СЕО Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України: позиція НЕЦУ

Міністерство інфраструктури України розробило Стратегію розвитку внутрішнього водного транспорту України на період до 2031 року та  план заходів її впровадження. Звіт про стратегічну екологічну оцінку (СЕО) цих документів винесено на громадське обговорення, яке триватиме до 17 жовтня 2021 року.

Національний екологічний центр України (НЕЦУ) надіслав Міністерству інфраструктури  України свої зауваження та пропозиції до СЕО Стратегії.

НЕЦУ звертає увагу на констатацію в звіті СЕО того факту, що «Проєкт документа державного планування не містить кількісних та якісних характеристик об’єктів інфраструктури, розвиток яких прямо або опосередковано передбачений Планом Заходів з реалізації Стратегії розвитку внутрішнього водного транспорту України до 2031 року та заходів щодо розвитку флоту». Ця обставина не дозволяє належно оцінити потенційний вплив на довкілля заходів Стратегії та Плану. Звідси висновки СЕО не можна розглядати як остаточні, а лиш як попередні.

Після отримання необхідної інформації висновки СЕО мають бути переглянуті.

Крім того, НЕЦУ займає позицію, що:

– розвиток річкового транспорту згубно позначиться на стані річок, на якості питної води, зашкодить живим істотам, як мешкають у річках і їх басейнах;
– в СЕО недостатньо досліджено рівень впливу реалізації стратегії та плану дій на природно-заповідний фонд;
– загроза будівництва міжнародного річкового шляху Е40 не проаналізована, навіть не згадана;
– не досліджено вплив реалізації Стратегії і та Плану на якість питної води.

У зв’язку з цим НЕЦУ закликає поставитись відповідально до заяви Рахункової палати від 16.06.2021 про те, що Україна на межі дефіциту питної води.

В Стратегії зазначено, що «Потреба на найближчі 5 років на утримання ВВШ становить біля 4 млрд грн (7 млрд грн –  за умови модернізації частини шлюзів – найбільш завантажених – Каховського, Запорізького, Середньодніпровського).  «Фінансування заходів Стратегії передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів в межах бюджетних призначень органів виконавчої влади на відповідний рік, спеціальних фондів, зокрема, Державного фонду внутрішніх водних шляхів, міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законодавством».

У Плані впровадження Стратегії водних шляхів інвесторам пропонуються суттєві пільги:

– буде скасована вимога щодо необхідності формування земельних ділянок на землях водного фонду, зайнятих ВВШ;
– суттєво знизять вартість земельних ділянок населених пунктів для розміщення та експлуатації будівель, споруд, інженерно-транспортної інфраструктури, механізмів та обладнання ВВТ;
– перевізникам ВВШ, планують скасувати рентну плату за спеціальне використання води суб’єктами господарювання, що проводять свою діяльність у сфері ВВТ, а також оподаткування земель внутрішнього водного транспорту, зайнятих судноплавними шлюзами.

Тут маємо ще одне підтвердження ліквідації прибережних захисних смуг як поняття та засіб захисту річок від сваволі господарників. Це призведе до подальшої деградації річок!

З наведеного цілком зрозуміло, що головним джерелом фінансування будівництва водних шляхів в Україні буде державний бюджет. Тобто кожен українець заплатить за їх будівництво.

Водночас у Стратегії розвитку водних шляхів зазначена добра перспектива для користувачів ВВШ: «В результаті реалізації Стратегії Кабінет Міністрів України очікує, що власники вантажів (виробники/оператори) заощадять понад 50 мільйонів доларів США за п’ять років при переході на річкову логістику».

Про окупність проєкту створення водних шляхів України ні слова в обох документах! Цікава арифметика!

Про будівництво міжнародного річкового шляху Е40 не згадується, але ставиться завдання приєднання до європейської системи шляхів: «забезпечити інтеграцію основних українських судноплавних ВВШ до транс’європейських коридорів TEN-T». Нагадаймо, що річковий шлях Е40 є тут основним елементом, недаремно у Стратегії передбачено підтримання глибини р. Прип’ять  (від кордону з Білоруссю до її гирла) 1,6 м. У 2020 р.р.рп на днопоглиблювальні роботи на річці Прип’ять було витрачено 12 млн. грн.

Водночас всім відомо про події і процеси у Білорусі і їхній вплив на безпеку на північному кордоні України. Цілком очевидно, що ці кошти мали б бути спрямовані на вирішення нагальних проблем підвищення обороноздатності країни.

НЕЦУ вважає, що річку Прип’ять потрібно вивести з переліку судноплавних шляхів та забезпечити їй високий природоохоронний статус. Надалі не планувати її поглиблення, а з  Плану заходів з реалізації Національної транспортної стратегії України на період до 2030 року вилучити: захід 22, п. 15: «проведення робіт з розвитку української частини річкового шляху Е40 (вантажні перевезення), який з’єднує Чорне та Балтійське моря»).

Підхід, який демонструє Мінінфраструктури: річки – це технологічний ресурс, який потрібно максимально використати є неприйнятним!

НЕЦУ вважає, що будь-які стратегії, плани господарської діяльності на річках України мають розглядатися у контексті порятунку Дніпра та інших річок. Має бути стратегія порятунку річки Дніпро та її басейну і вся господарська діяльність має бути спрямована на досягнення її цілей. Цей підхід, аналогічний підходу впровадження зеленого курсу ЄС: вся господарська діяльність має бути спрямована на досягнення зеленого курсу Європи!

Ми підтримуємо розвиток транспортних коридорів між Балтійським і Чорним морями в Україні, але ми за комплексну і глибоку оцінку кожного проєкту такого коридору, у тому числі впливу проєкту на довкілля, вартість його та період окупності. Звісно такі проєкти потребують оцінки впливу їх на стан безпеки держави.

Підсумовуючи, вважаємо що розглянуте СЕО потрібно трактувати як попередню оцінку запропонованих Стратегії розвитку водного транспорту та плану її виконання. Після доопрацювання Стратегії і Плану та наведення даних, яких, як зазначалося вище, бракує має бути проведено повторне СЕО.

На нашу думку найперше потрібно враховувати реальний стан Дніпра та його басейну. А стан його катастрофічний. Пріоритет має бути один: Дніпро має бути врятований. Прогнози зміни клімату є ненадійними. Висновок, що водність річок приблизно лишається на тому ж рівні невиправданий, бо останні 10 років вона невпинно падає, а головне різко впав рівень ґрунтових вод. Тобто підземні ріки, які тримають поверхневі води, теж міліють, а також є під загрозою забруднення.

Може виникнути ситуація, коли не буде де ходити річковим суднам через обміління річок.

Уряд України має докласти всіх зусиль щоб об’єднати суспільство для подолання викликів, пов’язаних з деградацією довкілля, викликане нераціональною господарською діяльністю.

Завантажити Позицію НЕЦУ

Для більш детальної інформації звертайтеся до
Георгія Веремійчика
veremiychyk@gmail.com