Відродження історичної річки

^{Фото – із статті BBC.}

^{Більше століття одній з найважливіших річок для
міграції лосося в США доводилося боротися з дамбами – і
зараз чотири з них збираються знести.}

«Мій дядько, моя бабуся, мої прабатьки та, я впевнений, їхні прабатьки: вони всі були рибаками. Ловля риби була зумовлена необхідністю утримувати свої сім’ї. І оскільки це те, що ми завжди робили, – ми ніколи й не знали іншого життя», – говорить Емі Кордаліс, генеральна радниця людей Юрок і членкиня найбільшого корінного племені Каліфорнії.

Важко переоцінити, наскільки важливим був цей спосіб існування для людей Юрок, які тисячоліттями жили в сільській місцевості Північної Каліфорнії. І все ж цей спосіб існування скорочувався протягом десятиліть після того, як річку Кламат – яка протікає територією племені – було перегороджено гідроенергетичними дамбами. Але тепер, після багаторічних кропітких переговорів, доля Юроків може змінитися, і найбільший проект з видалення дамби в історії США отримає зелене світло.

“Коли я підростала, ще були пристойні міграції лосося”, – згадує вона. «У добрі ночі можна було зловити 100, 200 риб. Ми любили такі часи, адже мали змогу наповнити свою коптильню і морозильну камеру, і не тільки свою, але й бабусину, тітушок, двоюрідних братів – усіх людей, про яких піклувались».

Дослідження це підтверджують. Річка Кламат, колись домівка для третьої за величиною міграції лосося (міграція дорослого лосося вгору за течією на нерест) у континентальній частині Сполучених Штатів, зараз протікає лише на невеличкій частинці ділянки від її початкового розміру. Один із п’яти видів тихоокеанського лосося, весняний лосось – Чинук, який історично нараховував сотні тисяч рибин, був майже повністю знищений: торік міграція складалася з менш ніж 700 рибин. Інший вид, лосось Кохо, який зазвичай росте від 60 до 76 см і може важити понад 5 кг у зрілому віці, був визнаний “під загрозою вимирання” згідно Закону США про зникаючі види.

Дамби, побудовані на річці Кламат, були визначені однією з причин зменшення кількості лосося. Вісім дамб були побудовані на річці з початку 1900-х до 1962 року для виробництва гідроенергетики. Наявність цих дамб пов’язують із помітними змінами в популяціях лосося в Кламаті та інших місцях.

“Щоразу, коли ви ставите дамбу на річці, це матиме глибокі наслідки: найперше – це поділить річку на дві частини”, – пояснює старший біолог рибного господарства племені Юрок Майкл Бельчик, член племені, який має десятки років досвіду у відновленні популяції риб. “Річки несуть набагато більше, ніж просто воду…”.

Рішенням, за яке Юрки та коаліція інших племен та природоохоронних організацій давно виступали, є усунення чотирьох нижніх з восьми дамб на Кламаті. Довгі переговори призвели до підписання угоди між PacifiCorp (яка управляє дамбами) та 40 іншими сторонами, що підписали угоду, у тому числі племенами та урядами штатів у 2010 році.

Одночасне видалення чотирьох дамб загальною висотою 125 метрів робить це найбільшим проектом з видалення дамб в історії Америки, згідно з даними корпорації Klamath River Renewal Corporation, некомерційної організації, якій доручено контролювати знесення дамб. Цей проект також визнано найдорожчим – майже 450 мільйонів доларів.

Результатом буде 400 проточних миль відновленого середовища існування лосося та інших мігруючих видів, таких як форель та тихоокеанська мінога. Відкриття раніше недоступних нерестовищ дозволить збільшити генетичне різноманіття та зменшити скупченість, що також зменшить ризик передачі хвороб.

Поєднавши джерела та притоки холодної води з основною річкою Кламат, температура води в цілому в річці знизиться. Це не тільки покращить якість води (нижчі температури знижують ризик цвітіння водоростей, що в свою чергу збільшує кількість кисню і покращує рівень рН); це також принесе користь лососю, чий нерест і міграційна поведінка виграють від прохолодної води – і які є більш вразливими до хвороб у теплих температурах. Повернення більш прохолодної води, яка в основному береться із талого снігу, допоможе зробити рибу більш стійкою до кліматичних змін.

Світовий прецедент

Насправді, знесення дамб – не таке вже й дороге для США задоволення: згідно з Угодою KHSA, клієнтам доведеться заплатити лише 200 мільйонів доларів, а додаткові 250 мільйонів доларів надійдуть із штату Каліфорнія.

Загалом, мало що буде втрачено і з позиції виробництва відновлюваної енергії: дамби становлять менше 8% від поточної потужності відновлюваної енергетики PacifiCorp у розмірі 2 208 МВт.

“Я думаю, що одна з найкрутіших частин усього цього проекту є те, що ми створюємо прецедент для світу, який інші держави можуть наслідувати”, – говорить Кордаліс.

Виведення дамб заплановано на 2022 рік, хоча, оскільки переговори між компанією, племенами та іншими зацікавленими сторонами все ще тривають, ця дата ще не затверджена.

Будемо сподіватися, що цей досвід справді підхопить багато країн і скоро ми побачимо більше вільних рік

Більше читайте у статті: https://www.bbc.com/…/20201110-the-largest-dam-removal…

Переклад статті – НЕЦУ.