Фото: Russian Natural Resources and Environment Ministry Press Office/TASS/dpa/picture alliance.
Корма судна “Волгонефть 239”
Перший місяць, що минув після аварії в Чорному морі танкерів “Волгонефть 212” і “Волгонефть 239”, рф витратила на вирішення виключно пропагандистських задач. Жодних заходів, спрямованих на мінімізацію наслідків катастрофи (ізоляція пошкоджених танків, відкачування мазуту, організація бонових загороджень) не проводилося принаймі 28 днів з момента аварії.
Два уламка танкера “Волгонефть 212” вільно дрейфували, розливаючи тонни мазуту по морю, щонайменше до 12.01.2025. Шлях аварійного дрейфу склав за цей час загалом не менше 8,25 кілометра! На об’єктах, які дрейфують і змінюють просторове положення, будь яки роботи, і в першу чергу водолазні, проводити неможливо.
Більша частина танкера “Волгонефть 239” (корма без носа) перебуває на березі, в доступності для техніки, але, незважаючи на серйозні витоки мазуту, роботи з його відкачування теж не проводились.
Такі висновки на основі аналізу супутникових знімків із місць розламу суден зробив експерт Національного екологічного центру України, голова одеської ГО «Зелений лист» Владислав Балінський. Він використовував, зокрема, інструменти, які надають сервіси EO Browser і Copernicus Browser.
Встановлення координатів
Для початку еколог встановив координати всіх частин суден, які зазнали аварії.
Корма судна “Волгонефть 239”, як відомо, сдрейфувала до берега в район мису Панагія і сіла на ґрунт за 80 м від берегової лінії.
Балінський скористався супутниковими знімками супутника Sentinel-2 L2.
Технічна довідка: “Sentinel-2 надає знімки з високою роздільною здатністю у видимому та інфрачервоному діапазонах для моніторингу рослинності, ґрунту та водних поверхонь, внутрішніх водних шляхів і прибережних територій. Просторова розрізненість: 10 м, 20 м і 60 м, залежно від довжини хвилі (піксель не менше 10 м). Періодичність знімання: максимум 5 днів”.
Він становив координати судна «Волгонефть 239»: широта 45,13873, довгота 36,64043.
Другий уламок судна “Волгонефть 239” (ніс) не становить особливої загрози для довкілля, оскільки не несе в собі залишків мазуту, тому його пошук виявився технічно безперспективним.
Методика пошуку уламків “Волгонефть 212”
Пошук об’єктів під водою, нехай навіть дуже великих, в умовах каламутних вод Керченської протоки з використанням лише дистанційного супутникового зондування, – це завдання підвищеної складності. Еколог вирішив піти «від зворотного» – шукати уламки по плямах мазуту.
Знімки супутника Sentinel-1 також доступні на платформах EO Browser і Copernicus Browse.
Технічна довідка. Метод супутника Sentinel-1 заснований на використанні радіолокатора із синтезованою апертурою (SAR), який дає змогу створювати зображення об’єктів, як-от ландшафти або водна поверхня, з шириною пікселя 10 м (IW) і 40 м (EW). Хвилі радіолокатора від водної поверхні відбиваються, посилюючи або послаблюючи одна одну, залежно від фазового співвідношення, що дає змогу досить точно розгледіти малюнок брижів і хвиль на водній поверхні. Цей метод називається інтерферометрія. Використовуючи інтерферометричну обробку даних, можна отримати високоточні дані про положення і розмір плям поверхневих плівкових забруднювачів.
Ідея полягала в тому, щоб обчислити підводне положення двох уламків судна “Волгонефть 212” за шлейфом мазуту, який має виходити на поверхню і далі поширюватися за вектором вітру. При цьому, маючи на руках знімки за різні дати з різним напрямком вітру, підводну локацію, за ідеєю, можна обчислити з точністю, близкою до роздільної здатності супутника (40 м). Також, для аналізу напрямку і сили вітру важливо мати під рукою архівні дані погодних умов за цими координатами за цей період. Завдяки сервісу Meteoblue компанії Windy.com це виявилося не складно.
Збір та аналіз супутникових даних
Вдалих відповідних знімків за цей період не так багато. Перший після аварії знімок датується 18.12.2024. Аналіз зони на виході з Керченської протоки дає таку картину:
На знімку чітко проглядаються дві аномалії, поширення яких відповідає напряму вітру й одразу виділяється на тлі відносно однорідного водного малюнка. Здається сумнівним, що два уламки одного судна можуть перебувати на відстані 1,47 кілометра один від одного. Однак карта вітрів під час шторму 15.12 і в наступний день приблизно відповідає напрямку відрізка між цими аномаліями.
Для точнішого визначення координат автор дослідження максимально наблизив об’єкт і використував різні скрипти, що дають змогу відрізнити корисний сигнал від шуму. Для зручності позначив об’єкти як 1 і 2. Станом на 18.12 шлейф мазуту від об’єкта 2 дуже слабкий.
Координати аварії танкера «Волгонефть 212»
Відтворюючи картину аварії, Балінський припустив, що частина судна 212-2 надважка і лягла на дно першою, а легшу половинку 212-1 ще якийсь час відносило штормом у напрямку вітру. Це припущення підтвердилося подальшими даними і дало змогу доволі наближено поставити на карті точку аварії судна “Волгонефть 212”, за 0,8 кілометра від положення уламка 212-2 – ось вона: широта 45,07841, довгота 36,53440.
Дрейф уламка “Волгонефть 212”
Наступний знімок датовано 19.12. Сервіси EO Browser і Copernicus Browser дають змогу всі позначки на знімках прив’язувати до координат і таким чином максимально звузити зону пошуку.
Інша дата, інший напрямок вітру, а всі аномалії на місці. Тепер уже з більшою впевненістю можна стверджувати, що це саме половинки судна “Волгонефть 212”.
Напрямок шлейфів приблизно відповідає сильно зміненому напрямку вітру. Цікаво, що якщо частина 212-2 змістилася незначно, то половинка 212-1 «втекла за вітром» на 471 метр. Ось їхні координати.
Уже вкорочений на 471 метр із малюнка 9 блакитний відрізок перекочував на цей знімок 11. Вітер кілька разів змінювався, і через це шлейфи набули форми трикутника, катети якого відповідають напрямку переважаючих вітрів. При цьому 212-2 залишається майже на своєму місці (зараз у вершині тупого кута шлейфу). А ось мегаактивний уламок 212-1 примудрився залишити шлейф характерної форми на старому місці і перескочити на 2,69 кілометра північніше. Напрямок розповсюдження плям мазуту (шлейф) на 100 відсотків залежить від напрямку вітру. Те саме стосується й надводних об’єктів. А ось щодо об’єктів під водою, то напрямок їх руху залежить від напрямку течії, який, в свою чергу, в умовах протоки залежить від багатьох факторів.
Динаміка витоку та залишки мазуту на дні
Спочатку “скромна” частина 212-2 вже зараз сильно “коптить”. Найімовірніше, при відсутності робіт з герметизації, уцілілі після аварії танки також почали втрачати мазут під водою через сапуни та технологічні отвори.
Також, нехай і більш блідий, шлейф характерної форми на місці колишнього положення 212-1 може свідчити про значне локальне скупчення на дні мазуту, що розлився, який, спливаючи, формує характерну картину на поверхні.
Тобто, найімовірніше, частина 212-1, що вільно рухається, заливає мазутом дно під час свого просування, що також підтверджується фотографією 15 (нижче). Шлейфи виходять не тільки з точок, де на знімку знаходяться уламки, але й з гострої вершини трикутника, там, де знаходився уламок 212-1 до 23.12.24.
Виток мазуту з усіх уламків
Наступний знімок був зроблений безпосередньо перед Новим роком 31.12. Яка вбивча краса! Для більш контрастнішого відображення і гарних знімків використований кастомний скрипт “Oil Slicks and Red Tide Monitoring” від компанії ľIZNEGAR Startup Co.
Частина 212-2 продовжує залишатися майже у вихідному положенні. На подив, за ці вісім днів уламок 212-1 також залишався на місці, що може також пояснюватися рельєфом дна. Як гарно поєднуються і згинаються ці смертоносні шлейфи мазуту на знімку — для прибережної морської акваторії характерні бризові зміни напрямку вітру з формуванням подібних вихрових петель. Уламок 212-2 за весь цей час теж незначно “здуло”.
Наступний знімок від 11.01.2025 не дуже вдалий. Хмари під час відображення таких об’єктів, як кораблі, для радарного супутника Sentinel-1 не перешкода. А ось тонкі малюнки брижів з поверхні води відображаються, на жаль, не завжди.
Ну і останній із доступних на сьогоднішній день знімок — це фотографія від 12.01.2025. Дуже показове фото.
З початку 2025 року до 11 січня переважали вітри південного напрямку відносно рівномірної інтенсивності. При цьому вітри певного румба можуть викликати досить сильні течії на виході з Керченської протоки.
Карта дрейфу уламків
У цьому разі половинка 212-1 змістилася в південному напрямку. Знімок від 12 січня застав дві половинки майже навпроти одна одної на відстані 503 метри. Це мало порівняно із загальною подорожжю уламка 212-1 завдовжки більш ніж 6,85 кілометрів у зоні щільної судноплавної навігації. Сумарний шлях двох уламків судна “Волгонефть 212” у проміжку часу 15.12.2024 — 12.01.2025 склав понад 8,25 кілометрів. Хто знає, яких ще петель не нарізали ці уламки, поки ми їх не бачили.
Координати всіх точок занесені у проєкт Гугл Земля, а потім перенесені kml файлом у створену на базі OpenStreetMap інтерактивну карту. Усі проміжні положення обох частин судна «Волгонефть 212» за період 15.12.2024 -12.01.2025 можна побачити на карті, перейшовши до активного вікна.
Дивитися в повноекранному режимі Копіювати посилання на карту Надати дані
За основу цієї карти взята “Інтерактивна карта наслідків Каховської трагедії”, яку “Зелений лист” презентував 03.09.2024 року. Карту ще необхідно заповнювати новими об’єктивними даними. На жаль, часу для цього вистачає – наслідки цих двох трагедій нам доведеться вивчати найближче десятиліття.
Розповсюдження плям мазуту
На прикладі цього знімка можна побачити, як мазутні плями з уламка судна “Волгонефть 239”, що знаходиться на березі, і двох уламків “Волгонефть 212” уносить в море ще 12 січня. Продовжується заподіяння непоправної шкоди всій замкнутій екосистемі Азово-Чорноморського басейну!
Візуальне підтвердження, буї на поверхні
Координати всіх проміжних локацій, звичайно ж, зафіксовано на знімках і збережено окремо. Тепер, що стосується візуального підтвердження. Для самоконтролю, залишивши в робочому полі всі позначки, еколог завантажив кілька вдалих знімків Sentinel-2.
Дрейф уламків відбувається в зоні судноплавного каналу з жвавим рухом, і їх принаймні мали б позначити буями на поверхні. Але замість того, щоб ці уламки заякорити, до них просто прив’язали сигнальні буї, з якими вони успішно і дрейфували. Оскільки запропонований метод є приблизним, достатнім доказом його застосовності є наявність видимих об’єктів на поверхні води (буї?) фактично прямо на розрахованих за допомогою Sentinel-1 мітках.
Висновки
1. Аналіз радіолокаційних знімків Sentinel-1 дозволив за плямами мазуту визначити координати уламків судна “Волгонефть 212”, які знаходяться під водою. Два уламки судна “Волгонефть 212” після аварії 15.01.2025 не були заякорені й продовжили дрейф, поширюючи на своєму шляху тонни мазуту. Загальний шлях дрейфу за період до 12.01.2025 року склав щонайменше 8,25 км.
2. Обидва уламка танкера «Волгонефть 212» знаходяться в територіальних водах України (ближче до Криму, ніж до Тамані). Танкер розколовся також на нашому боці.
3. Роботи з герметизації танків виконані не були. Спостерігається чітка динаміка збільшення кількості викидів у часі на прикладі спочатку більш “чистого” уламка 212-2 і кормової частини “Волгонефть 239”, яка знаходиться на березі. Скоріш за все, йдеться про витік мазуту з технологічних отворів і сапунів танків. Офіційно заявлена кількість викидів мазуту рф у 2,3 тисячі тонн відповідає об’єму чотирьох з восьми танків, що знаходяться на судні “Волгонефть 212”, і не відповідає дійсності. Знімки чітко показують витоки мазуту з усіх трьох уламків суден, тобто мазут витікав щонайменше місяць, зокрема з нібито непошкоджених танків.
4. Уламки судна під час дрейфу залишають на дні залишки мазуту, який згодом ще деякий час формує на поверхні шлейф і при аналізі супутникових знімків сприймається як окреме джерело забруднення.
Аварія танкеров “Волгонефть 212” і “Волгонефть 239” стала черговим викликом для України в низці злочинів рф проти людства і природи. Вивчення обставин цієї аварії може дати відповіді на багато запитань. Однак журналісти світових видань, занепокоєні екологи та громадяни змушені черпати достовірну інформацію з російських офіційних джерел і з нібито опозиційних телеграм-каналів. І ті й інші, в умовах інформаційної війни, є вкрай ненадійними.
Згадуючи методи і бюджети геббельсівської пропаганди рф, можна з упевненістю сказати, що кожне слово перед публікацією проходить звірку з “політикою партії” (ФСБ). Таким чином, перший місяць, що минув після аварії, рф витратила на вирішення не технічних, а виключно пропагандистських завдань з об’єднання “екологічної опозиції”, створення видимості бурхливої діяльності та відволікання уваги від проблем війни, тіньового флоту й падаючої економіки.
Підготувала Тетяна Герасимова
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.