Громадська організація «Зелений лист» (м. Одеса) подала до Бернської конвенції офіційну скаргу на Україну – за невиконання зобов’язань щодо охорони території Смарагдової мережі UA0000039, до якої входить Національний природний парк «Нижньодністровський». У скарзі, поданій 8 вересня 2026 року, йдеться про перекритий гідрологічний зв’язок з озером Васильки, мережу штучних каналів загальною протяжністю близько 48 км, близько 160 будинків, альтанок, сараїв та інших споруд на державних землях, перевищення нормативів скиду стічних вод та обмеження доступу державної охорони Парку до території.
Що встановила перевірка
Основою для скарги стали польові виїзди «Зеленого листа», супутникові знімки Sentinel-2 та результати обстеження, яке провів Національний природний парк «Нижньодністровський». Науково-технічна рада Парку тричі виїжджала на територію – 14 квітня, 30 травня та 25 червня 2026 року. Результати цих обстежень оформили актом 28 червня.
Йдеться про дві великі державні земельні ділянки – водного фонду площею 125 га та лісогосподарського призначення площею понад 2052 га. Обидві перебувають у державній власності, а лісова ділянка – у постійному користуванні ДП «Ліси України». Ця територія одночасно має міжнародний природоохоронний статус: входить до Рамсарського угіддя «Північна частина Дністровського лиману» та до Смарагдової мережі UA0000039.
Острівна частина території використовується як мисливські угіддя громадською організацією «Товариство мисливців та рибалок XXI століття» (ГО ТМР XXI). Під час обстеження керівник організації Григорій Мельниченко повідомив представникам Парку, що ТМР XXI збудувала або брала участь у будівництві близько 48 кілометрів штучних каналів.
Що сталося з озерами Васильки та Вільха
Одна з найбільш помітних змін – перекриття водного зв’язку з озером Васильки. За даними обстеження Парку, його відокремила від Дністра земляна дамба завдовжки близько 4,6 км і завширшки близько 20 метрів. У межах трикутної гідроспоруди «Васильки» розташована штучна водойма площею близько 86 га, а шлюз, через який система раніше сполучалася з Дністром, заблокований.
У результаті водний обмін тут значно погіршився: вода застоюється, водойма заростає, а на дні накопичуються органічні рештки. Під час обстеження не виявили ознак присутності риби. Це свідчить про серйозні зміни умов існування водно-болотної біоти та порушення гідрологічного режиму цієї частини острова, що посилює антропогенний тиск на його природні екосистеми.
Канали та відвали ґрунту простягаються далі – у бік озера Вільха. Під час обстеження озеро виглядало як обміліла та інтенсивно заросла водойма з невеликими ділянками відкритої води. На прилеглій території зафіксовано розгалужену систему штучних каналів шириною приблизно 10–20 метрів. Уздовж каналів розташовані ґрунтові відвали висотою близько 1,5–2 метрів. На окремих ділянках вираженого руху води не спостерігалося, натомість фіксувалися накопичення органічного мулу та заростання водною рослинністю.
Аналіз часового ряду Sentinel-2, наведений у звіті до скарги, використовується для просторового порівняння каналів і земляних робіт, площ відкритої води та рослинності. Автори звіту наголошують, що масштаб і механізми змін мають бути додатково встановлені незалежними гідрологічними, топографічними та екологічними дослідженнями.
Міжнародні обов’язки України щодо охорони видів
Нижньодністровські водно-болотні угіддя мають значення не лише як водна система, а й як середовище існування рослинних угруповань та птахів.
У «Літописі природи» Парку, на який посилається акт обстеження, наведені дані про угруповання вільхи чорної (Alnus glutinosa) та плаваючі угруповання Salvinia natans в озері Вільха. Зазначаються також заплавні вербові та тополеві ліси.
Salvinia natans (сальвінія плаваюча) включена до Додатка I Бернської конвенції як вид флори, що підлягає особливій охороні. Плаваючі угруповання Salvinia natans (Floating Salvinia natans mats, C1.225) включені до переліку типів оселищ, що потребують спеціальних заходів збереження відповідно до Резолюції № 4 Бернської конвенції.
Ця територія важлива для птахів. Тут розташована велика колонія бакланів – за даними 2022 року, близько 2800 гнізд. Під час обстеження у 2026 році тут нарахували близько 400–500 дорослих і молодих бакланів, у тому числі з пташенятами. Також побачили близько 10 великих білих пеліканів. Pelecanus onocrotalus – великий білий пелікан – внесений до Додатка II Бернської конвенції.
Внесення виду до Додатків Бернської конвенції має не лише інформаційне, а й природоохоронне значення. Додаток I містить види дикої флори, що підлягають особливій охороні, а Додаток II – види дикої фауни, для яких Конвенція також передбачає особливий режим охорони. Зокрема, для видів із Додатка I держави мають забезпечувати їх охорону від навмисного знищення, вилучення чи збирання, а для видів із Додатка II забороняються, зокрема, навмисне вилучення з природи або знищення, пошкодження чи знищення місць розмноження і відпочинку та істотне навмисне турбування тварин, особливо в період розмноження.
Важливо й те, що охороні підлягає не лише сам вид. Стаття 4 Бернської конвенції зобов’язує держави вживати заходів для збереження середовищ існування видів, включених до Додатків I та II, а також враховувати вимоги їх охорони під час планування та розвитку територій.
Тому наявність на території озера Вільха Salvinia natans, включеної до Додатка I, та великого білого пелікана Pelecanus onocrotalus, включеного до Додатка II, є додатковою ознакою природоохоронної цінності цієї території. А згадка про плаваючі угруповання Salvinia natans має ще ширше значення: відповідний тип оселища «Floating Salvinia natans mats» (C1.225) включений до переліку оселищ Резолюції № 4 Бернської конвенції. Цей перелік використовується, зокрема, для визначення територій Смарагдової мережі.
Отже, йдеться не просто про присутність на озері окремих охоронюваних рослин чи птахів. Сукупність таких даних вказує на необхідність розглядати озеро та пов’язані з ним природні угіддя з урахуванням міжнародних зобов’язань України щодо збереження видів та їхніх місць існування.
Доступ до території контролюють приватні охоронці
Під час обстеження представники Національного природного парку «Нижньодністровський» зіткнулися з обмеженням доступу до острівної ділянки. На вхідному каналі від Дністра встановлено підйомний міст, а на каналі, за даними акту, розташована охорона ТМР XXI. Міст піднімають лише з дозволу керівника організації Григорія Мельниченка. Таким чином, доступ до системи каналів контролюється представниками ТМР XXI.
Під час обстеження було також зафіксовано перешкоди для доступу представників Одеської обласної державної адміністрації як власника земель та працівників служби державної охорони Парку.
Під час перевірки Григорій Мельниченко заявив, що ТМР XXI користується всією острівною територією і тому вважає себе вправі обмежувати доступ до неї, зокрема працівників державної охорони Парку.
Для природоохоронної території така ситуація має принципове значення: державні служби повинні мати можливість безперешкодно потрапляти на територію, яку вони охороняють, перевіряти стан водойм, каналів та природних оселищ і контролювати дотримання природоохоронного законодавства.
Шкода довкіллю – величезна
За даними авторів скарги, оцінку впливу на довкілля або іншу спеціальну екологічну оцінку описаних гідротехнічних робіт не проводили.
Через спорудження дамби 24 липня 2025 року слідче управління Головного управління Нацполіції в Одеській області відкрило кримінальне провадження за ч. 4 ст. 197-1 Кримінального кодексу України – щодо самовільного зайняття земельної ділянки.
У матеріалах Парку наведена попередня оцінка шкоди довкіллю – понад 10 мільйонів гривень. Акт фіксує суттєві зміни стану водойми та рекомендує відновити її гідрологічний режим – зокрема демонтувати дамбу та відновити функціонування шлюзу/колектора. Серед рекомендованих заходів також перегляд або анулювання права користування мисливськими угіддями ТМР XXI.
– Насправді завдано значно більших збитків, не на мільйони, а на мільярди, – вважає голова ГО «Зелений лист», керівник Одеського відокремленого підрозділу НЕЦУ Владислав Балінський. – Це визначить коміся Парку в найближчий час.
22 вересня комісія Національного природного парку «Нижньодністровський» знов вирушила до цієї території. До її складу долучені Владислав Балінський та керівник науково-дослідного відділу Національного природного парку «Тузлівські лимани», доктор біологічних наук Іван Русєв. Під час обстеження знайшли величезну ділянку, на якої організовано вирощування індійської коноплі у промислових масштабах, з крапельним поливом. Члени комісії викликали поліцію, коноплю було вилучено та вивезено з території Парку.
Зібраний на території Парку урожай коноплі. Фото – фейсбук-сторінка Ірини Вихристюк
Історія питання: розслідування 2020 року
Проблема з ТМР XXI не нова: ще у вересні 2020 року, після власного польового виїзду, «Зелений лист» опублікував розслідування «Закон не діє: як зять Гриневецького заробляє в національному парку» і звернувся до Державної екологічної інспекції. Керівник ТМР XXI Григорій Мельниченко – зять колишнього народного депутата й голови Одеської облдержадміністрації Сергія Гриневецького; саме за його каденції, ще у 2001 році, організація отримала в оренду близько 3 тисяч гектарів прибережних земель на 49 років.
Розслідування зафіксувало, що навіть після змін до законодавства, які навесні 2020 року закріпили право громадян на безперешкодний доступ до берегів водойм (максимальний штраф за порушення – 17 тисяч гривень), ТМР XXI продовжувала стягувати плату за в’їзд до Дністра, рибалку та проживання на щонайменше 30-кілометровій ділянці річки – включно з заповідною зоною, де рибальство заборонене за визначенням. Одне з озер на території було засипане ґрунтом; на утвореному штучному острові збудували будиночки для платних послуг – рибалки, екскурсій і проживання. За словами місцевого рибалки, опитаного журналістами «Зеленого листа», взимку в заповідній зоні під час риб’ячої зимівлі велася незаконна ловля тралами – до 5–10 тонн молодняку риби (карась, короп) щодня протягом кількох місяців.
Сам Мельниченко тоді заперечував порушення, наполягаючи на законності оренди й стягнення плати з відвідувачів, і обіцяв забезпечити безкоштовний доступ до водойм – але лише для пільгових категорій громадян у майбутньому. Ці факти 2020 року формують передісторію нинішньої системи контролю доступу на вхідному каналі до озера Вільха, описаної у звіті парку за 2026 рік.
Суд визнав самовільне будівництво
Господарський суд Одеської області у справі № 916/101/24 встановив, що ТОВ «Мельниченко» самовільно збудувало об’єкти на земельних ділянках державної власності, призначених для короткострокового відпочинку, і зобов’язав компанію знести споруди та відновити попередній стан території. 18 березня 2026 року Верховний Суд залишив це рішення чинним; рішення містить 35 конкретних координат, за якими можна перевірити його виконання. Але це лише частина проблеми: за ширшими офіційними даними, у різних групах на території парку налічується близько 160 будинків, альтанок, сараїв та інших споруд, щодо яких існують різні процесуальні історії – зокрема у справах № 916/4010/23 і № 916/4134/24.
«Зелений лист» наголошує: навіть демонтаж будівель не означає відновлення екосистеми – потрібна ще перевірка стану ґрунтів, залишків фундаментів, рослинності й берегової лінії.
Стічні води і доступ під контролем приватної охорони
Окремий епізод скарги стосується КП «Теплодарводоканал»: за матеріалами справи № 916/5299/23, очищені стічні води скидалися у водно-болотні угіддя Дністра з перевищенням нормативів – 308 200 м³ у 2020 році та ще понад 240 тисяч м³ за перші дев’ять місяців 2021-го. Лабораторні аналізи 2025 року фіксували перевищення за амонійним азотом, БСК₅, завислими речовинами й фосфатами; 15 вересня 2025 року було відкрито кримінальне провадження за ст. 236 Кримінального кодексу України, у межах якого призначили судову інженерно-екологічну експертизу, висновку якої в доступних заявнику матеріалах немає.
Польові спостереження авторів скарги також вказують на ймовірне локальне зникнення річкового рака (Astacus astacus, вид Додатка III Бернської конвенції) у місцях, де його раніше фіксували. Водночас в звіті до скарги наголошується, що збіг у просторі й часі з тривалим забрудненням сам по собі не доводить причинного зв’язку.
Інтерактивна карта доказів Нижнього Дністра
Всі ці факти занесені до Інтерактивної карти доказів Нижнього Дністра, яку розробили автори звернення до Бернської конвенції. Вона пов’язує кожен описаний епізод із географічними координатами, фотографіями та відео з польових виїздів, архівними супутниковими знімками Sentinel-2 і первинними документами – судовими рішеннями, протоколами перевірок, лабораторними аналізами.
Карта має шість основних точок – SITE-01 та CORE-01–CORE-05 – і додаткові підточки для окремих епізодів. Це межі території (SITE-01), гідрологічне втручання й озеро Васильки (CORE-01), озеро Вільха з оселищами та видами (CORE-02), самовільне будівництво (CORE-03), скиди стічних вод (CORE-04) та контроль доступу (CORE-05). Такий формат дає змогу перевірити кожне твердження безпосередньо на місцевості, а не лише за текстовим описом.
Чого вимагає скарга
«Зелений лист» просить Секретаріат і Бюро Бернської конвенції зареєструвати справу в системі розгляду скарг і запросити в України консолідовану відповідь щодо стану UA0000039. Серед конкретних вимог – незалежна гідрологічна й екологічна оцінка озера Васильки, каналів та заплави з планом відновлення і чіткими строками; звіт про фактичне виконання рішення у справі № 916/101/24 та стан інших об’єктів самобуду; актуальні дані про роботу очисних споруд і якість води; заходи, що гарантують безперешкодний доступ державних інспекторів; а також роз’яснення щодо можливого впливу на суміжні Рамсарські угіддя «Міжріччя Дністра і Турунчука» та «Північна частина Дністровського лиману».
Автори скарги підкреслюють: ідеться не про формальне існування судових і кримінальних проваджень, а про реальний природоохоронний результат – чи відновлено гідрологічний режим, чи виконано рішення судів, чи під контролем скиди, і чи можуть державні органи безперешкодно перевіряти й моніторити територію, заради збереження якої її і внесли до Смарагдової мережі.
23.09.2026 Секретаріат Бернської конвенції підтвердив отримання скарги. Якщо скаргу визнають такою, що відповідає критеріям прийнятності, її винесуть на порядок денний одного з майбутніх засідань Бюро Бернської конвенції.
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.