© Daniel Rosengren/FZS

16 липня 2020 року відбулася прес-конференція Національного екологічного центру України «Які будуть наслідки поглиблення Прип’яті у Чорнобильській зоні без оцінки впливу на довкілля?».

Учасниками були: Сергій Афанасьєв – член-кореспондент НАН України, директор Інституту гідробіології НАН України; Руслан Гаврилюк – голова Національного екологічного центру України; Девід Боллей (David Boilley) – представник компанії ACRO, яка виконала аналіз радіологічних аспектів проходження річкового шляху Е40 в Чорнобильській зоні (“Chernobyl heritage and the E40 trans-Europe waterway”), skype-зв’язок; Георгій Веремійчик – експерт з питань зміни клімату Національного екологічного центру України; Сергій Межжерін – доктор біологічних наук, професор Інституту зоології.

Питання, що розглядалися на прес-конференції: У четвер 16 липня ц.р. Національний екологічний центр України провів прес-конференцію, присвячену проблемі днопоглиблення річки Прип’ять. Прип’ять – це життєдайна Амазонка Полісся, джерело прісної води, домівка для тисяч живих істот та остання частина Європи, що найменше зазнала антропогенному впливу. Наразі ця перлина Європи є під загрозою зникнення через плани будівництва річкового шляху Е40 Гданськ – Херсон. Адміністрація морських портів України провела тендер та підписала договір з ТОВ «СОБІ» на проведення днопоглиблювальних робіт річки Прип’ять в зоні відчуження без оцінки впливу на довкілля.  Відповідно до вимог чинного законодавства, виконання таких робіт має здійснюватися за наявності відповідного проекту та проведення оцінки впливу їх на довкілля, а також отримання дозволу на виконання робіт на землях водного фонду.

У разі, якщо роботи з днопоглиблення річки Прип’ять є попередніми заходами, спрямованими на створення міжнародного водного шляху Е40, то варто враховувати, що проект Е40, як міжнародний проект річкового шляху має пройти процедуру стратегічної екологічної оцінки і лише після отримання позитивного висновку може йти мова про розгортання робіт.

Будь-які роботи у Чорнобильській зоні повинні виконуватись прозоро з дотриманням природоохоронного законодавства та належного інформування громадськості.

Сергій Афанасьєв влучно зауважив, що «Прип’ять – це річка, яка була транзитним водотоком, по  якій пішов потік радіонуклідів після аварії на Чорнобильській атомній станції. І цей потік радіонуклідів був досить значним; в перші роки після аварії досить багато радіонуклідів було перенесено водами  Прип’яті до Київського водосховища. На сьогодні експерти відділу радіоекології Інституту гідробіології  виявили, що донні відклади в Прип’яті, де повинно проходити днопоглиблення, досить чисті. Тобто там радіонуклідів немає. Але деякі застійні зони Прип’яті є такими депо, де збереглися досить великі поклади стронцію і цезію. І як тільки ми змінюємо, гідрологію водотоку, одразу річка починає вимивати ці радіонукліди з водозбору. Тобто, будь-яка діяльність з поглиблення річки тим чи іншим чином призведе до забруднення річкових вод радіонуклідами. Ніхто на сьогодні не знає, де зосереджені ці депо, ніхто не знає, скільки там цих радіонуклідів, ніхто не знає, як поведе себе річка при днопоглибленні, тому що ніхто не проводив таких досліджень», – розповів Афанасьєв.

Також, за його словами, Прип’ять не дарма називають українською Амазонкою, адже саме там збереглося все біорізноманіття ще з прадавніх часів. І вона може потерпати, коли буде запущено канал Е40. «Перш ніж поглиблювати дно треба провести детальні дослідження, як це робити. Але на сьогодні не було будь-якої оцінки або експертизи», – заявив науковець.

Георгій Веремійчик наголосив: «Роботи із днопоглиблення, які Адміністрація морських портів України називає технологічне землечерпання річки насправді, не термінологічна лексика. Бо в законі про «Оцінку впливу на довкілля» і в «Водному кодексі України» поняття «землечерпання» немає. Це є, можна сказати, технічний сленг. І оперуючись цим замінником, вони намагаються обґрунтувати, що ці роботи не повинні проходити процедуру оцінки впливу на довкілля. Насправді ж, і «Водний кодекс» і закон про «Оцінку впливу на довкілля» вимагають для таких робіт, як для будь-яких робіт на землях «Водного фонду»,  проходження процедури оцінки впливу на довкілля».

Сергій Жук, помічник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування додав, що Комітету ситуація зрозуміла і  є на постійному контролі. «В розрізі конкретної ситуації я б хотів звернути увагу на те, що зараз у Верховній Раді знаходиться на розгляді законопроект «Про внутрішній водний транспорт», який якраз безпосередньо і буде регулювати ці питання. Даний законопроект прийнятий у першому читанні;, і в громадськості і в експертному середовищі виникли певні занепокоєння стосовно деяких норм, які там викладені. Комітетом з екологічної політики і безпосередньо його головою було подано велику кількість правок до цих норм. – Вони стосуються  і ОВД під час, так званої очистки русла, і необхідності отримання  спецдозволу на виконання робіт, визначення ґрунтів, суднового ходу, поводження з відходами та ін. До даного законопроекту подано більше 1200 правок».

Також помічник голови додав: «Комітет екологічної політики має  принципову позицію стосовно того, що процедура оцінки впливу на довкілля була збережена , щоб ці види діяльності не вийшли з  регулювання Законом і цю позицію буде послідовно відстоювати».

Не оминув Сергій Жук і проблему будівництва  –міжнародного річкового шляху Е40 (Гданськ – Херсон): «Стосовно безпосередньо будівництва Е40, поглиблення річки Прип’ять і т.д. так само були неодноразові звернення до Мінекоенерго і зараз до Міндовкілля. Зараз формується міністерство і я знаю особисто, це питання у міністра на контролі. Але законодавчий орган не є контролюючим, тому питання законності/незаконності певних дій, рішень посадовців – в площині правоохоронних органів. Я, як юрист, скажу, з точки зору юриспруденції, дійсно є певні моменти стосовно трактування певних слів «черпання», «днопоглиблення», «руслоочиска» – тому формально, воно має перейти в площину судового вирішення, тому що з позиції експертів ми розуміємо, що ситуація не проста, і не однозначна».

Пан Руслан доцільно зауважив, що наразі йде судовий процес за позовом НЕЦУ до ТОВ “Собі” та Філії “Днопоглиблювальний флот” ДП “Адміністрація морських портів України” з приводу порушення Закону України “Про оцінку впливу на довкілля”.

Сергій Межжерін висловив таку думку щодо теми прес-конференції (переклад з російської НЕЦУ: «… будь-яке втручання у функціонування річкових систем (зарегулювання, побудова дамб, днопоглиблення) завжди має найжорстокіші і найсумніші екологічні наслідки. Достатньо глянути на екологічну систему Дніпра, яка практично завершила своє існування як річка, а являє собою систему великих озер, які перебувають у стані регресивних сукцесій. […] Тобто це зменшення біологічного різноманіття і біологічної продуктивності».

Також, пан Сергій не оминув увагою річку Прип’ять: «Прип’ять займає особливе місце в системі Східної Європи, і передусім в регіоні, який нас цікавить. Це, по-перше, одна з небагатьох незарегульованих річкових систем, яка живе своїм життям. -. По-друге, що дуже важливо, до неї прив’язано багато сильних річок, які також не зарегульовані. Але навіть зараз у цій ситуації там не все благополучно і стабільно». Також, професор зауважує, що за спостереженнями співробітників Інституту зоології, за останній 20-30 років багато видів птахів та тварин, які ще нещодавно були звичними і розповсюдженими на цій території Полісся, наразі заносяться до Червоної книги України. «Якщо будуть проводитися будь-які гідротехнічні дії, а особливо такі, як зарегулювання або днопоглиблення водойм, це дуже згубно позначиться на всій річковій системі Прип’яті, яка, практично, підтримує все Полісся. Вона стабілізує і визначає його екологічну сутність».

Пан Сергій наголосив на важливій проблемі:Україна – це країна з дефіцитом прісної води. За деякими спостереженнями, у нас на душу населення припадає у 10 разів менше води ніж має бути за нормами ООН. А з кожним роком у країні зникає більше ніж 2 річкові системи. А якщо так буде продовжуватися  – то важко буде уявити екологічну ситуацію в країні за 20-30 років. Якщо ще 5 років будуть такі безсніжні зими – буде горіти все і ніхто з цим не справиться. «Єдину пораду, яку можна дати – просто не лізти туди, де залишилась жива природаПросто потрібно дати можливість системі зберігатися».

Також, на прес-конференції взяв участь онлайн Девід Боллей, керівник компанії ACRO, який повідомив такі дані:

  • МАГАТЕ рекомендує залишити донні осади в річці Прип’ять, Києвському морі у спокої;
  • Рівень очищення для Цезію-137: 100 Бк / кг.  Деякі інші осади мають більш високе забруднення і з ними слід поводитись як з ядерними відходами;
  • Чим глибше занурюватися в осади – тим більш забрудненими вони стають. Аналізи проводилися всього до 60 см вглибину, днопоглиблення ж планується більше метра. Тому цих досліджень не достатньо;
  • Дослідження проводилися в основному для Цезія, а на цій ділянці річки Прип’ять знаходяться також Плутоній та Америцій, а для них досліджень немає;
  • Днопоглиблення призведе до збільшення забруднення води, яку споживає населення України, що повинно бути виправданим, відповідно до принципів радіаційного захисту;
  • До початку будівництва Е40 потрібно розв’язати такі проблеми: 1) ставок-охолоджувач, який класифікований як «гаряча точка». Якщо цей ставок не демонтувати – про будівництво Е40 не може йти й мови. Техніко-економічне обґрунтування проекту визнає, що ставок потрібно вивести з експлуатації, але не каже як; 2) ці роботи будуть відбуватися у Зоні відчуження, тобто будуть піддані впливу ті ділянки, для яких не було проведено ніяких досліджень, а також можуть бути затоплені ділянки, де зберігається   забруднене  сміття. Робітники зазнають великого впливу радіації, пряцюючи в зоні близько  8 годин.
  • Тому для мене, як для радіолога, частина МВШ Е40, яка буде проходити Зоною відчуження –  неприйнятна.
  • І зрештою, будуть порушені норми Орхуської конвенції, яку підписала  Україна, адже мають бути організовані громадські слухання та повинна бути забезпечена  активна участь громадські у вирішенні долі таких проектів. Наразі, нічого цього не зроблено.

Громадськість і  науковці повинні об’єднати свої зусилля заради збереження водних ресурсів України, спільними зусиллями заохочувати Уряд України дотримуватися усіх норм та вимог ЄС, зобов’язання виконання яких Україна взяла на себе. Дякуємо всім спікерам та гостям за активну участь у прес-конференції. Захистимо Полісся – зелені легені Європи – від брутального знищення!