Пожежі у зоні відчуження і уроки Чорнобиля

Фото отримане з інформаційного ресурсу Еспресо

Знов пожежі у Чорнобильській зоні відчуження оголили проблеми, які ми і досі не подолали. Цього разу очевидною проблемою стала якість повітря, а також моніторинг його стану. Вірніше відсутність моніторингу, як такого.

Для багатьох українців постало логічне питання щодо небезпеки пожеж, ймовірності розповсюдження радіації. Занепокоєння посилював  фактичний вакуум офіційної інформації про події навколо Чорнобиля.

Короткий підсумок щодо задимленню Києва 16-19 квітня 2020 року вдалося отримати за фактичними даними з концентрації пилу у повітрі проєкту, що реалізується в рамках громадського бюджету м. Києва #AirZOOM (https://protw.github.io/airzoom). Зокрема виявлено, що впродовж трьох діб місто Київ перебувало під дією дрібнодисперсного пилу від продуктів горіння з перевищенням середньодобової ГДК, а також неодноразовим декількогодинним перевищенням максимальної одноразової ГДК. І це не лише Київ, а й декілька суміжних областей (https://bit.ly/3cJWH9T).

Водночас, за даними метео ресурсу meteoblue, впродовж всього цього часу напрям вітру був доволі стабільним – з північного заходу. Тобто з місця лісових пожеж, включно з Чорнобильської зони відчуження.

Одночасно з’явилась інформація щодо моделювання розповсюдження радіоактивності в атмосферному повітрі внаслідок пожеж з двох джерел: від українського ДНТЦ ЯРБ і французького Інституту ядерної та радіаційної безпеки ISRN, яке показує як шлейф від пожеж, що покриває Європу. ДНТЦ і IRSN, зокрема, відомі у професійних колах своїми моделями атмосферного переміщення. Але у подібних ситуаціях одним з ключових питань є вимірювання концентрацій радіоактивних величин у повітрі, особливо чим ближче до епіцентру.

Щодо таких вимірювань відомо лише одне скромне повідомлення ДНТЦ ЯРБ від 13.04.2020. Результати декількох вимірювань впродовж 05-13.04.2020 показали концентрацію Cs-137 в повітрі на рівні до 10 мБк/куб.м, що є безпечним рівнем, враховуючи допустиму концентрацію Cs-137 в повітрі у 800 мБк/куб.м для категорії В (населення).

Але це у Києві, далі ніж за 100 км від епіцентру пожеж та до виникнення критичної задимленості в столиці. А ще є Іванків, Овруч, Народичі і сотні інших населених пунктів, які розташовані набагато ближче до епіцентрів, або навіть проміж них.

На цьому тлі бравурні реляції офіційних джерел, що доповідали про дози зовнішнього опромінення (у мкЗв/год), без розуміння того, що у випадку радіаційного аерозольного фактору це є нонсенс. Ситуація виглядали відверто сумно.

Для країни, що пережила Чорнобиль та споживає більше 50% електроенергії, виробленої на АЕС, та й ще напередодні чергових роковин Чорнобильської трагедії, відсутність адекватного професійного реагування на потенційну радіаційну загрозу свідчить про втрату національної системи радіаційного захисту.

Здається ми так і не набули імунітету від радіаційних загроз. Чергові пожежі в Чорнобильській зоні знову засвідчили відсутність системи моніторингу поширення радіоактивного забруднення в атмосферному повітрі та належного інформування населення як багатомільйонного Києва, розташованого на відстані 100 км від зони відчуження, так і невеликих містечок і сіл, особливо тих, що знаходяться безпосередньо біля епіцентру пожеж.