Суть проблеми:

На сьогоднішній день основним чинним законом, що регулює політику України у сфері енергоефективності на різних рівнях адміністрування є Закон України “Про енергозбереження” від 1994 року (з останніми змінами – від жовтня 2020 року). Закон містить декілька визначень та положень, важливих в контексті проекту SPARCS в цілому, та збору даних енергоспоживання та енергозбереження зокрема: 

  • Закон визначає “енергоефективний проект”, як “проект, спрямований на скорочення енергоспоживання, а саме: (…) регулювання і облік споживання води, газу, теплової та електричної енергії (…)”;
  • Пункти “ї” та “й”, статті 3, розділу 1 Закону, включають наступні принципи державної політики енергозбереження: 
  • поступовий перехід до масового застосування приладів обліку та регулювання споживання паливно-енергетичних ресурсів;
  • обов’язковість визначення постачальниками і споживачами обсягу відпущених паливно-енергетичних ресурсів за показами приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів у разі їх наявності.

Таким чином, збір, облік та доступ до даних енергоспоживання окремого споживача є ключовою та невід’ємною частиною підвищення енергоефективності країни. Незважаючи на це, облік і, зокрема, доступ до цих даних обмежується прогалинами та неточностями законодавства, особливо в частині, що стосується органів місцевого самоврядування, що перешкоджає ефективному впровадженню та регулюванню енергоефективності в регіонах та на місцях.  

В контексті доступу до інформації про енергоспоживання окремих приватних споживачів важливою є прив’язка до деяких технічних характеристик оселі, що впливають на енергоефективність, а також до приблизного розташування оселі (будинок, квартал). Це створює спірне питання щодо можливості та доцільності організованого збору подібних даних, яке і є основною темою цієї статті.

Європейський контекст

Зобов’язання України відповідно до Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом:

Окрім безпосередніх українських визначень та регулювань, Україна також погодилась дотримуватись певних міждержавних правил, підписавши у 2014 році Угоду про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами (далі – Угода).

Із даною Угодою, Україна взяла на себе серйозні зобов’язання, зокрема “забезпечувати поступову адаптацію законодавства України до acquis ЄС відповідно до напрямів, визначених у цій Угоді, та забезпечувати ефективне її виконання” та загалом регулювати економічні та політичні питання у сферах та галузях, що представляють спільний інтерес (включаючи енергетику та енергоспоживання, а також питання збереження навколишнього природного середовища) виходячи із спільних загальноєвропейських стандартів та політичного діалогу і співробітництва між країнами-членами.

Для виконання даних зобов’язань згідно Угоди, Постановою Кабінету Міністрів України № 1106, від 25.10.2017, було затверджено План Заходів з виконання Угоди про асоціацію. У питаннях, що стосуються енергоефективності, зокрема варто підкреслити завдання № 707 (Законодавче закріплення нової моделі державної політики у сфері енергоефективності), 708 (Впровадження механізму надання енерго- та газопостачальними, газорозподільними організаціями та постачальниками палива на запити державних органів узагальненої інформації про кінцевих споживачів енергії) та 720(4) (Встановлення вимог до облікової інформації про споживання енергії).

Варто зазначити, що більшість завдань, поставлених Планом Дій, не виконані у строк та/або у повному обсязі. Зокрема, вищезгадані завдання та передбачені ними заходи. Саме тому виникає необхідність надолужувати невиконання цих завдання з Постанови КМУ №1106 на місцевому рівні (м. Львів), що і постає одним із основних завдань команд НЕЦУ і м. Львова в рамках проекту SPARCS.

Європейські прецеденти згідно нормативних актів ЄС:

На додаток до прямих та безпосередніх зобов’язань України, визначених вищезгаданою Угодою та Планом Заходів, також варто тримати в полі зору ряд важливих положень європейських нормативних актів у галузі енергоефективності, обліку та доступу до даних щодо енергоефективності, адаптація до яких передбачається Угодою та Планом Заходів прямо чи опосередковано.

Найсуттєвішим документом у цьому сенсі є Директива 2012/27/ЄС. Положення, представлені в цьому документі, чітко корелюють із завданнями та задачами, поставленими Планом Дій, та стосуються, серед іншого, зобов’язань країн-членів щодо збирання інформації енергоспоживання та енергоефективності на державному рівні, ступенів її деталізації, звітування до вищих органів ЄС тощо. Очевидно, що для збору та звітності вищезгаданої інформації на державному рівні, необхідно впроваджувати ефективну систему обліку такої інформації у регіонах та на місцях, а також налагодити механізм передачі її у вищі органи влади.

Добровільні угоди енергоефективності:

Досвід Фінляндії у впровадженні державної політики енергоефективності пропонує потенційно корисний сценарій для регулювання інформаційних відносин щодо постачання даних енергоспоживання та енергоефективності від суб’єктів господарювання (розпорядників цих даних) до місцевих органів влади (муніципалітетів).

Фінляндія пропонує місцевим органам державної влади, підприємствам та суб’єктам приватної власності (далі – Суб’єктам) укладати із Міністерством економіки та працевлаштування та уповноваженим Органом з Питань Енергетики та Енергоефективності повністю добровільні угоди енергоефективності, які визначають зобов’язання сторін та ратифікують Плани дій, які встановлюють добровільні цілі досягнення енергоефективності Суб’єктами, та заплановані заходи щодо їхнього досягнення. 

Для реалізації у місті Львові пропонується укладання угод на постачання даних енергоефективності та енергоспоживання між муніципалітетом та розпорядниками таких даних, складених за аналогією із досвідом Фінляндії. Таке рішення збігається із цілями проекту SPARCS щодо поширення та реплікації досвіду впровадження енергоефективності між містами- та країнами-партнерами (тим більше, що фінське місто Еспоо є одним із “міст-мяків” проекту).

Український контекст

Національне законодавство

Індивідуальні нормативні документи, які б регулювали доступ до даних енергоспоживання та енергоефективності в українському законодавстві відсутні. Натомість, питання доступу до будь-яких даних розглядається у законодавстві що регулює доступ до даних (інформації) в цілому. Доступ до інформації регулюється Законами України “Про доступ до публічної інформації” та “Про інформацію”, а також Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція). Зокрема, не варто забувати про те, що питання енергетики тісно пов’язані із якістю навколишнього середовища, тож відповідно й інформація, яка стосується енергоспоживання, може допомогти у підвищенні енергоефективності та, як наслідок, зменшенні навантаження на компоненти навколишнього середовища, має бути легкодоступною як для громадян, так і, безсумнівно, для органів місцевого самоврядування.

Більш специфічним у даній галузі є Закон України “Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води,  централізованого питного водопостачання та водовідведення”. Закон зазначає компетенції державних органів влади та суб’єктів господарювання у сфері надання інформації щодо цін/тарифів, заходи з енергозбереження, формування та виконання інвестиційних програм у сферах постачання, а також даних про фактичні обсяги споживання. Проте, в межах даного Закону, ця інформація надається лише споживачам. Регулювання компетенцій держорганів щодо надання даних про обсяги енергоспоживання чи показники енергоефективності, а також інформаційних відносин держорганів із суб’єктами господарювання (зокрема, доступу держорганів до даних) у даному нормативному акті не зазначені.

Львівські цілі згідно внутрішніх документів та зобов’язань SPARCS:

Місто Львів, уособлене Львівською Міською Державною Адміністрацією та Львівською Міською Радою, ставить перед собою власні цілі щодо енергозбереження, зазначені у внутрішніх регуляторних документах. 

Зокрема, основним діючим документом у сфері енергоефективності та даних енергоспоживання, є Програма соціально-економічного та культурного розвитку м. Львова на 2020−2022 роки, яка з-поміж іншого, зазначає серед пріоритетних напрямків Пріоритет ІІІ: “Розбудова ефективного і успішного міста”, який включає завдання 11: “Щоденний збір даних енергоспоживання всіх енергоресурсів будівлями бюджетних установ м. Львова”. У цьому сенсі, більш чіткі цілі встановлювались Програмою підтримки заходів з енергозбереження на 2017-2019 роки, яка, з-поміж іншого, зазначала необхідність підтримки системи щоденного моніторингу та аналізу споживання енергоресурсів, а також навчання у муніципалітетів інших країн з питань формування та утвердження енергозберігаючих принципів та енергоефективних заходів (що вкотре збігається із контекстом проекту SPARCS).

Зважаючи на статус Львова як одного з великих та найпрогресивніших міст України, обласного та культурного центру, а також беручи до уваги його роль у проекті SPARCS, в якості міста-партнера і пов’язані із цим зобов’язання, варто зазначити, що місто потребуватиме перегляду та оновлення певних положень  нормативної та регуляторної бази у сфері енергоефективності, та вдосконалення механізмів моніторингу та аналізу даних енергоспоживання для ефективного досягнення цілей проекту та імплементації енергоефективності.

Технічні вимоги до вирішення проблеми:

У червні-липні 2020 між двома партнерами-членами консорціуму проекту SPARCS з боку України – Львівською міською радою та ГО НЕЦУ – відбулися обговорення щодо технічних вимог до Інтегрованої інформаційно-аналітичної системи енергоспоживання м. Львів «СПАРКС-ЛЬВІВ». В результаті даних обговорень, було складено та погоджено документ – власне технічні вимоги, що визначають мету створення системи, основних учасників даного процесу, вимоги до вхідних даних, відображення результатів та результатів аналізу системи. Важливим елементом даного документа є визначення ступеню деталізації структури даних, необхідних для ефективного функціонування системи, збір яких є вирішальним у сенсі реалізації енергозбереження на рівні міста.

Висновки:

Таким чином, НЕЦУ безперечено визнає необхідність забезпечення відсікання персональної інформації, такої як ПІБ власників або зареєстрованих осіб, точна адреса оселі, для досягнення деперсоналізації інформації про енергоспоживання окремих приватних споживачів.

Тим не менш, дані про енергоспоживання та енергоефективність, доступ до них місцевих держорганів та їх збір є критичними для досягнення як цілей євроінтеграції, так і забезпечення економічних, енергетичних і екологічних інтересів кожного окремого громадянина України. Проведене дослідження доводить, що згадані дані не можна вважати ексклюзивно конфіденційними, виходячи з вимог законодавства України та ЄС. Більше того, зважаючи на мету збору цих даних та вищезазначені обґрунтування згідно українського та європейського законодавства, дані енергоспоживання і енергоефективності можна вважати як суспільно необхідною інформацією, адже користь їхнього використання місцевими органами влади для підвищення енергоефективності переважає потенційну шкоду, так і екологічно чутливою інформацією, беручи до уваги те, що енергоефективність та її підвищення є безпосередньо пов’язаними із загальносвітовою екологічною проблемою зміни клімату.

Отже, забезпечення вільного зручного автоматизованого доступу до  даних енергоспоживання та енергоефективності (аж до рівня споживача) на рівні місцевої влади законодавчо обґрунтованим, технічно здійсненним та стратегічно необхідним для реалізації ефективної державної політики енергоефективності, виконання міжнародних зобов’язань України та, зокрема, реалізації проекту SPARCS.

У зв’язку з цим, ми пропонуємо адаптацію досвіду Фінляндії щодо добровільних угод енергоефективності в Україні на проектному рівні для міста Львова, для вирішення питань збору даних енергоспоживання та енергоефективності, із урахуванням положень технічних вимог та структури (деталізації) даних, погоджених сторонами, з метою подальшого їх використання для прийняття рішень, регулювання питань енергоефективності та реалізації місцевої політики у цій галузі.

Категорії: Гарячі новини, Новини26.04.2021