Учасники міжнародного проєкту SUNDANSE ведуть польове обстеження узбережжя Чорного моря в межах Національного природного парку «Тузлівські лимани». Експедиція поєднала науковий моніторинг морського узбережжя із документуванням екологічних наслідків російської агресії. У польових роботах взяли участь голова Одеського відокремленого підрозділу НЕЦУ, науковий співробітник НПП «Тузлівські лимани» Владислав Балінський, заступник директора Інституту геологічних наук НАН України, голова НЕЦУ Руслан Гаврилюк та начальник науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани» Іван Русєв.
Найбільша збережена природна ділянка чорноморського узбережжя України — піщаний пересип, що відокремлює систему Тузлівських лиманів від моря, — сьогодні дедалі більше потерпає від наслідків війни. Під час обстеження науковці зафіксували залишки російських безпілотників, нові випадки загибелі китоподібних, а також фрагменти мазуту, які море й досі виносить на берег після аварії російських танкерів у Керченській протоці наприкінці 2024 року.
Мазут залишається на узбережжі навіть через півтора року
Одним із головних завдань експедиції було виявлення слідів мазутного забруднення, що виникло після аварії танкерів. Ці дослідження проводить Руслан Гаврилюк у межах проєкту OIL-TRACE Black Sea: Remote and Field Monitoring of Oil Pollution Dynamics in the Kerch Strait and the Tuzly Lagoons Region («Дистанційний та польовий моніторинг динаміки нафтового забруднення в Керченській протоці та районі Тузлівських лиманів»), який реалізується за підтримки Німецького федерального фонду охорони навколишнього середовища (Deutsche Bundesstiftung Umwelt).
Польове обстеження підтвердило, що навіть через понад півтора року після аварії море продовжує виносити на узбережжя Чорного моря нові фрагменти мазуту. Під час нинішньої експедиції науковці виявили свіжі згустки мазуту, що лежали на поверхні піску, тоді як раніше винесені фрагменти вже були частково засипані дюнами. Це свідчить, що забруднювач не зник, а продовжує переміщуватися морськими течіями та повторно потрапляти на берег.
За словами Руслана Гаврилюка, дистанційний супутниковий моніторинг у поєднанні з польовими дослідженнями показав, що мазут після аварії мігрував уздовж українського узбережжя Чорного моря щонайменше на 600 кілометрів. Значна його частина перебуває не на поверхні води, а в її товщі води та донних седиментах, де мазут може осідати, однак під час сильних штормів може знову переходити у товщу води та повторно забруднювати морське середовище. Саме тому наслідки аварії не є короткочасними і можуть зберігатися протягом багатьох років.
Особливу небезпеку становить те, що забруднення досягло одних із найцінніших природних територій північно-західної частини Чорного моря — Національного природного парку «Тузлівські лимани» та прилеглих заповідних акваторій, зокрема Дунайського біосферного заповідника. Мазут негативно впливає на прибережні екосистеми, забруднює седименти, порушує функціонування мікробіоценозів пляжів і створює додаткові ризики для птахів та інших представників морської фауни.
Польові дослідження також є важливим елементом верифікації супутникових даних. Поєднання дистанційного зондування Землі та наземного моніторингу дозволяє не лише простежити міграцію мазуту, а й сформувати доказову базу для міжнародних інстанцій щодо екологічних збитків, завданих російською агресією.
Нові жертви серед чорноморських китоподібних
Моніторинг також підтвердив, що війна продовжує завдавати катастрофічної шкоди морським ссавцям.
За даними начальника науково-дослідного відділу НПП «Тузлівські лимани» Івана Русєва, лише 3–8 липня на території парку було виявлено ще 12 загиблих азовок (Phocoena phocoena relicta).
Станом на початок липня, починаючи з кінця травня 2026 року, на території парку офіційно задокументовано 74 загиблих чорноморських китоподібних.
Азовка занесена до Червоного списку МСОП (IUCN) як вид, що перебуває під загрозою зникнення (Endangered, EN).
Водночас науковці наголошують, що офіційна статистика відображає лише невелику частину реальних втрат. За оцінками фахівців, близько 95 % загиблих дельфінів взагалі не потрапляють на берег, а тіла тих тварин, які викидає море, нерідко знову змиваються хвилями або стають здобиччю шакалів ще до того, як їх встигають задокументувати.
За експертними оцінками, лише протягом першого півріччя 2026 року внаслідок війни могло загинути десятки тисяч чорноморських китоподібних, а загальні втрати від початку повномасштабного вторгнення можуть перевищувати 100 тисяч особин.
Польові дослідження є частиною проєкту SUNDANSE
Обстеження сихронізовано з міжнародним проєктом SUNDANSE, одним із завдань якого є вивчення довгострокових екологічних наслідків руйнування Каховської ГЕС для Чорного моря.
Проєкт передбачає систематизацію та узагальнення даних про винесення седиментів із колишнього Каховського водосховища, їхній склад, переміщення та вплив на морські екосистеми. Науковці також аналізують забруднення прибережних територій, трансформацію донних екосистем і накопичення небезпечних речовин у морському середовищі.
Польові обстеження узбережжя, фіксація мазутного забруднення, загибелі китоподібних та інших наслідків війни доповнюють супутниковий моніторинг і формують доказову базу щодо екологічних наслідків російської агресії проти України.
Польові дані, отримані під час експедиції, одночасно використовуються у проєктах SUNDANSE та OIL-TRACE Black Sea, що дозволяє поєднати дослідження перенесення седиментів із документуванням довготривалого нафтового забруднення та його впливу на морські екосистеми.
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.