Засідання робочих груп Україна – ЄС, 25 січня 2024 року. Фото з сайту https://www.nta.ua/
Чотирнадцятого грудня 2023 року Європейський Союз ухвалив доленосне рішення для України: розпочати переговорний процес про вступ України до ЄС.
За словами Ольги Стефанішиної, Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, 25 січня 2024 року відбулося перше засідання робочих груп України і ЄС на рівні експертів з метою запустити процес скринінгу для підготовки засідання на рівні лідерів, яке відбудеться у березні цього року.
Скринінг – це фіксація вихідних позицій та усвідомлення завдань, які мають бути виконані для досягнення поставленої мети.
Це є надзвичайно важливий процес. Правильне формулювання завдань, розподілення зусиль і ресурсів дозволить не збитися на манівці і не потонути в імітації руху, замість здійснення потрібних реформ. Власне, у процесі скринінгу визначатимуться переговорні позиції України та ЄС.
Зрозуміло, що в України всі державні органи та органи місцевого самоврядування мають працювати, щоб наблизити вступ України до ЄС. Залучення громадськості до цього процесу є критично важливим, бо лише злагоджена робота влади і громадянського суспільства зробить вступ України до ЄС реальністю.
Отже проблема комунікації і координації зусиль всіх структур суспільства стає надзвичайно важливою, як для підготовки України до вступу до ЄС, так і досягнення перемоги у війні з московськими загарбниками. Власне перемога над ворогом є основною передумовою приєднання України до європейської спільноти. Вона є найвищим пріоритетом сьогодні.
Водночас Уряд України розробляє плани повоєнного відновлення України. Якби на допомогу Уряду у Верховній Раді України виникають ініціативи так званого спрощення ведення бізнесу під гаслом забезпечення швидкого відновлення України після війни. Проте ці ініціативи можуть звести нанівець зусилля Уряду, спрямовані на підготовку України до вступу до Європейського Союзу.
Яскравим прикладом таких ініціатив є проєкт закону №9664 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо будівництва на землях, зайнятих водними шляхами загального користування», внесений від групи народних депутатів заступницею голови фракції політичної партії “Слуга народу”, головою партії «Слуга народу» Оленою Шуляк. Цікаво, що проект закону винесено на перше читання Верховної Ради України Комітетом з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування (голова Комітету – Олена Шуляк), а не Комітетом з питань транспорту та інфраструктури.
Сама назва проєкту закону вводить в оману читача, бо запропоновані зміни до чинних Законів стосуються земель не лише водних шляхів, а всіх земель водного фонду.
Головні загрози цього проєкту закону такі:
- скасовується процедура погодження місць і порядку проведення робіт, пов’язаних з будівництвом на всіх землях водного фонду, а не лише на територіях морських портів України;
- створюється новий розпорядник земель водного фонду з широкими повноваженнями – ДП “Адміністрація морських портів України”;
- місцеві органи самоврядування будуть позбавлені можливості керувати своєю територією (порушується Закон України Про місцеве самоврядування в Україні). Це випливає з того, що пропонується змінити порядок ухвалення рішень щодо передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним або юридичним особам за відсутності затвердженого принаймні одного з видів містобудівної документації на місцевому рівні. Таке рішення стимулюватиме масову забудову прибережних захисних смуг річок, озер, водосховищ, намив піску на водних об’єктах та передачу рукотворних ділянок суші у приватну власність;
- по суті, вводяться обмеження прав людини на захист цінних природних об’єктів і територій, а також права доступу до водних об’єктів (до берега річки, озера тощо), оскільки скасовуються механізми консультацій з громадськістю щодо запланованих робіт та впливу їх на довкілля;
- створюються передумови захоплення українських портів капіталом сумнівного походження.
Зрозуміло, що такі зміни до нормативно-правового поля України не наближають країну до європейської правової системи.
Громадськість та народні депутати, незгодні з цією пропозицією, жорстко критикують цей законопроєкт.
Показово, що проєкт закону подано на перше читання Верховній Раді без антикорупційної експертизи Національного агентства з запобігання корупції. Знехтувані також зауваження Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради. Законопроєкт не підтримав Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування. Міндовкілля та Держводагенство мали суттєві зауваження.
Цей проєкт закону є свідченням того, що уявлення про характер повоєнного відновлення України у частині народних депутатів є цілковито відмінні від позиції екологічної громадськості щодо характеру відновлення країни.
Можливо для досягнення кращого взаєморозуміння потрібно визначити, що план відновлення за своєю суттю має бути планом підготовки України до вступу в ЄС. Він має впроваджуватися за стандартами ЄС. Саме наголошення на останньому формує уявлення про відбудову на основі європейських критеріїв господарської діяльності, порядку ухвалення рішень, дотримання прав людини.
Таким чином будуть поставленні чіткі рамки діяльності та процедури взаємодії зацікавлених сторін, які братимуть участь у відновленні України.
Отже план повоєнного відновлення України – це план підготовки України до членства в ЄС. Саме з цієї точки зору мають оцінюватися всі ініціативи як центральних органів державної влади, та і органів місцевого самоврядування, а також громадськості. Пропозиції, які наближають нас до ЄС мають бути підтримані, ті ж, які гальмують наш рух, – відкинуті!
За додатковою інформацією просимо звертатися до Георгія Веремійчика veremiychyk@gmail.com