Ярослав Мовчан: людина, що випередила час

До дня народження Ярослава Мовчана публікуємо статтю, що вийшла друком навесні цього року у збірнику VI читань пам’яті Сергія Таращука за авторством голови НЕЦУ Руслана Гаврилюка та однієї із засновниць НЕЦУ Тетяни Гардашук.

«Життя – цікаве і дає нам фантастичні можливості!»

(Ярослав Мовчан)

Ярослав Іванович Мовчан (1957–2017) відіграв ключову роль в становленні довкільної сфери в України в період після здобуття незалежності. Непересічний інтелектуал, науковець та громадський діяч, Ярослав Мовчан зробив визначний внесок у формування національної екологічної політики, становлення природоохоронної сфери, розвиток громадського екологічного руху. На початку 90-х років ХХ ст. він з колегами й однодумцями запроваджував у довкільну сферу України європейські цінності та зробив нашу державу активним учасником європейського процесу формування екологічної політики. Значною мірою завдяки зусиллям Ярослава Мовчана в Україні розроблено концепцію національної екомережі, створено низку національних природних парків; наша держава стала повноцінним учасником міжнародних договорів та Конвенцій. Ярослав Мовчан – унікальна особистість, науковець із енциклопедичними знаннями та стратегічним державницьким мисленням, що мав незламний дух і був справжнім патріотом України.

Ярослав Мовчан мав світогляд, який значно випереджав час і українські реалії. В роки, коли країна думала про важке сьогодення, він намагався закласти підвалини успішного майбутнього України. Так, в 1990-х роках було сформовано прогресивне на той час українське довкільне законодавство, а в Конституції України з’явився термін «довкілля». Профільне Міністерство почало відстоювати інтереси збереження довкілля у протистоянні із енергетичним лобі. На початку 2000-х років Ярослав Мовчан активно впроваджував ідею національної екомережі, яка втілилась у відповідні Закони – «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» (2000) та «Про екологічну мережу України» (2004); стала вектором для розвитку мережі природно-заповідних територій. Ярослав Мовчан послідовно обстоював принцип екоімперативу – обов’язковість урахування законів функціонування екосистем та принципів охорони природи під час розробки та впровадження економічних програм усіх рівнів – від національного до локального. Саме цей принцип мав лягли в основу екозбалансованого розвитку України. Ярослав Мовчан вірив у демократичну Україну, що розвивається в європейському співтоваристві із дотриманням екологічних цінностей, які стали б правилом поведінки кожного громадянина та держави в цілому, основою існування вільної, незалежної і здорової нації. Ярослав Мовчан часто повторював слова: «Якщо не буде природного довкілля, то все інше втратить будь-який сенс для людини на цій планеті», які надзвичайно суголосні старовинній пісні індіанців племені Крі провінції з Північної Америки [6, с.51]:

Після того, як буде зрубане останнє дерево,

Після того, як буде отруєна остання річка,

Після того, як буде впіймана остання риба,

Тільки тоді стане зрозумілим, що гроші не можна їсти.

Ярослав Мовчан отримав вищу освіту в Чернівецькому університеті, де з відзнакою закінчив біологічний факультет (1979). Під час навчання він мав нагоду поринати у чудову бібліотеку наукових видань, що сформувалась в університеті ще з австро-угорських часів. 1980 року Ярослав Мовчан вступив до аспірантури Інституту ботаніки АН УРСР (з 1992 р. – Інститут ботаніка імені М.Г. Холодного НАН України), де під керівництвом відомого вченого академіка Юрія Шеляг-Сосонко вже через три роки захистив кандидатську дисертацію), а згодом започаткував новий напрям дистанційних фітоіндикаційних досліджень.

Діяльність молодого вченого була значно ширшою від усталених рамок. Ярослав Мовчан ще в Чернівецькому університеті здобув додаткову освіту за фахом «соціологія» і надалі чи не основною своєю місією вважав зміну свідомості суспільства, прищеплення ідей гармонізації суспільства і довкілля, яку проніс через все своє життя. Маючи глибокі фахові знання, Ярослав Мовчан активно пропагував екологічні знання через науково-популярні публікації, громадську діяльність.

Бажання Ярослава Мовчана побудувати процвітаючу Україну привело його на державну службу. Працюючи в профільному Міністерстві на посадах заступника міністра (1993–1998), начальника (директора) департаменту (2000–2006), він впроваджував наукові досягнення та європейські практики в сферу державного управління. На державних посадах Ярослав Мовчан органічно поєднував фахову компетентність під час формування стратегії національної природоохоронної та екологічної політики з її практичним втіленням, управлінський хист – з опорою на наукову експертизу та громадський активізм.

В той же час Ярославу Мовчану в складі колективу авторів присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за роботу «Розроблення та впровадження наукових основ і практичних засад збереження біорізноманіття як неодмінної умови сталого розвитку України» (2005), де сфлормульовано засадничі принципи формування та оптимізації системи природно-заповідного фонду України, вперше методологічно опрацьовані правові аспекти концепції сталого розвитку України, що базується на збалансованому поєднанні економічної, соціальної та екологічної складових розвитку в довгостроковому контексті.

Після періоду державної служби, Ярослав Мовчан зосередився на науковій та викладацькій діяльності. Він захищає докторську дисертацію (2009), присвячену збереженню біорізноманіття України – вихідної умови переходу країни на засади екозбалансованого розвитку. Під його науковим керівництвом працює лабораторія екобезпеки науково-навчального центру «Екобіобезпека» Національного авіаційного університету (2007–2017), за англомовним курсом готуються магістри з екологічних спеціальностей, випускаються кандидати наук з екологічної безпеки. В цей період Ярослав Мовчан значну увагу приділяє науковим дослідження за напрямом енергоефективності, енергозбереження, розвитку відновлюваної енергетики, зокрема, вітроенергетики.

Однак протягом усього періоду своєї активної діяльності – до останніх миттєвостей життя – чи не найбільшу свою увагу Ярослав Мовчан приділяв побудові в Україні громадського суспільства, становленню громадського екологічного руху, що мав вплинути на трансформацію країни, сприяти її переходу на  шлях екологічно безпечного розвитку. Як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (1986, 1988, 2002). Ярослав Мовчан цілком усвідомлював небезпеку для майбутнього країни хижацького ставлення до її природи й природних ресурсів, вмотивованих отриманням миттєвого зиску. Він був глибоко переконаний, що дієвим інструментом впливу на майбутнє країни є громадський рух.

На хвилі здобуття незалежності він з групою однодумців ініціював створення громадської екологічної організації нового типу, яка б відрізнялося від контрольованих владою квазі-громадських організацій, що існували в СРСР, – Національного екологічного центру України (НЕЦУ). Ініціаторами створення НЕЦУ була проведена масштабна організаційна робота, що полягала у залученні широкого кола зацікавлених осіб та організацій, створення регіональних філій, розроблення засадничих принципів функціонування та Статуту нової організації [1]. Останні положення Статуту НЕЦУ узгоджувалися в Міністерстві юстиції УРСР, коли в Москві влада була узурпована ГКЧП, що ставило під загрозу демократичні зміни на теренах вже немічного СРСР. Проте і вчений секретар НЕЦУ, і юристи Мінюсту продовжували сумлінно виконувати підготовчу роботу з реєстрації нової громадської організації. Державна реєстрація НЕЦУ відбулася через 6 днів після Україною державної незалежності – 30 серпня 1991 р. НЕЦУ став першою громадською організацією, зареєстрованою вже в незалежній Україні, і одною із провідних екологічних неурядових організацій на теренах сучасної України.

Засновниками НЕЦУ, окрім Ярослава Мовчана, були  відомі вітчизняні політики і науковці – лідери громадської думки того періоду. Серед них [5]: академіки НАН України Юрій Глеба, Михайло Голубець та Юрій Шеляг-Сосонко, Тетяна Гардашук та Володимир Антоненко, Іван Заєць, Юрій Костенко, Леонтій Сандуляк, Юрій Рубан, Віктор Свіженко. НЕЦУ був заснований науковцями як експертна академічна організація. Місія НЕЦУ визначалася як діяльність задля збереження та відновлення природи, подолання екологічних криз, забезпечення прав людей на чисте та здорове довкілля на основі консолідації інтелектуального і творчого потенціалу України.

Громадська діяльність була неодмінною складовою багатогранної діяльності Ярослава Мовчана як державного діяча, науковця, викладача. Хоча професійною діяльністю в НЕЦУ він займався лише на першому етапі створення та функціонування організації – до квітня 1993 р., обіймаючи посаду виконавчого директора. Проте Ярослав Мовчан ніколи не полишав громадську роботу. Він був генератором ідей та натхненником діяльності природоохоронної та екологістської громадськості України, членом Ради НЕЦУ – керівного органу організації, обирався головою НЕЦУ. Яскравий штрих важливості громадської діяльності для Ярослава Мовчана – не пропущене жодне щомісячне засідання ради НЕЦУ протягом останніх 7 років коли він очолював організацію. За ініціативи НЕЦУ в 1996 р. була сформована перша громадська рада при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, яка стала предтечою інституту громадських рад, що зараз існують при органах виконавчої влади і є важливим та неодмінним інструментом впливу громадськості на владу. Цією ініціативою зараз успішно користується усе громадське суспільство України.

Ярослав Мовчан мав виняткову здатність стратегічно мислити та об’єднувати навколо себе людей, відкриваючи перед послідовниками нові можливості та вселяючи віру в успіх, навчаючи системно працювати. Одним із його улюблених висловів було «Нехай квітне 100 квіток», а життєвим принципом – виховувати молодь в дусі екологічності та надавати їй можливість реалізувати свій потенціал. Це був один із важелів його впливу на зміни в державі, який і зараз продовжує діяти на різних рівнях – від локального до державного, де працюють учні та послідовники Ярослава Мовчана. Його вплив на людей був відчутний після першого спілкування, якого часто вистачало для усвідомлення співрозмовником екологічної проблематики та зміни системи цінностей на користь екологізації.

Поряд із загальним баченням майбутнього країни, Ярослав Мовчан бачив і основні екологічні загрози, які слід було подолати. Серед них – негативні впливи енергетики, транспорту, видобувної промисловості, сільського господарства без належної екологічної експертизи, урахування всіх екосистемних чинників та бачення віддалених наслідків.  Особливе місце в житті Ярослава Мовчана посідала боротьба за збереження Бузького Ґарду – одного з природних  див України та унікальної історичної пам’ятки козацьких часів. Ярослав Мовчан намагався зупини будівництво Ташлицької ГАЕС – проекту, реалізація якого веде до знищення як природної, так і історичної спадщини. Ярослав Мовчан називав цей проект «глупством» та намагався будь-що вплинути на його впровадження.

Навесні 2017 р. Ярослав Мовчан брав безпосередню участь у громадських слуханнях проекту чергового підняття рівня Олександрівського водосховища, що експлуатується як нижня водойма Ташлицької ГАЕС, переконуючи місцеву громаду та владу об’єктивно оцінювати неминучі загрози технічно, економічно і морально застарілого проекту. 15 вересня 2017 року Ярослав Мовчан провів останній захід в своєму житті – масштабний семінар, присвячений небезпекам розвитку гідроенергетики на Південному Бузі, що відбувся у Миколаївській обласній раді [3]. На семінарі міським головою Миколаєва вперше з 1990-х років були ініційовані громадські слухання щодо проекту підняття рівня Олександрівського водосховища, а керівництвом області була підтверджена необхідність глибокого експертного аналізу впливів проекту та необхідності застосування по-європейські виважених, компетентних підходів для ухвалення рішень.

Оцінюючи персону Ярослава Мовчана  в державотворчі процеси в Україні, слід відзначити його комплексний вплив як вченого, громадського та державного діяча на зміну парадигми розвитку держави – переходу на засади екозбалансованого розвитку шляхом сприяння запровадженню принципів, задекларованих самітами ООН (Ріо-1992, Йоганнесбург-2002, Ріо-2012), Цілей розвитку тисячоліття (2000) та Цілей сталого розвитку (2015), принципів екологічного законодавства Європейського Союзу.

За активної участі Ярослава Мовчана Україна стала стороною низки міжнародних договорів, ратифікованих за час його роботи в Міністерстві. Ярослав Мовчан був ініціатором приєднання України до:

• Конвенції про біорізноманіття 1992 року (1994, набуття чинності 1995),·
• Бернської конвенції (Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі 1979 року (1996);
• Рамсарської конвенції (Конвенція про водно-болотні угіддя) 1971 року із поправками 1982 та 1987 років (1996);·
• Конвенції про захист Чорного моря від забруднення 1992 року (1994);
• Боннської конвенції (Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин) 1979 року (1999);
• Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори; що перебувають під загрозою знищення 1973 року із виправленнями 1979 року (1999);
• Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат 2003 року (2004).

Ярослав Мовчан був координатором багатьох міжнародних довкільних програм та заходів:

• активно сприяв створенню Регіонального екологічного центру (РЕЦ-Київ) з метою залучення в Україну міжнародної фінансової допомоги на підтримку громадських екологічних і природоохоронних ініціатив;
• очолював групу екологічних радників Програми IUCN (МСОП) країн Центральної і Східної Європи з метою досягнення міжнародних стандартів стану довкілля в України;
• брав участь у розробці Стратегічного плану з відновлення та захисту Чорного моря (1996), його впровадженні та перегляді (2009);
• зробив вагомий внесок у розробку Загальнодержавної програми охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів, на 2001–2010 рр.;
• зробив значний внесок в підготовку, підписання та ратифікацію Протоколу про захист біологічного та ландшафтного різноманіття Чорного моря до Бухарестської конвенції (2006);
• сприяв підготовці (1996) та ратифікації (2003) Україною «Угоди про збереження китоподібних Чорного моря; Середземного моря та прилеглої акваторії Атлантичного океану».

Ярослав Мовчан широко представляв інтереси України в сфері охорони довкілля на міжнародному рівні, зокрема як:

• член Комітету «Здоров’я та довкілля» Європейського бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я та Комітету екологічної політики Європейської економічної комісії ООН (Копенгаген, 1997–1999);
• заступник голови Комітету екологічної політики Європейської економічної комісії ООН (Женева, 1998-1999);
• член Ради Глобальної екологічної фундації (ГЕФ, Вашингтон, 1997–2001);
• голова делегації України на Міністерській конференції «Довкілля для Європи» (Оргус, 1998) та підписант від України Оргуської конвенції;
• представник України в Постійному Комітеті Бернської конвенції Ради Європи (Страсбург, 1995–1998, 2000–2006);
• національний координатор Міжнародної екологічної програми з проблем довкілля Чорного моря (1993–1998, 2000–2006); а також брав участь у підготовці міжнародного Стратегічного плану дій щодо відновлення та охорони Чорного моря (1996), представник України в Чорноморській Комісії (2000-2006);
• голова групи екологічних радників Програми IUCN (МСОП) для країн Центральної і Східної Європи (Гланд, 1995–1997), член комісії МСОП з освіти та комунікації (1998–2017);
• співголова конференції сторін-підписантів Угоди про збереження водно-болотних птахів Афро-євразійського ареалу (AEWA, 1995., Нідерланди);
• координатор «Європейського року збереження природи» (ENCY – 1995) в Україні, ініційованого Радою Європи (1995), та відзначення десятиліття ENCY в Україні (2006 );
• член Бюро Допоміжного органу Конвенції з біорізноманіття з наукових та технологічних питань (SBSTTA, 2002-2004);
• ініціатор проведення Міністерської Конференції «Довкілля для Європи» в Україні (2003);
• співавтор Київської резолюції з біорізноманіття (2003);
• співініціатор і співавтор Карпатської конвенції (2001–2003) та протоколу з біорізноманіття до неї (2004–2006);
• співавтор Протоколу «Про стратегічну екологічну оцінку» до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті (Конвенції Еспо) (2003).

Ярослав Мовчан користувався беззаперечним авторитетом в міжнародних та вітчизняних експертних середовищах, ініціював співпрацю України  з низкою міжнародних організацій:

• Ліси Америки ( AmericanForests’ «GlobalReLeaf»);
• Міжнародний союз збереження природи (International Union of Nature Conservation), IUCN;
• Світовий фонд дикої природи (WorldWidlifeFund, WWF);
• Прибережний та морський союз (Coastal and Marine Union, EUCC);
• Європейський центр збереження природи (European Centre fora Nature Conservation, ECNC);
• Глобальний екологічний фонд (Global Environmental Facilities,GEF);
• Світовий банк (World Bank).

Ярослав Мовчан сприяв створенню Українського комітету підтримки програми ООН з довкілля (УкрЮНЕПКом, 1994) та діяльності центру «NATUROPA» Ради Європи в Україні (1995), був членом Української асоціації Римського клубу.

На національному рівні Ярослав Мовчан був ініціатором та один з авторів текстів для таких законів України:

• «Про природно-заповідний фонд України» (1992);
• «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» (2000);
• «Про екологічну мережу України» (2004);
• «Про Червону книгу України» (2002).

Ярослав Мовчан брав безпосередню участь у створенні або сприяв створенню та розширенню  низки об’єктів природно-заповідного фонду України, а саме:

• природних заповідників:
• «Єланецький степ» (1996);
• «Горгани» (1996);
• Опукський (1998);
• Казантипський (1998).
• Національних природних парків:
• «Вижницький» (1995);
• «Подільські Товтри» (1996);
• «Святі гори» (1997);
• «Яворівський» (1998);
• «Ужанський» (1999);
• «Гуцульщина» (2002);
• «Ічнянський» (2004);
• «Великий Луг» (2006);
• «Мезинський» (2006);
• «Голосіївський» (2007);
• «Прип’ять-Стохід» (2007);
• «Слобожанський» (2009);
• «Бузький Гард» (2009).
• регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» (1994),

Ярослав Мовчан також опікувався створенням:

• Національних природних парків:
• «Верховинський» (2010);
• «Дністровський каньйон» (2010);
• «Північне Поділля» (2010).
• ботанічного заказника загальнодержавного значення «Мале філофорне поле» (2012).

За видатні заслуги Ярослав Мовчан удостоєний відзнаки «American Forests» (1994), відзнаки Чорноморської комісії та ГЕФ/ПРООН (Стамбул, 2006), Почесних грамот міністра охорони довкілля (2003), голови Національного агентства України в сфері енергоефективності (2011) та інших.

Ярослав Мовчан вірив у можливість кардинальних позитивних змін у рідній країні після Революції Гідності (2013–2014), був активним учасником Майдану, членом наукової сотні. Після перемоги Революції Гідності Ярослав Мовчан докладав зусиль до привернення уваги до довкільної тематики на рівні законодавчої та виконавчої влади. Особливо гостро він сприймав ситуацію з обмеженням можливостей Міністерства екології та природних ресурсів України через ліквідацію його територіальних органів у попередні роки та вважав за необхідне відновлення інституційної спроможності Міністерства. Також Ярослав Мовчан наголошував на необхідності подолання інших ключових проблем в сфері довкілля: мораторій на екологічні перевірки, втрата дієвості Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, відсутність системи екологічного моніторингу та конструктивного діалогу влади з громадськістю, брак координації наукових досліджень, вади кадрової політики.

Ярослав Мовчан був яскравою і непохитною людиною, справжнім дослідником, що втілював отриманні результати в життя. Основну увагу протягом свого творчого життя Ярослав Мовчан приділяв дослідженням біорізноманіття [2, 4] як фундаментального прояву і властивості живої природи. Однак його наукові інтереси корегувалися в часі відповідно до глобальних викликів сьогодення. Вони були пов’язані з методологією та теорією біології (зокрема геоботаніки та екології), досліджень структурно-функційної організації та еволюції біо- та екосистем, моніторингу і оцінки стану довкілля, екологічно-збалансованого розвитку, екополітики, енергоефективності, зміни клімату тощо. Ярослав Мовчан став автором і співавтором понад двадцяти монографій і понад 250 статей. Ярослав Мовчан привносив в українську науку світові тенденції, чому сприяла його активна міжнародна діяльність. Зокрема, він брав участь у програмі академічних обмінів в Нідерландському Інституті передових досліджень (NIAS, Вассенаар, 1997), у підготовці, виконанні і координації наукових проектів, вільно володів англійською, польською, російською, українською мовами.

У Ярослава Мовчана було багато планів, які мали зробити недосконалий людський світ кращим… Справу Ярослава Мовчана тепер продовжують його учні та послідовники, які втілюють стратегічні плани Вчителя.

Ярослав Мовчан

(1957–2017)

кандидат біологічних наук (1983), доктор біологічних наук (2009), лауреат державної премії України в галузі науки і техніки(2005), заступник Міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (1993–1999), консультант з екологічних та земельних питань Секретаріату Верховної Ради України (1999–2000), завідувач лабораторії Інституту досліджень навколишнього середовища та природних ресурсів Ради національної безпеки та оборони України (1999–2000), начальник управляння Міністерства екології та природних ресурсів України, директор департаменту Міністерства екології та природних ресурсів України (2000–2006 рр.), завідувач лабораторії екобезпеки ННЦ «Екобіобезпека» Національного авіаційного університету (2007–2017), професор кафедри екології Національного авіаційного університету. Ініціатор створення та співзасновник Національного екологічного центру України (1991), його багаторічний голова та яскравий лідер.

Список використаних джерел

1. Гардашук Т. 1991. Національний екологічний центр: яким йому бути? // Ойкумена: Український екологічний вісник. – 1991. – № 1. – С. 101–104.
2. Гардашук Т.В. Благоговіння перед життям. Конвенція про біологічне різноманіття — 25 років у дії // Газета «День»: №86-87, (2018) https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planety/blagogovinnya-pered-zhyttyam
3. Годі вирішувати долю Південного Бугу з точки зору господарської доцільності// https://necu.org.ua/hodi-vyrishuvaty-dolyu-pivdennoho-buhu-z-tochky-zoru-hospodarskoyi-dotsilnosti/
4. Дубина Д.В., Безусько А.Г., Безусько Л.Г., Вакаренко Л.П., Олешко А.М.. Світлій пам’яті Ярослава Івановича Мовчана // Український ботанічний журнал. – 2018. – № 75 (2). С. 205–208.
5. Засновники Національного екологічного центру України // https://necu.org.ua/about/zasnovnyky/
6. Statement to IPF–3 by Indigenous people representative, 9 – 20 September, 1996, Geneva. – Детальніше див.: Гардашук Т.В. Екологічна політика та екологічний рух: сучасний контекст. – Київ: ТОВ «ВПЦ Техпринт», 2000. – 126 с.

Автори:

Гаврилюк Руслан Борисович

Національний екологічний центр України

havryliuk@necu.org.ua

Гардашук Тетяна Василівна

Інститут філософії НАН України

gardashuk@gmail.com