Очаківське гирло, дельта Дунаю. Фото Yuriy Kvach
Мікропластик у Дунаї — не лише екологічна загроза, а й ключ до розуміння руху забруднювачів у водних екосистемах. Нові результати дослідження в рамках проєкту SUNDANSE засвідчили, що штучні полімери циркулюють у завислих речовинах річки та осідають у донних відкладах.
Результаті дослідження складу завислих речовин у Дунаї були представлены у Львівському національному університеті на міжнародній конференції «Нові тренди розвитку геологічної освіти», присвяченій 80-річчю геологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка (24 – 26 вересня 2025 р.). Автори дослідження — Євген Насєдкін та Руслан Гаврилюк. Вчені презентували результати експериментальної частини проєкту SUNDANSE, що проводиться в акваторії Дунаю біля м. Вилкове.
Ознайомитись детальніше з матеріалами конференції:
PDF | Матеріали міжнародної конференції присвяченої 80-річчю геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
Більшість наукових робіт про мікропластик у Дунаї присвячені його перенесенню течіями, накопиченню в донних відкладах або потраплянню в живі організми. Натомість їх вміст у складі завислих речовин (дрібних частинок, що постійно циркулюють у воді) в Дунаї вивчений дуже мало. А це важливо, адже саме завислі речовини є проміжною ланкою між водою і донними відкладами.
Тому команда проєкту SUNDANSE розпочала довготривалі дослідження цих процесів за допомогою спеціальних седиментаційних пасток, встановлених у Дунаї неподалік гирла Очаківське. Це місце обрали через сприятливі умови для вивчення формування та осідання річкових наносів. Вивчення розподілу мікропластику в пробах є однією зі складових цих комплексних досліджень.
У 2025 році відібрано перші чотири зразки завислих речовин, кожен з яких накопичувався протягом місяця — від січня до квітня. Інтенсивність накопичення матеріалу суттєво змінювалася: від 2 г/см² у січні до 10 г/см² у квітні. До складу входили не лише мінеральні частинки, а й рештки рослин, волокна органічного походження та мушлі.
В усіх зразках виявили мікропластик. Найбільша кількість та видове різноманіття мікропластику були знайдені у квітневій пробі.
Дослідники виділили три основні типи:
- волокна (зокрема синтетична мікрофібра) різних кольорів, найбільше синього й червоного;
- пласкі частинки білого або матового кольору, іноді завдовжки до 4 мм (для них вдалося підтвердити хімічний склад методом раман-спектрометрії);
- дрібні кольорові частинки (здебільшого червоні), розміром переважно менше 0,1 мм.
Цікаво, що у завислих речовинах Дунаю частка волокон, особливо кольорових, виявилася меншою, ніж у донних відкладах шельфових зон Чорного моря, пов’язаних з авандельтою Дунаю, де вони зазвичай домінують. Це може свідчити про те, що легкі волокна здебільшого «мандрують» течією у поверхневих шарах річки, тоді як у спокійніших зонах, як-от шельф, вони більше осідають.
На це ж вказує і розподіл підтверджених хімічних типів полімерів з відносно високою щільністю (як правило, більше 1 г/см3) – при домінуванні поліпропілену в завислій речовині присутні такі сполуки, як полістирол та поліетилентерефталат.
Забруднення мікропластиком — глобальна проблема. Пластикові частинки виявляють не лише у морях та океанах, а й у донних відкладах і живих організмах. Основне джерело цього забруднення — річки, які змивають пластикові відходи з територій, де живуть люди. Їхня кількість у воді напряму залежить від густоти населення, рівня урбанізації та якості систем очищення стічних вод і управління відходами. Наприклад, у Європі очисні споруди щороку скидають до річок понад пів мільйона тонн пластику, і найбільше навантаження припадає саме на Дунай.
Перші результати цього важливого дослідження в межах проєкту SUNDANSE підтверджують: Дунай — один із ключових шляхів потрапляння пластику у Чорне море. І від того, як ми будемо управляти відходами та стічними водами, залежить екологічне майбутнє річки та моря.
Додатково.
Дельта Дунаю (рум. Delta Dunării) — друга за площею у Європі річкова дельта після Волги, центр біорізноманіття світового масштабу, важливе місце гніздування та сезонних скупчень птахів, розмноження цінних промислових та рідкісних видів риб, найбільше в Європі місцепроживання багатьох охоронюваних видів земноводних. Площа дельти становить 5640 км², з яких 4340 км² розташовані в Румунії і 1200 км² в Україні, при цьому протяжність дельти постійно змінюється: через наносні відкладення збільшується на 40 м/рік.
Основна частина дельти розташована в Румунії і перебуває під національною охороною з 1938 року, а 1991 року була визнана ЮНЕСКО як Всесвітній природний спадок.
Вздовж Кілійського гирла, що протікає в Одеській області України, розташований Дунайський біосферний заповідник (ДБЗ), де росте понад 20 видів рослин, занесених у Червону книгу України, та трапляється понад 125 видів тварин, які включені у національний і міжнародний червоні списки.
У 1999 році українська частина дельти — ДБЗ (46 403 га) був об’єднаний з румунським біосферним резерватом (580 тис. га) у біосферний резерват «Дельта Дунаю», що підтверджує відповідний сертифікат ЮНЕСКО.
На заповідних територіях дельти Дунаю трапляються 63 % птахів, зареєстрованих на території України та 42 види птахів, занесених до Червоної книги України і Європейського Червоного списку.
Оча́ківське ги́рло — лівий рукав однієї з ділянок Кілійського рукаву дельти Дунаю (18-й км), що починається нижче міста Вилкове Одеської області. Належить до басейну Чорного моря.
Указом Президента України від 02.02.2005 № 117/2004 «Про розширення території Дунайського біосферного заповідника» до земель прибережної захисної смуги проток р. Дунаю та частини акваторії Чорного моря, що належить до зони антропогенних ландшафтів, включено 442 гектари прибережної захисної смуги Очаківського гирла.
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.