплив яких на довкілля може бути значно нижчим.
Сподіваємось на те, що європейська спільнота не візьме участь у добудові ТГАЕС, яка порушує європейські довкільні цінності та спричиняє додаткові загрози територіальній цілісності України.