Стаття, за авторством Тетяни Гардашук та Ігоря Загороднюка, присвячена пам’яті Ярослава Мовчана – еколога, співзасновника сучасного екологічного руху в Україні, розробника національної стратегії охорони природи та збереження біорізноманіття. У нарисі викладені основні принципи бачення Ярослава Мовчана щодо проблем довкілля, екологічно сталого природокористування та інструментів збереження біорізноманіття. Особлива увага приділяється його внеску у створення Національного екологічного центру України (1991 р.), заснування екологічного журналу «Ойкумена: Український екологічний вісник», а також розробці концепції формування та реалізації Національної екологічної мережі України як інструменту збереження біорізноманіття, невід’ємної частина Європейської екологічної мережі (EECONET) та передумови переходу до екологічно сталого природокористування. У нарисі також зазначається внесок Ярослава Мовчана у розвиток природоохоронного законодавства та створення об’єктів природно-заповідного фонду України.

Ярослав Мовчан визначив екологію як теорію та методологію природокористування, останню можна інтерпретувати як прикладну екологію. Його бачення перспектив екологічної політики України базувалося на принципі «економічно – це екологічно чисто». Ярослав Мовчан розглядав ідею екомережі як одну з найбільш фундаментальних ідей останніх десятиліть XX століття, яка була запропонована до Європейського порядку денного 1993 року групою голландських дослідників. EECONET – це інструмент подолання негативних екологічних наслідків економічного зростання та спроба хоча б частково компенсувати втрати у природному середовищі. У своїх наукових працях Ярослав Мовчан стверджував, що розвиток Національної екомережі має базуватися на розумінні біорізноманіття як цілісного організованого комплексу.

Титанічні зусилля Ярослава Мовчана в галузі збереження біорізноманіття разом з іншими науковцями були винагороджені Державною премією України в галузі науки і техніки за цикл наукових праць «Розроблення наукових засад і практичних рекомендацій збереження біорізноманіття в контексті сталого розвитку України» (2005 р.). Мабуть, не буде перебільшенням стверджувати, шо його ідеї та справи вже стали класикою теорії та практики охорони природи та важливою частиною новітньої історії нашої держави. Завдяки таким пасіонаріям, яким був і залишиться довічно Ярослав Мовчан, Україна долучається до когорти цивілізованих країн, де свідомі й активні громадяни є відповідальними за стан довкілля і сталий розвиток суспільства.

Наукова компетентність і управлінський хист Ярослава Мовчана сприяли формуванню стратегії національної екологічної політики та розвитку її нормативно-правового забезпечення (Дубина et al., 2018: 207). Ярослав Мовчан був ініціатором та співавтором текстів чотирьох законів України:

  • Закон України «Про природно-заповідний фонд України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 34, ст. 502);
  • Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, № 47, ст. 405);
  • Закон України «Про Червону книгу України» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, № 30, ст. 201);
  • Закон України «Про екологічну мережу України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 45, ст. 502).

Намагаючись охопити думками той спектр справ, які зрушив з місця, оживив і запустив в життя Ярослав Іванович, маємо визнати, що ми всі, не лише автори цього нарису, але й весь природоохоронний загал України, мали унікальну можливість діяти й творити поруч з людиною, яка була носієм, концентратором та випромінювачем неймовірно позитивної життєвої енергії, креативу, ідей, ініціатив, дій.

Сподіватимемося, що справа Ярослава Мовчана прислужиться не одному поколінню українців, а її успішне продовження залежить від усіх нас.

Повну версію статті читайте у вкладені.

GB1713_gardashuk-Стаття1