Заголовне фото: Пляж в Анапі за тиждень після аварії танкерів в грудні 2024 року.
Джерело: Телеграм-канал «Эколог Жора Каваносян»/Photo by KD Production
Росія вже понад дев’ять місяців системно забруднює Чорне море мазутом — про це свідчать супутникові дані, які проаналізував еколог Владислав Балінський. Його дослідження демонструє, що витоки нафтопродуктів тривають з грудня 2024 року до вересня 2025 року.
Такі дані фіксує супутниковий моніторинг. Його результати продемонстрував експерт з питань морської екології, голова Одеського відокремленого підрозділу НЕЦУ Владислав Балінський під час доповіді на круглому столі «Еколого-правова громадська платформа: демократія, верховенство права й зелене відновлення». Захід відбувся 24 вересня в рамках IX Харківського міжнародного юридичного форуму.
Балінський проаналізував наслідки мазутного забруднення Чорного моря після аварії танкерів «Волгонефть 212» та «Волгонефть 239» 15 грудня 2024 року, а також розливу нафти поблизу Новоросійська 29 серпня цього року, який «доповнив» попередне забруднення. Для аналізу Балінський використав авторську методику, що поєднує супутникові дані радіолокаційних знімків Sentinel-1, оптичні знімки Sentinel-2, архів Meteoblue та GIS-візуалізацію. Методика дозволяє з високою точністю встановлювати координати підводних джерел витоків, що раніше було практично неможливо. Її новизна — саме в цьому. Наприклад, вона дала змогу фіксувати рух мазутного забруднення в Керченській протоці протягом кількох місяців.
Мазутне забруднення має складну структуру: поверхневі плівки поширюються під дією вітру у вигляді шлейфів і плям, частина осідає на дно, а інша — розпадається у водній товщі на седименти та суспендовані частинки, які морськими течіями розносяться на значні відстані.
Якщо просторове поширення розливів нафтопродуктів у відкритому морі можна зафіксувати за допомогою супутникових знімків, то встановлення координат саме підводного джерела витоку без фізичного доступу до зони катастрофи залишається складним завданням. Запропонована Балінським методика вирішує цю проблему. Саме завдяки їй дослідник у січні 2025 року встановив координати уламків танкерів «Волгонефть», три з яких досі перебувають на дні Керченської протоки.
Цю методику в червні 2025 року одеський еколог презентував на XXV Міжнародній науково-практичній конференції «Екологія. Людина. Суспільство» (Національний технічний університет «КПІ імені Ігоря Сікорського»). Работа увійшла у топ-3 доповідей конференції.
Балінський доводить, що витоки мазута з уламків нафтоналівних танкерів «Волгонефть» у Керченський протоці тривают вже понад 9 місяці. Архів супутникових даних показує: з грудня 24 року до вересня 25 року забруднення Чорного моря не припинялося.
Останні витоки зафіксовані на супутникових знімках 2 вересня 25 року. 29 серпня 2025 року стався черговий масштабний розлив нафти у Чорному морі під час навантаження танкера біля південного рейду Новоросійська. Росія поспішила заявити: «усе локалізовано, шкоди немає».
Але супутники показують інше. На знимку від 29 серпня видно витік нафти та процес поширення плями в динаміці. Якщо спочатку ії розмір становив близько двох кілометрів, то згодом вона збільшилась до 20 км. Це свідчить про те, що російська влада не проводила роботи з локалізації нафтового забруднення.
На знімку, зробленому 2 вересня, видно дрейф цієї нафтової плями з боку Новоросійська. На її фоні — застарілі відкладення мазуту, які утворилися ще в середині грудня минулого року після аварії танкерів «Волгонефть». Тобто станом на 2 вересня 2025 року мазут продовжує завдавати значної шкоди навколишньому середовищу.
Архів супутникових даних Балінського доводить: проблема забруднення нафтопродуктами морських акваторій не є локальною, а має системний характер. Ймовірно, вона пов’язана з функціонуванням так званого тіньового флоту Російської Федерації. Дані моніторингу свідчать про системне ігнорування російською владою міжнародних зобов’язань в сфері охорони морського середовища:
- MARPOL 73/78,Annex 1, Chapter 8 – порушення правил STS-операцій;
- OPRC 1990 – відсутність готовності та реагування з боку країни, яка нанесла збитки;
- CLC 1992/IOPC Funds – компенсація шкоди від персистентної нафти;
- UNCLOS (ст. 192, 194) – обов’язок держави охороняти морське середовище;
- Бухарестська конвенція 1992 – регіональні механізми співпраці.
Балінський також вважає, що порушення цих норм з боку РФ створюють юридичне підгрунття для кваліфікації дій як екоциду за ст. 441 ККУ та для компенсаційних позивів.
Дистанційні методи моніторингу – зараз вже основний інструмент незалежної фіксації екологічних злочинів, особливо під час війни, коли доступ до деяких територій може бути неможливим. Поєднання з польовими спостереженнями створює незалежну доказову базу. Такий підхід може бути масштабований на Балтійське, Азовське та Середземне моря, де існують великі ризики через інтенсивність вантажопотоків. Це відкриває шлях до посилення міжнародних механізмів контролю та відповідальності.
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.