Онлайн-дискусія “Обмін досвідом функціонування громад в умовах війни”

Вступ

У четвер 21 липня 2022-го року, з 10:00 по 11:30, в рамках проекту “Енергоефективні міста України: спрямування на Європейський Зелений Курс” (за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження”) Національним екологічним центром України було проведено онлайн-дискусію “Обмін досвідом функціонування громад в умовах війни”. У заході взяло участь більше 40 представників громад з різних куточків держави. У якості спікерів виступили:

• Оксана Калюжна, представниця Миколаївської міської ради (м. Миколаїв та Миколаївська обл.);
• Інна Тимченко, експертка ГО Національного екологічного центру України (м. Миколаїв та Миколаївська обл.);
• Марина Романенко,  експертка ГО Національного екологічного центру України (м. Миколаїв та Миколаївська обл.);
• Микола Грубий, фахівець ГО Кінбурн (м. Миколаїв та Миколаївська обл.);
• Максим Терлецький, фахівець Інституту міста Львівської міської ради (м. Львів);
• Вячеслав Костенюк, фахівець ГО Подільська Агенція Регіонального Розвитку (м. Вінниця);
• Тарас В’язовченко, представник Ірпінської міської ради (м. Ірпінь).

В ході дискусії було обговорено ряд питань, щодо яких спікери ділились досвідом своїх громад, стратегіями стримування та алгоритмами вирішення. Всі спікери представляють регіони України, що різною мірою зазнали впливу військових дій та, відповідно, мають зовсім різні перспективи на поставлені питання.

Стійкість міст та громад в умовах війни

Першим питанням стало обговорення стійкості міст та громад у військових умовах, відновлення, підтримки та забезпечення стабільності їхнього функціонування. Спікери поділились знаннями та власним досвідом щодо подолання проблем у їхніх громадах, які виникали в результаті ураження та виходу з ладу критичної інфраструктури, перебоїв з постачанням води, газу, електроенергії, вирішення питань забезпечення медикаментами тощо.

Було встановлено, що для міст та громад, що перебувають або перебували безпосередньо у зоні бойових дій чи окупації найгостріше постає проблема постачання води. Пошкодження водогону чи каналізаційних систем відключає від постачання цілий район або місто. Якість води також грає важливу роль і потребує уваги – зокрема, для питних цілей, вода з більшості доступних джерел країни потребує додаткової обробки чи очистки (наприклад, знезалізнення у випадку м. Ірпінь, чи знесолення у випадку Миколаївського регіону). Організація додаткового водопостачання великою мірою залежить від наявності електроенергії, адже станції обробки та насоси для добування води зі свердловин потребують живлення. Усі ці питання вирішувались шляхом організації наступних заходів:

• Взаємодопомога громадян, раціонування та часткове забезпечення водою від жителів приватної забудови, які мають доступ до приватних джерел (криниць, колодязів);
• Підвіз додаткової питної води для термінових потреб громадян за допомогою волонтерів, адміністрацій сусідніх населених пунктів та регіонів, із оприлюдненням графіків та локацій підвозів на відповідних ресурсах місцевої влади;
• Прокладання водогону з найближчого населеного пункту, що має відповідні потужності;
• Забезпечення оперативної та інтенсивної комунікації між Обленерго та Водоканалом, використання джерел альтернативного електричного живлення (таких як паливні генератори) для постачання водою (насоси, станції обробки тощо).

У майбутньому для підвищення стійкості та забезпечення довгострокових рішень для кризових ситуацій передбачається залучення міжнародної допомоги у питанні закупівлі, будівництва систем автономного електричного живлення станцій водопостачання, а також перехід на альтернативні джерела живлення для цієї та інших систем критичної інфраструктури.

Іншою помітною проблемою стало виникнення довгострокових пожеж у місцях ведення бойових дій та відповідні руйнації внаслідок несвоєчасного відключення газопостачання. Така проблема виникла від непідготовленості комунальних служб, що спричинила недогляд важливих питань у ході евакуації жителів тощо. Було наголошено, що для запобігання таким ситуаціям необхідне детальне планування дій, проведення інструктажів та приведення основних міських служб у стан готовності на випадок загострення військової чи виникнення інших кризових ситуацій.

Нарешті, значну увагу у забезпеченні стійкості громад приділяється постачанню медикаментів. Причому, дана проблема виникає не лише для міст і регіонів безпосередньо у зонах бойових дій, та окупованих територій, але й для місцевостей, що приймають тимчасово переміщених осіб. За рахунок різкого збільшення населення утворюється більший попит. Зокрема, під особливим ризиком опиняються люди із  захворюваннями (особливо хронічними), що потребують специфічних не широко поширених ліків , а також літні люди. У цих питаннях так само опирались на допомогу волонтерів, навколишніх регіонів, а також міжнародних організацій (таких як Червоний Хрест) та інших країн.

Перспективи використання альтернативних джерел енергії та енергоефективних рішень під час відновлення або модернізації споруд 

Наступним стало питання енергозабезпечення, підтримки впровадження енергоефективних проектів, а також введення принципів та засад енергоефективності при післявоєнних та післяокупаційних відбудові та відновленні. З виступів спікерів стало зрозуміло, що наразі у місцях активних бойових дій, часткової чи повної окупації такі проблеми не піднімаються і не розглядаються, через неможливість доступу до споруд для їх відновлення, а також інші, нагальніші пріоритети.

В той же час, у більш спокійних куточках країни активно продовжується робота над проектами, які було розпочато ще до початку війни. Так, відповідні проекти впроваджуються або розглядаються у Львові та Вінниці. Тим не менш, впровадження альтернативних джерел енергії поки знаходиться на етапі проектування і пропозицій, а конкретні кроки по будівництву та оснащенню ще не здійснюються. З технічної точки зору встановлення теплових насосів та інших видів альтернативного постачання можливе, орієнтовно, на наступний опалювальний сезон.

Так чи інакше, на сьогоднішній день адміністрації міст здебільшого переймаються потребами та цілями по забезпеченню людей опаленням та електроенергією на найближчий опалювальний період, який обіцяє бути надзвичайно важким. Розглядаються різні альтернативні варіанти, такі як співпраця з Європейськими країнами щодо постачання теплових насосів, використання електричного опалення, спалювання відходів. Для менших громад, сіл та міст можливе використання біологічного палива, такого як деревина. Основними проблемними питаннями у цьому контексті виступають:

• логістика постачання палива (наприклад, деревини) для твердопаливних котлів;
• достатність відповідних паливних ресурсів для забезпечення потреб міст та громад (особливо великих);
• збереження природних ресурсів та об’єктів (парків та об’єктів ПЗФ) від нищення мешканцями міста, зокрема, у разі загострення бойових дій та ситуації із тепло- та енергопостачанням.   

У питаннях, що стосуються відновлення та відбудови, ведуться активні перемовини із Держенергоефективності, висунення пропозицій та планування проектів, проте більшість відповідних програм наразі заморожені, а фінансування переведене на інші статті витрат. І все ж, найбільш постраждалі міста та громади, такі як Ірпінь, Буча та Миколаїв, збирають неоціненний досвід стосовно найслабших елементів розбудови та адміністрування українських міст, із метою ліпшого стратегічного планування та відбудови у майбутньому. Так, наприклад, було висловлене спостереження щодо необхідності переобладнання мережі електропостачання з легкодоступних та вразливих повітряних ліній, на більш захищені підземні.

Виклики та проблеми організації та забезпечення допомоги внутрішньо переміщеним особам

Питання, пов’язані із внутрішньо-переміщеними особами (ВПО) дуже різноманітні та багатошарові, і торкаються усіх територій та громад країни. Для нині окупованих територій та зон, де наразі відбуваються бойові дії дана проблема набуває форми, пов’язаної із допомогою в евакуації та влаштуванні ВПО. Для звільнених від окупації територій, що відновлюються після активний військових операцій проблема постає в поверненні жителів до домівок. Регіони, які поки не було зачеплено активною фазою війни, мусять вирішувати питання розташування ВПО, які прибули в пошуках прихистку. Таким чином, усі спікери дискусії так чи інакше стикнулись із цією тематикою.

Основні проблеми процесу евакуації, що постають на сьогоднішній день, пов’язані із слабкою злагодженістю та організацією. Як відомо, евакуацією займаються як органи влади, так і громадські організації (національні та міжнародні), волонтери та активісти. Проте, дуже часто їхні зусилля не скоординовані та хаотичні. Додатково, процеси переміщення та переселення із часом стали складнішими, більш формалізованими та бюрократизованими. Якщо на початку війни вимоги до наявної документації для біженців були пом’якшені, то на сьогоднішній день у осіб, які втратили свої дані можуть виникати проблеми із згаданими процесами.

Кращою є ситуація із, власне, прийняттям ВПО у безпечніших регіонах. На заході країни підготовка та тестування щодо можливості загострення військового конфлікту розпочалась ще у минулому році. Під неї підпадали перевірка укриттів та сховищ, переобладнання приміщень під тимчасове житло, шелтери та укриття, а також функціонування транспортної системи у кризових ситуаціях. Робота у цьому напрямку активно продовжується, проте виклики залишаються. Серед них – забезпечення житла, власне переміщення людей та мобільність, гуманітарне забезпечення, а також приймання та реабілітація громадян, поранених та постраждалих в ході бойових дій. Значною мірою, усі дані пункти покриваються шляхом співпраці з міжнародними партнерами, іншими країнами та організаціями (Червоний Хрест, Міжнародний фонд Відродження тощо), що залишається одним із найбільш ефективних шляхів вирішення даних проблем. Висловлюється думка про необхідність створення міських центрів допомоги, що призначені для збору інформації про потреби населення та координації діяльності з гуманітарного забезпечення.

Для місцевостей, звільнених від окупації, питання повернення ВПО пов’язані в першу чергу із забезпеченням житла, адже значна частина домівок громадян зруйнована частково або повністю. Короткочасні рішення полягають у встановленні модульних будинків (зусиллями громадян або із залученням міжнародної допомоги) та переобладнання приміщень або інших структур (наприклад, залізничних вагонів). Більш довготривалі підходи до вирішення різноманітні та варіюються від ремонту, реконструкції та відбудови (здебільшого, також власними зусиллями громадян із частковою допомогою місцевої влади) до побудови нового житла. Саме при впровадженні більш ґрунтовних рішень гостро постає проблема забезпечення будівельними матеріалами, які важко доставляти і яких не вистачає, тому наразі розглядається потреба та пропозиції щодо встановлення заводів переробки будівельного сміття (деконструкції на будівельні матеріали) та залучення міжнародних організацій, що спеціалізуються на відповідних задачах.

Іншим напрямком діяльності по відновленню та підтримці є створення центрів психологічної реабілітації та допомоги, на базі фахівців, які працювали з людьми з окупованих та деокупованих територій з 2014 року, а також розповсюдження цього досвіду на всі регіони. Зважаючи на виклики, з якими стикаються люди при переміщенні чи поверненні до зруйнованих домівок, а також загальним психологічним станом населення в умовах повномасштабної війни, що охопила усю країну без винятків, даний досвід є безцінним, а напрямок – вкрай необхідним та перспективним.

Організація фіксації та оцінка шкоди нанесеної довкіллю громад

Фіксація наслідків війни та шкоди нанесеної довкіллю наразі значно ускладнена внаслідок багатьох чинників. Мінування територій та інші небезпечні залишки бойових дій, що залишилися у землі, перешкоджають виїздам на місця екологічних злочинів. Правоохоронні служби перевантажені іншими видами робіт або недоукомплектовані, а увага міської влади нині зайнята іншими нагальними питаннями і недостатньо звертається на проблеми екологічних злочинів. В таких умовах, як спікерами, так і багатьма іншими представниками громад висловлюється думка про необхідність звернення до міжнародних організацій, що проводять діяльність на території України, і мають досвід у питаннях збору та обробки інформації по екологічних наслідках та злочинах війни.

І все ж, нехай спорадично, проте облік ведеться на локаціях, де це можливо, здебільшого зусиллями окремих індивідуальних представників влади, активістів, волонтерів та представників відповідних громадських організацій, а також небайдужих громадян та занепокоєних місцевих жителів. Власне, як показали останні декілька місяців, а також на основі досвіду спікерів та на думку автора статті, небайдужі громадяни – це та сила, де криється найбільший прихований потенціал нашої країни у багатьох питаннях та сферах, включно з екологічними. Саме тому, одним із перспективних напрямків роботи з реєстрації екологічних злочинів та аналізу наслідків війни для довкілля є проведення робіт із місцевим населенням, базових інструктажів щодо деталізації та складу, необхідної для збору, інформації, а також створення відповідних каналів комунікації для опрацювання експертами, плануванні ресторації та притягненні зловмисників до відповідальності у судовому порядку.

Висновки

Таким чином, можна зробити висновок, що функціонування громад в умовах війни значною мірою залежить від проведеної заздалегідь роботи по підготовці інфраструктури та служб міст і регіонів до кризових ситуацій, налагодженого зв’язку всередині влади, між службами, та із громадянами. Консультування та співпраця між населеними пунктами, громадами та регіонами, а також активне залучення громадян, волонтерів і активістів для вирішення нагальних питань – є  необхідною умовою ефективних рішень. Важливе місце також займають співпраця із та допомога від міжнародних партнерів, проте в першу та в останню чергу благополуччя нашої країни загалом, і її окремих елементів та територій зокрема, залежить від нас самих, і про це необхідно пам’ятати.

Онлайн дискусія: «Обмін досвідом функціонування громад в умовах війни» – https://fb.watch/eEEuFu76Kq/

Автор – Інокентій Горобцов, член відокремленого підрозділу “Вітер змін” ГО НЕЦУ у м. Києві, виконавець проектів, магістр екології та охорони навколишнього середовища, аспірант Національного авіаційного університету