Національному екологічному центру України – 19 років. Привітання Ярослава Мовчана

30 серпня Національному екологічному центру України виповнилося 19 років.

Із днем народження НЕЦУ вітає доктор біологічних наук, завідувач лабораторії екологічної безпеки Національного авіаційного університету, член Української Асоціації Римського клубу, член Ради НЕЦУ Ярослав Мовчан.

Ідея організації, здатної запропонувати суспільству діалог щодо тієї чи іншої ситуації (наприклад, пов’язаної із довкіллям), як альтернативу однієї думки однієї організації, з’явилася в головах кількох людей одночасно і сподобалась багатьом людям. Це сталося в кінці 80-х років.

Протягом 90-го року було сформульовано статут, шляхом обговорення на багатьох засіданнях багатьма людьми в різних інституціях, із залученням науковців і письменників, депутатів і чиновників. Статут було схвалено на всеукраїнському установчому форумі і подано в Мін’юст, де протягом місяців документ чекав свого часу – серпня 1991 року. 30 серпня Національний екологічний центр України (НЕЦУ) було зареєстровано як громадську організацію.

Люди, причетні до заснування НЕЦУ, вірили в силу консенсусу і кваліфікованої більшості, ротації і професійної освіти, демократії і інтелекту (дехто з них вірить і зараз…). Вони вважали, що далі так жити не можна (це були 1986-1992 рр) – ні в сенсі суспільного устрою, ні в сенсі екологічної політики, згубної для природного довкілля, держави в стратегічній перспективі і для людей. Потрібні зміни, але насамперед – можливість дискутувати і виробляти компетентні рішення, перевіряти проекти незалежною експертизою, мати варіанти рішень і мати врахування екологічного імперативу – це коли спочатку думаємо про живу природу, а потім про все «інше». Бо без живої природи цього іншого просто не буде в цьому світі.

Так склалося, що розвиток України і НЕЦУ виявилися складнішими, ніж можна було собі уявити романтикам ранніх 90-х. За цей час жадібними і обмеженими людьми було засипано мальовничу Кончу-Заспу, вирубано сотні столітніх дерев-красенів в скверах, забудовано заплави і береги морів і річок, добудовано нові атомні реактори (але не збудовано лінії електропередач до них), затоплено Бузький Гард і завезено ГМО, продовжено експлуатацію металургійних монстрів на старих технологіях… Але все ще не поставлено лічильника газу на східному кордоні з української сторони, не введено системне стратегічне планування розвитку держави з врахуванням довкільних чинників, не запроваджено принцип обов’язковості професійної освіти в довкільній галузі. Ще не всі громадяни зрозуміли, що гроші не можна їсти, і цікаво мати не тільки нерухомість чи зелені папірці, а й здоров’я, душевний спокій, якість життя і можливість реалізації творчих можливостей. І щоб наступні покоління теж мали такі можливості.

Але частина з нас, і всі, причетні до НЕЦУ, віримо, що цей день прийде. Будемо ж його наближати: проектами законів та інструкцій, листами і протестами, пікетами і посадками дерев, експертизами і заповідниками, концепціями і ідеями, роздільним збиранням сміття і аналітичними оглядами, зверненнями і семінарами, освітніми програмами і журналами – цим всім, чим займається НЕЦУ і його друзі, в різних містах і місцях, на різних посадах і без таких. Для довкілля, держави і людей.

З вірою, що ми маємо шанс збереження живої планети і живої України.