Після осінніх штормів уздовж узбережжя Чорного моря знову фіксують плями мазуту. Російська влада заперечує масштабну екологічну катастрофу, але супутникові дані свідчать: витоки з уламків танкерів «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239» не припинилися навіть через десять місяців після аварії.
Мазут на пляжах і заперечення окупаційної влади
Плями мазуту знову з’явилися після штормів на узбережжі Анапи, Темрюкського району Краснодарського краю, а також у Криму — на пляжах Севастополя, Алупки та Бахчисарайського району.
За словами начальника науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани» Івана Русєва, шлейф мазуту виявлено і біля Дунайського біосферного заповідника.
Попри очевидні факти, російська влада продовжує заперечувати нові викиди. Губернатор окупованого Севастополя Развозжаєв заявив, що йдеться лише про «точкові викиди», а радник голови окупованого Криму Олег Крючков звинуватив українських блогерів у «незнанні фізики».
Супутники фіксують постійні плями
Як повідомив голова Одеського відокремленого підрозділу НЕЦУ Владислав Балінський, супутники Sentinel-1 продовжують фіксувати dark-core зони в тих самих координатах, що й узимку 2024/2025 року. Це свідчить: витоки з уламків не зупинилися, а навпаки — посилилися через осінні шторми.
Основними джерелами забруднення залишаються три підводні уламки танкерів «Волгонефть-212» та «Волгонефть-239», розташовані в межах 45.03–45.08° N / 36.52–36.61° E (у територіальних водах України).
Головні витоки спостерігаються з двох носових частин і кормової секції «Волгонефть-212». У різні періоди активність уламків змінюється — під дією течій або зсувів дна витік може різко посилюватися.
На знімку від 02.09.2025 (Sentinel-1 SAR) видно всі активні джерела:
- у синьому колі — три уламки танкерів «Волгонефть», серед яких періодично активізується то кормова, то носова частина;
- у білих колах — вторинні прояви забруднення біля Анапи та Бугазької коси, спричинені вспливанням мазуту з донних відкладень.
Моніторинг і методика дослідження
Для відстеження підводних джерел забруднення використовується методика диференційного трасування dark-core зон, розроблена Владиславом Балінським у співпраці з фахівцями НЕЦУ Русланом Гаврилюком та Віталієм Гулевцем у рамках міжнародного проєкту SUNDANSE.
Метод дозволяє точно локалізувати активні витоки без фізичного доступу до місця катастрофи.
Крім основних уламків, супутники фіксують вторинні осередки забруднення — широкі дифузні плями навпроти Анапи та Бугазької коси, що утворюються через підйом донних відкладень під час штормів.
За допомогою цієї методики у січні 2025 року еколог встановив координати уламків танкерів «Волгонефть», три з яких досі перебувають на дні Керченської протоки. Місяць тому ноу-хау дозволило довести, що витоки мазуту тривають вже 9 місяців. Також новий підхід допомагає при польових дослідженнях плям мазуту, знайдених, зокрема, на території НПП «Тузлівські лимани».
Цю методику в червні 2025 року одеський еколог презентував на XXV Міжнародній науково-практичній конференції «Екологія. Людина. Суспільство» (Національний технічний університет «КПІ імені Ігоря Сікорського»). Работа увійшла у топ-3 доповідей конференції.
Чи загрожує мазут узбережжю Одещини?
За словами Балінського, наразі плівкове забруднення не становить прямої загрози для Одеської області.
Однак більша частина мазуту вже осіла на дні у вигляді донних відкладень, які можуть переноситися течіями на значні відстані. Саме цей тип глибоководних забруднень влітку 2025 року виявили фахівці НПП «Тузлівські лимани» — доказ того, що наслідки аварії поширюються за межі первинної акваторії.
Хронічне забруднення без ознак ліквідації
Супутниковий моніторинг восени 2025 року підтверджує: активними джерелами залишаються три уламки танкерів «Волгонефть-212» і «Волгонефть-239».
Жодних стабілізаційних або герметизаційних робіт російська сторона не проводила.
Мазут продовжує витікати з паливних і баластних відсіків, утворюючи шлейфи довжиною понад 100 км.
Процес забруднення має хронічний і сезонно посилюваний характер, створюючи довгострокову загрозу екосистемі Чорного моря.
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.