25.06.09 Національний екологічний центр України (НЕЦУ) звернувся до Міністерства закордонних справ України з листом №125-1/71. Причиною такого нашого звернення є вкрай тривожна ситуація, що склалась у південному, центральному і східному регіонах України у зв’язку із ініційованим Президентом України збільшенням частки лісистості України. Відповідно до п. 2. Указу Президента України від 04.11.08 № 995/2008 „Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів і зелених насаджень”, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям дане доручення визначити деградовані, малопродуктивні та техногенні забруднені землі, які доцільно заліснити, а також забезпечити додаткове виділення в установленому порядку земель із земель запасу для заліснення. Згідно із наказом Державного комітету лісового господарства від 29.12.08 № 371 „Про затвердження показників регіональних нормативів оптимальної лісистості території України”, що є прямою реакцією на зазначений Указ Президента, для кожної з областей визначений оптимальний показник лісистості. Із показників, затверджених цим наказом, особливо частка заліснених територій має зрости для «степових» областей (південь, центр та схід України).

Велика потреба у вищезазначених нормативно-правових актах не викликає сумнівів. Разом з тим, у цих нормативно-правових документах присутні деякі аспекти, які, будучи неправильно страктованими бездумно проінпретованими на місцях, призведуть до знищення природних біотопів і грубих порушень низки міжнародних угод та конвенцій вже у найближчому майбутньому.

Переважну більшість земель запасу (особливо це стосується степового регіону), складають балки, кургани, та схили вздовж річок та ставків, що представляють собою фрагменти степових біотопів. Степовий регіон, будучи найбільш розораною частиною України, має дуже невелику частку територій, які ще зберігають залишки степових природних комплексів і є останніми місцями збереження генофонду всього степового біологічного різноманіття. І ця мізерна частка території України є останнім притулком для десятків видів рідкісних та зникаючих, ендемічних та реліктових видів тварин і рослин, що охороняються не тільки вітчизняним природоохоронним законодавством, але й міжнародним. Саме ці об’єкти повинні стати мережею перспективних природно-заповідних об’єктів та основою екологічної мережі регіону. Натомість саме ці території стають полігоном для заліснення, що є прямим нищенням всіх зникаючих степових видів тварин і рослин та призведене до остаточного знищення степів на території України. Це порушує вимоги Закону України «Про Червону книгу України». Багато видів охороняються також Конвенцію «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування у Європі» (Бернська конвенція), яка у ст.4 прямо забороняє нищення їхніх місць існування. На превеликий жаль, при передачі ділянок під заліснення розглядається лише придатність чи непридатність їх як сільськогосподарських земель, проте зовсім не розглядається з точки зору їх природної цінності та потреб збереження рідкісних видів.

Варто згадати і те, що степи, фактично, є зникаючим типом ландшафту. Від цілинних степів лишилось не більш як 3%. Це сталось тому, що в минулому степ виявився одним з найбільш зручних ландшафтів для сільськогосподарського освоєння. Враховуючи масштаби його знищення, можна вважати, що степ – найбільш зникаючий ландшафт. Звертаючись до ратифікованої в Україні «Європейської ландшафтної конвенції», читаємо таке:

«беручи до уваги, що ландшафт відіграє важливу суспільну роль у культурній, екологічній, природоохоронній та соціальній сферах (…) усвідомлюючи, що ландшафт сприяє формуванню місцевих культур і є основним компонентом європейської природної та культурної спадщини, який сприяє добробуту людей та консолідації європейської ідентичності; визначаючи, що ландшафт є важливою складовою якості життя людини всюди: в містах і сільській місцевості, у занедбаній місцевості та місцевості високої якості, в місцевості виняткової краси та в звичайній місцевості; бажаючи задовольнити прагнення громадськості насолоджуватися ландшафтами високої якості (…) сторони домовилися про таке:

Кожна Сторона зобов’язується:

(…) Стаття 5. (…) b) встановлювати та впроваджувати ландшафтну політику, спрямовану на охорону, регулювання і планування ландшафту шляхом прийняття конкретних заходів, викладених у статті 6 (…)

Стаття 6. (…) C. Ідентифікація та оцінка. 1. Кожна Сторона (…) зобов’язується: a) i) ідентифікувати свої власні ландшафти на всій її території; ii) аналізувати їхні характеристики та сили і тиски, що їх трансформують; iii) реєструвати зміни (…)».

Звертаючись до нашої ситуації із залісненням степів, не можна вважати, що Україна дотримується вимог останньої ратифікованої конвенції природоохоронного спрямування.

Вже зараз є приклади негативних наслідків необдуманого заліснення степів. Так, у Запорізькій обл. незаконно розорано для створення лісових насаджень два унікальних степові заказники – «Заплава р.Чингул» та «Балка Троїцька». На Миколаївщині знищена унікальна степова територія, зарезервована Указом Президента України N 1129/2008 від 1.12.2008 р. «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів» для включення у природний заповідник «Єланецький степ». Також, на Миколаївщині розорано і засаджено лісом унікальний могильник, що становить непересічну археологічну цінність.

На нашу думку, ситуація вимагає негайної реакції з боку вищого керівництва держави. Але домінуючою у цій ситуації лишається ініціатива лісового відомства. В даний момент у степових областях активно триває виділення степових ділянок під створення нових лісових насаджень. При цьому, в Указі Президента України, яким декларується необхідність збільшення лісистості України жодним чином не йдеться про необхідність нищення цінних природних ділянок, зникаючих видів і про пріоритетність заліснення у степовій зоні взагалі. Всі негативні наслідки, про які йдеться в нашому зверненні є наслідком перекручення шляхетних намірів Президента України керівництвом Держкомлісгоспу України.

У своєму зверненні НЕЦУ просив МЗС України провести роз’яснювальну роботу із з керівництвом Державного комітету лісового господарства та обласними Державними адміністраціями Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Запорізької, Донецької, Харківської та Луганської областей, пояснивши їм, що заліснення степових балок та схилів є прямим порушенням низки міжнародних конвенцій та угод, а отже суперечить законодавству і заявленій на міжнародній арені українській політиці. Натомість у відповідь надійшов лист МЗС України № 72/18-612-2131 від 14.08.2009 р., з якого нам стало відомо, що МЗС України не розділяє нашу позицію і не планує вживати заходів щодо дотримання міжнародного природоохоронного законодавства з цього питання.

Так, у листі йдеться про те, що «Заліснення окремих степових ділянок не є порушенням Європейської ландшафтної конвенції 2000 року, Конвенції пр оохорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі 1979 року».

Вважаємо таку думку МЗС України поспішною та необгрунтованою.

При тому, що степова зона займає близько 40% від загальної площі України, цілинних степових ділянок, що є місцем поширення степових видів флориі фауни, лишилось всього близько 1%. Вже зараз частка степових біотопів значно менша ніж необхідно для сталого їх функціонування як резерватів біорізноманіття.

Серед видів, які включені до додатків до Бернської конвенції, в степових біотопах поширені такі види:

Рослини: Пізньоцвіт Фоміна (Colchicum fomini), Цибуля Регеля (Allium regeliatum), Осока Житня (Сarex secalina), Ковила Сирейщикова (Stipa syreistschikowii), Півонія тонколиста (Paeonia tenuifolia), Смілка крейдяна (Silene cretacea), Хрінниця Турчанінова (Lepidium turczaninowii), Астрагал Донський (Astragalus tanaiticus), Дрік чотиригранний (Genista tetragona), Ферула східна (Ferula orientalis), Ліндернія простерта (Lindernia procumbens), Деревій голий (Achillea glaberrina), Юринея волошковидна (синювата) (Jurinea cyanoides), Лагозерис пурпуровий (Lagoseris purpurea), Серпій Донський (Serratula tanaitica), Тюльпан Шренка (Tulipa gesneriana).

Тварини: Ящірка прудка (Lacerta agilis), Ящірка зелена (Lacerta viridis), щірка кримська (Podarcis taurica), Жовтопуз (Ophisaurus apodus), Жовтобрюх (Coluber caspius), Полоз леопардовий (Elaphe situla), Полоз чотирисмугий (Elaphe quadrolineata), Гадюка степова (Vipera ursine), Нічниця вусата (Myotis mystacinus), Вухань австрійський (Plecotus austriacus), Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula), Лилик пізній (Eptesicus seronitus), Вечірниця мала (Nyctalus leisleri), Вечірниця велетенська (Nyctalus lasiopterus), Нетопир середземний (Pipistrellus kuhlii), Вовк (Canis lupus), Перегузня (Vormela peregusna), Тхір степовий (Mustella eversmannii), Ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus), Хом’як звичайний (Cricetus cricetus), Мишівка степова (Sicista subtilis), Канюк звичайний (Buteo buteo), Чеглок (Falco subbuteo), Дербник (Falco columbarius), Кібчик (Falco vespertinus), Боривітер звичайний (Falco tinnunculus), Сиворакша (Coracias garrulus), Бджолоїдка звичайна (Merops apiaster).

Птахи: Жайворонок малий (Calandrella cinerea), Жавороноек сірий (Calandrella rufenses), Жайворонок степовий (melanocorypha calandra), Жайворонок білокрилий (Melanocorypha leucoptera), Жайворонок чорний (Melanocorypha yeltoniensis), Жайворонок рогатий (Eremophila alpestris), Щеврик польовий (Anthus campestris), Плиска жовта (Motacilla flava), Сорокопуд-жулан (Lanius collurio), Сорокопуд чорнолобий (Lanius minor), Чекан чорноголовий (Saxicola torquata), Кам’янка звичайна (Oenanthe oenanthe), Кам’янка попеляста (Oenanthe isabeleina), Щиглик(Carduelis carduelis), Коноплянка (Acanthis (Carduelis) cannabina).

Також до включення до списків Бернської конвенції пропонуються такі степові види: Їжак вухатий (Hemiechnus auritus), Хом’ячок сірий (Cricetulus migratorius), Сліпачок звичайний (Ellobius talpinus), Строкатка степова (Lagurus lagurus), Тушкан великий (Allactaga major), Тушкан-кандибка (Stylodipus telum), Сліпак піщаний (Spalax arenarius), Лис-корсак (Vulpes corsac).

В таких умовах, заплановане Державним комітетом лісового господарства України заліснення практично всіх степових біотопів є прямим порушенням Закону України «Про Червону книгу України» та Міжнародної конвенції «Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування в Європі» (Бернська конвенція) (ст.4, 6). Створення штучних лісових насаджень на місці степових біотопів стане повним і безповоротним знищенням на території України середовища існування всіх зазначених вище видів та їх самих. Так, наприклад, в Луганській обл., де заплановані найбільші обсяги заліснення, зустрічається 42 «бернських» та 96 «червонокнижних» видів.

НЕЦУ звернувся до Секретаріату Президента України та МЗС з проханням дати пояснення позиції МЗС України щодо відсутності порушень та загроз порушень Конвенції Про охорону диких видів флори та фауни та середовища існування в Європі» з огляду на перелічені вище обставини.

Детальніше про проблему заліснення степів: www.pryroda.in.ua/step

Категорія: Новини08.09.2009