Новий викид мазуту в Анапі в квітні 2025 року. Фото – телеграм-канал Оперативний штаб Краснодар
Голова Одеського відокремленого підрозділу НЕЦУ Владислав Балінський за допомогою супутникових знімків в травні зафіксував нові витіки мазуту з обламків російського танкеру «Волгонефть 212», який разом з іншим танкером «Волгонефть 239» зазнали катасторфи у Керченський протоці 15.12.2024 року.
Науковий підхід команди НЕЦУ дозволив екологу з перших годин аварії робити точні й своєчасні прогнози щодо динаміки поширення мазутного забруднення. Методика, яка враховує різні процеси розподілу мазуту в морському середовищі, дозволила спрогнозувати забруднення узбережжя Криму та Одеської області. Мазутне забруднення має складний характер. Його поверхневі плівки поширюються під дією вітру у вигляді шлейфів і плям, частина осідає на дно, а частина у водній товщі розпадається на седіменти та суспендовані частинки, які морськими течіями розносяться на значні відстані. Саме така модель дозволяє пояснити масштабність розповсюдження забруднення після аварії танкерів «Волгонєфть-212» та «Волгонєфть-239».
У своєму дослідженні Балінський використовував методику зворотного трасування шлейфів на основі SAR-даних Sentinel-1 та оптичних знімків Sentinel-2 з урахуванням морфології темних зон (dark core), метеогідродинамічних факторів і моделей вертикального підйому емульгованих частинок.
Як продовжує розповсюджуватись мазут
«З трьох масштабних джерел забруднення Чорного моря після аварії 15 грудня 2024 року станом на сьогодні росія фактично ліквідувала лише одне. Корма судна «Волгонєфть-239» була ізольована від морської акваторії шляхом спорудження кругової дамби. Її будівництво розпочалося більш ніж через місяць після аварії, що ми зафіксували за допомогою оптичних знімків Sentinel-2. Корма танкера розташована в 500 метрах на схід від мису Панагія, майже на березі, – написав Балінський на своєй сторінці у фейсбуці. – Щодо двох інших джерел – частин танкера «Волгонєфть-212/1», що затонули в 6,5 км від берега напроти кримського мису Такиль, і другої частини «212/2», що затонула на 1,4 км південніше першої, – ми продовжуємо фіксувати витоки мазуту за допомогою SAR-технології (Sentinel-1) з моменту аварії. Із підвищенням температури з середини березня масштаби та інтенсивність витоків значно зросли. Росіяни не можуть або не хочуть усунути протікання затонулого танкеру, а їх пропаганда зводиться до заяв про «врятованих птахів», зібраний з берега мазут, тощо. Мазут продовжує розповсюджуватися з уламків танкера «Волгонефть 212» і забруднювати передусім кримську прибережну акваторію».
Перший викид мазуту цією весною Балінський виявив 4 квітня 2025 року. Він втсановив, що з початку квітня 2025 р. на кримському узбережжі спостерігаються нові викиди мазуту, що підтверджують місцеві соціальні мережі.
Наступний викид мазуту Балінський спостерігав в другій половині травня. Еколог показав процес забруднення на свіжому радіолокаційному знімку Sentinel-1 від 17.05.2025: шлейфи, що виходять із уламків танкера, простягаються у бік населених пунктів Завітне та Набережне. Технологія радіолокації дозволяє зафіксувати лише поверхневе плівкове забруднення, яке є маркером більш масштабного донного забруднення мазутом та утворення седиментів, що переносяться морськими течіями.
Проте це ще не все. З підвищенням температури мазут починає спливати, утворюючи поверхневе забруднення. На знімку Sentinel-1 від 17.05.2025 видно формування шлейфів, які зливаються та утворюють суцільну мазутну пляму. Підвищення температури морської води спричинило те, що мазутні відкладення в зоні до 100 метрів від берега почали танути і поступово спливати.
Балінський підрахував, що на сьогодні вторинне забруднення біля російських Анапи, Вітязево та Бугазької коси вже перевищує 125 км². Це поверхневе плівкове забруднення, що виникло внаслідок спливання мазуту з донних відкладень у зоні до 100 метрів від берега. Підвищення температури морської води спричинило поступове вивільнення мазуту із донних відкладень, що формує нові шлейфи забруднення.
Напрямок та швидкість поширення поверхневих мазутних забруднень визначається переважно вітром. З подальшим потеплінням площа забруднення буде збільшуватися, а характер його руху змінюватиметься залежно від погодних умов. Вже зараз можна стверджувати, що курортний сезон на ділянці від Великого Утриша до Феодосії буде щонайменше надзвичайно ризикованим. У Вітязево та особливо в Анапі при безвітряній погоді та високих температурах без масових заморів цього літа не обійтися.
Чи є мазут на українському узбережжі Чорного моря?
«Напроти Криму, де глибини більші, а температура води підвищується повільніше, вторинних поверхневих забруднень не фіксувалось, – стверджує Балінський. – Узбережжя Херсонської, Миколаївської та Одеської областей потребує детального супутникового моніторингу, поки ще з приводу поверхневого вторинного забруднення тут сказати нема чого».
Але на території Національного природного парку «Тузлівські лимани» нещодавно виявили невеличкі фракції мазуту. Про це написав зав. науковим відділом Нацпарку Іван Русєв: «У межах нацпарку знову знайдено одну ділянку на піщаному пересипі, де море викинуло мазут фракцій діаметром у 5 мм. Його небагато – десь біля 50 грам і його нами оперативно зібрано. Мазут був дуже мягкий від температури в +28 на піску. Імовірно він десь ще є на узбережжях Одещини, просто не всюду пляжі обстежують. До того ж, потужні вітри і перенос піска по пересипу останніми днями, ймовірно прикривають його і він розчіняється у товщі піска отруючи піщані біоценози. Основна частина того мазуту, що міг доплисти до Північно-Західного Причорноморря з місця аварії 15.12.2024 року з потеплінням вже розчиняється і “вмонтовується” в харчові ланцюги гідробіонтів морської екосистеми.
Зараз у нацпарку на узбережжі мазуту більше немає (якщо дивитися тільки візуально), але немає і жодних гарантій того, що його море знову завтра не викине на берег, оскільки мільйони дрібних фракцій піднімаються з дна моря і дрейфують у водах Північно-Західної частини Чорного моря. Морська пучина його викидає або поглинає через харчові ланцюги морської екосистеми».
Підготувала Тетяна Герасимова
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.