Мазут став проблемою Чорного моря на багато років
Мазут, який потрапив в море внаслідок аварії танкерів “Волгонефть” в Керченський протоці 15 грудня, досягає прибережних зон західного узбережжя Криму. Але узбережжя Одеської області перебуває поза загрозою забруднення мазутом, та станом на 8 січня 2025 року передумови його забруднення відсутні. Такий висновок зробив Український центр екології моря (УкрНЦЕМ). Але є й інша думка.
Забруднення нафтопродуктами розповсюджується
Свої висновки вчені УкрНЦЕМ обґрунтували на підставі моделювання за допомогою системи NOAA GNOME (General NOAA Operational Modeling Environment). Результати розрахунків демонструють динаміку поширення забруднення у часовому і просторовому аспектах.
Згідно з останніми супутниковими знімками Sentinel-1, підтверджено значне поширення мазуту вздовж південного до південно-західного узбережжя Криму. У районах м. Севастополь та м. Кача зафіксовано мазутні плями протяжністю до 15 км, а загальна площа забруднення чорноморської акваторії сягнула близько 1000 км².
На супутникових знімках видно, що масляна пляма дійшла до Феодосії, Алушти та Судака. Також забруднені пляжі Севастополя.
З огляду на ймовірність подальшого розповсюдження мазуту у західному напрямку Чорного моря УкрНЦЕМ виконав прогноз його поширення у морських водах до 13 січня 2025 року.
Так, згідно з моделлю, мазутні плями під впливом метеорологічних і гідродинамічних факторів досягають прибережних зон західного узбережжя Криму. При цьому, течії, що переважають, та напрямок вітру сприяють дрейфу плям у північно-східному напрямку. Разом з тим, спостерігається продовження забруднення кавказького узбережжя, зокрема в районі від мису Панагія до Анапи.
Щоб попередити українськи служби та громадськість, для своєчасного реагування та розробки стратегій мінімізації наслідків забруднення в чорноморському регіоні, Міндовкілля спільно з УкрНЦЕМ здійснюють регулярний моніторинг супутникових знімків, аналіз отриманих даних моделювання, а також враховують повідомлення медіа.
До Одеської затоки мазут може прийти вже за кілька днів
Такий прогноз зробив експерт Національного екологічного центру України, голова одеської ГО «Зелений лист» Владислав Балінський. Він вважає, що треба розглядати забруднення мазутом як седименти, як нетиповий осід, який розповсюджується в товщі води, тому його можуть не бачити супутники.
Для своїх прогнозів еколог використовує кілька джерел інформації. Супутникові знімки Sentinel -1 чітко показують тільки поверхневі аномалії. Щоб з’ясувати, куди попливе мазут, треба знати напрямок вітру та температуру води. Ця інформація міститься на сайті windy.com. Таким чином можна прогнозувати переміщення поверхневих забруднювачів.
За день після аварії танкерів «Волгонефть», ґрунтуючись на низці вхідних даних, Балінський визначив територію узбережжя (Таманський півострів – Бугазька коса – Анапа), яка першою зазнає забруднення. Викиди мазуту ніхто не намагався локалізувати щонайменше до кінця грудня, що видно із супутникових знімків. За кілька днів після аварії, виходячи з прогнозів погоди на windy.com, еколог передбачив, що наступна черга забруднення – узбережжя Керченського півострова Криму. Уже через тиждень це підтвердилося інформацією з кримських пабліків.
«Раніше на запитання про те, чи добереться забруднення до Одеси, я відповідав, що це можливо вже після підвищення температури води, ближче до квітня-травня, – пояснює експерт. – Але уже зараз, спостерігаючи за динамікою забруднення кримського узбережжя, я розумію, що це може статися значно раніше. Кримські ТГ-пабліки поширюють фотографії згустків мазуту на пляжах Євпаторії, що знаходиться на відстані 375 кілометрів від місця аварії, якщо рахувати вздовж узбережжя. Це вже значно більше половини шляху до Одеси, залишилося менше 250 км! Показово те, що на фотографіях зафіксовано саме відокремлені згустки, найчастіше з вкрапленнями рослинних залишків. Це вказує на те, що згустки мазуту при даній температурі води мають показники плавучості, близькі до нуля, і переміщуються в товщі води за вектором основної Чорноморської течії (проти годинникової стрілки, якраз у нашому напрямку і далі до Румунії та Болгарії). На західну частину кримського узбережжя згустки в ці дні викидає особливо активно, оскільки тут температура води вища (згустки спливають) і спостерігається сильний притискний вітер з моря. Уже наступний такий південний вітер може почати викидати мазут на узбережжя Одеської затоки або де-небудь ближче до Румунії. В Одесі це може статися вже до кінця цього тижня або ближче до середини місяця».
Реальні масштаби забруднення невідомі й досі. Радіолокаційні супутникові знімки добре показують лише те, що залишається на поверхні. Але більшість мазуту взимку затонула і почне спливати з глибин тільки при потеплінні води. Тому Балінський вважає, що основну проблему в майбутньому на роки і десятиліття становитиме мазут, який застиг і опустився в товщу води та на дно.
Перша у світі аварія з «важким» топковим мазутом?
Російське видання The Insider з посиланням на Мінтранс Росії стверджує, що аварія танкерів «Волгонафта-212» і «Волгонафта-239» поблизу Керченської протоки стала першою у світі аварією з «важким» мазутом марки М100. Такий мазут застигає за температури +25, за щільністю він майже як вода або важчий. На відміну від інших нафтопродуктів, мазут М100 не виринає на поверхню, а йде на дно або плаває в товщі води.
Скоріше за все, в перші години та дні після аварії переважало забруднення тим мазутом, який був розігрітий в танках судна. Саме він опинився на поверхні і переміщувався по воді завдяки парусному ефекту від потужного вітра, який господарював у тому регіоні.
Потім мазут поступово охолоджувався, частково опускався на дно. Одночасно продовжувався витік мазуту з танків судин, створюючи нові плями на поверхні води.
«Хоча росіяни і кажуть про те, що це мазут марки М100, але температура плавлення у цієї фракції мазута достатньо низка, – припускає Балінський. – Зараз температура води нижче 10 градусів, а мазут залишається рідиною на поверхні. Тобто це достатньо летючий мазут, в нього температура плавлення або 20 градусів, або ще нижче. І саме тому формуються згустки, які мають желеподібну консистенцію, вони опускаються в товщу води. Їх треба розглядати не як поверхневе забруднення, а як седименти, тобто донні відкладення. В залежності від величини згустки можуть бути ближче до дна, можуть бути в товщі води, вони переміщуються за течією».
Вплив мазутного забруднення на екосистему Чорного моря
Витік мазуту матиме катастрофічні наслідки для великої частині морської екосистеми і всіх живих організмів через токсичний вплив нафтопродуктів. Він отруює молюсків, планктон, рибу та дельфінів, забруднює птахів.
Одразу після катастрофи волонтери у Краснодарському краї та в Криму почали не лише збирати нафтопродукти, які хвилями винесло на берег, а й відмивати птахів. Згідно із заявою екологів, забруднених мазутом птахів, для яких це становить смертельну небезпеку, досягає тисяч. Від розливу мазуту гинуть дельфіни. Начальник науково-дослідного відділу Національного природного парку “Тузлівські лимани” Іван Русєв вважає, що реально від цієї аварії загинули вже тисячі дельфінів.
Частково обмазані мазутом птахи дістались вже й нашого узбережжя. 9 січня на території НПП «Тузлівські лимани» знайшли таких птиць. Один птах не вижив, його відправили на дослідження в Одесу, до спеціалістів УкрНЦЕМ.
Чому гинуть птахи?
В акваторії Чорного моря можна зустріти практично всі види пернатих, які характерні для помірних і субтропічних широт Євразії. На водоймі мешкають, гніздяться водоплавні, хижі представники орнітофауни, а також велика кількість перелітних птахів, які потрапляють на Чорне море в рамках сезонної міграції. Більшість пернатих біля узбережжя харчується дарами моря. Багато з них відносяться до нирців і виловлюють рибу, молюсків, безхребетних тварин. Деякі представники орнітофауни знаходять харчування на поверхні води або на березі.
Найбільше постраждалі пернаті – це пірникози різних видів (водоплавні птахи). Вони постійно знаходяться вздовж берегової лінії, бо харчуються рибою.
Як пояснює Балінський (біолог за фахом), пір’яний покрив, який складається з декількох шарів, дозволяє їм зберігати взимку термоізолюючі і водоізолюючі спроможності. Птахи, які знаходяться в воді, мають сухий пух, який знаходиться за шаром щільного поверхневого пера. Це верхнє щільне перо теж має жировий шар завдяки спеціальної залозі, яка виділяє жир. Мазут прилипає до верхнього пера, потім проникає вглиб і накопичується в нижніх шарах пір’я та пуху. І тим самим повністю руйнує ці захисні здібності птахів – і термо-, і водозахисні. І птахи дуже швидко починають тонути або вимушені виходити на берег. Вони не можуть харчуватися і просто замерзають. Бо температура птаха значно вища, ніж у людини, вище 40 градусів Цельсія. Для того, щоб підтримувати таку температуру, птахам треба багато їжі, а полювати на птицю вони вже не можуть. Також птахи отримують хімічні опіки слизових оболонок. І, крім того, вони також, як і ссавці, дельфіни, харчуються морською рибою. І навіть якщо вони не були на місці розтікання мазутних плям, то можуть з’їсти рибу, яка накопила ці токсичні нафтопродукти в собі.
Ми можемо якось поліпшити ситуацію?
Нажаль, ні. Мазут – це найбільш важкий за наслідками нафтопродукт. Він буде впливати на стан Чорного моря ще багато років.
Мазутні накопичення можуть змінювати свою плавучість від температури. Вони можуть дробитися на більш маленькі частини, мігрувати вздовж берегової лінії, спливати на поверхню. І продовжувати отруювати все навколо себе.
Українські державні відомства постійно моніторять стан Чорного моря. Державна екологічна інспекція Південно-західного округу буде здійснювати щоденний моніторинг за станом вод та узбережжя Чорного моря на території Одеської та Миколаївської областей для оперативного реагування на випадок виявлення забруднення.
Також Державна екологічна інспекція України ініціювала звернення до Одеської та Миколаївської ОВА щодо ініціювання скликання позачергових засідань комісій ТЕБ та НС для планування заходів з локалізації та ліквідації можливих мазутних забруднень вод та узбережжя.
Підготувала Тетяна Герасимова.
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.