Екологічні громадські організації вказують на недоліки Енергетичної стратегії та пропонують переглянути ряд принципових питань подальшого розвитку української енергетики

 

Депутату Верховної Ради України

м.Київ, вул. Грушевського, 5

29 січня 2007 року

 

Шановний пане депутат,

Ми звертаємося до Вас із надією, що Ви серйозно поставитеся до проблеми, пов’язаної з прийняттям „Енергетичної стратегії України на період до 2030 року”. У цій Стратегії, на нашу думку, багато недоліків і ми вважаємо за необхідне переглянути ряд принципових питань подальшого розвитку української енергетики.

Україна має значний потенціал розвитку економіки і достатньо розвинуту енергетичну галузь, технології та досвід їх використання. Проте у цей час перед країною гостро постало питання забезпечення незалежності енергетичного сектору.

Вже десяток років більшість фахівців погоджуються з тим, що головний шлях для розвитку української енергетики – це зменшення використання енергоресурсів. Така позиція була неодноразово затверджена рішеннями Уряду та Президента України, але жодного разу не підтверджена конкретними діями.

Затверджена 15 березня 2006 року урядом України Енергетична стратегія передбачає, що у 2030 році енергоємність ВВП в Україні буде вища за відповідний показник Польщі в 2005 році. Европейський Союз ставить на меті скоротити використання ресурсів ще на 20% до 2020 року, незважаючи на вже досягнутий, надзвичайно низький за українськими мірками, рівень споживання енергії.

Крім того, директиви ЄС чітко вимагають створення відкритого ринку та добросовісної конкуренції у енергетичному секторі. Згідно з законодавством ЄС, споживачі мають право вибирати постачальників енергії, так само як бачити прозору політику ціноутворення. Нічого подібного у Стратегії немає. Навпаки, у цьому документі консервується існуюче державне субсидування окремих галузей енергетики та монополізм.

Енергетична стратегія робить наголос на значному збільшенні виробництва енергії. І досягти цього росту пропонується за рахунок збільшення використання атомної та вугільної енергетики удвічі.

Ми звертаємо вашу увагу на такі проблеми запропонованої Стратегії:

НЕРЕАЛІСТИЧНІСТЬ.

Запропонована Стратегія є занадто дорогою та економічно недоцільною. Україна не матиме достатньо фінансових ресурсів для масштабних капіталовкладень, особливо в атомну енергетику, яка їх потребує, перш за все, на початковому етапі. Ми не можемо сподіватися на значні інвестиції міжнародних фінансових ринків. Оскільки, згідно з останньою доповіддю Міжнародного енергетичного агентства, сьогодні різко зростає кількість енергетичних проектів у всьому світі. Це загострює конкуренцію і збільшує попит на обмежені ресурси інвесторів. До того ж атомна енергетика вважається найбільш ризикованою і не фінансується Міжнародними банками розвитку. Очікувати інвестицій в АЕС можливо лише з боку Росії, що ставить під питання реалізацію основного завдання – створення незалежної енергосистеми.

Нереалістичними виглядають заяви розробників Стратегії, що до 2030 року Україна вдвічі збільшить видобуток вугілля і що при цьому якість його поліпшиться, а вартість зменшиться. Такі райдужні очікування не відповідають ані елементарним законам ринку, ані фактам останніх років – закриття вугільних шахт саме через їхню нерентабельність.

Так само важко уявити, за яких умов відбуватиметься введення в дію двох нових енергоблоків кожних два роки. Навіть у Росії з її технічними можливостями та надзвичайно великими субсидіями в атомну галузь, за словами самих атомників, можна збудувати хіба що один блок на три роки.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД РОСІЇ.

Українська атомна промисловість повністю залежна від Росії. В Україні використовують і планують використовувати надалі реактори радянського зразка. Також ми купуємо паливо в Росії та відправляємо відпрацьоване паливо знову до Росії. Там же виготовляється більшість реакторного обладнання. У стосунках щодо газу Росія сильно залежна від українських транзитних газопроводів. Але важелів впливу на російську ядерну галузь україна не має. Це створює особливу небезпеку.

Сподівання на створення незалежної атомної галузі в Україні є ілюзорними. Це наслідок грубого управлінського недооцінювання складності, тривалості, захмарної дороговизни та екологічних небезпек створення “повного ядерного циклу” та відповідної інфраструктури.

НЕБЕЗПЕКА.

Реалізація Енергетичної стратегії підвищить ризики для населення України, пов’язані з використанням атомної енергетики. Збільшення видобутку урану, накопичення радіоактивних відходів, збільшення транспортування радіоактивних матеріалів є проблемами, безпечного вирішення яких у світі не знайдено.

НАЕК “Енергоатом” вже почала підготовку програми подовження експлуатації діючих атомних реакторів. Згідно з цією програмою, у 2030 році в Україні все ще працюватимуть блоки, побудовані у 80-ті роки минулого сторіччя. Разом з тим програма підвищення безпеки цих реакторів, що мала бути виконана до кінця 2005 року, досі не завершена.

В Україні не існує програми поводження з радіоактивними відходами. Більш того, розроблення і впровадження такої програми не зможе вирішити проблему нагромадження відходів. Збільшення кількості блоків значно збільшить об’єми відходів (включаючи відпрацьоване паливо) і, відповідно, кількість та частоту транспортування радіоактивних матеріалів значно підвищуючи ризики для населення.

Нарешті, українська влада має почати серйозно розглядати ризики, пов’язані з тероризмом. Об’єкти ядерної галузі і транспорт ядерних матеріалів є найбільш імовірними мішенями терористичних атак.

Ми не маємо сумнівів, що Енергетична стратегія рано чи пізно буде принципово переглянута. Однак затягування з прийняттям цього рішення створюватиме проблеми для країни. По-перше, через втрачений час рішення доведеться приймати нашвидкуруч у стресовій ситуації. По-друге, і це нас особливо бентежить, Державний бюджет вже почали використовувати для фінансування дуже дорогих і не потрібних енергетиці проектів – в інтересах окремих компаній, а не України та її народу.

ЩО РОБИТИ?

Існуюча Стратегія до 2030 року не є законодавчим актом і не затверджувалася Верховною Радою. Стратегія приймалася під час кризового становища у відносинах з Росією, тож її автори виходили з єдиного завдання – зменшення використання російського газу. Документ визначає плани розвитку енергетичного сектора та пріоритети державних інвестицій аж до 2030 року, незважаючи на цілу низку чинників, що зміняться до того часу.

Парламент мав би ініціювати скоріший перегляд стратегії, тим більше, що сама стратегія пропонує такий перегляд на регулярній основі. Підготовка нового документа мала б відбуватися з реальним, а не декларативним залученням громадськості.

Тим часом депутати Верховної Ради мають можливість контролювати державні витрати через запити про використання фінансів з бюджету і спеціальних бюджетних фондів, з яких фінансується розбудова енергетичних потужностей.

Пропонуємо провести відкриту зустріч парламентського комітету з ПЕК та представників парламентських фракцій з громадськими організаціями.

Крім того, пропонуємо Вам звернути увагу на рішення про затвердження кредитних угод і надання державних гарантій до кредитів на проекти будівництва нових та розбудову існуючих енергетичних потужностей.

Ми будемо раді відповісти на Ваші питання і сподіваємося почути Вашу позицію. У додатку до цього листа ми пропонуємо Вашій увазі один з можливих сценаріїв розвитку української енергетики та критичний аналіз Енергетичної стратегії.

З надією на співпрацю,
Національний екологічний центр України (НЕЦУ),
Сергій Таращук, Голова Ради
а/с 89, м.Київ, 01025,
Тел.(044) 238-62-60, тел/факс (044) 238-62-59,
tarashch at i.com.ua, www.necu.org.ua

ДГЕО “Голос Природи”,
Євген Колішевський, виконавчий директор
а/с 341, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл., 51940,
Тел. (05692) 67439,
golos at alice.dp.ua, www.voice.infodz.com.ua

ВЕГО “МАМА-86”,
Ганна Голубовська-Онісімова, Президент
вул.Михайлівська,22, м.Київ, 01001,
Тел.(044) 278-77-49, тел/факс (044) 279-55-14,
anna at mama-86.org.ua, www.mama-86.org.ua

Екоклуб,
Андрій Мартинюк, Голова Ради
а/с 73, м.Рівне, 33023,
тел.(0362) 23-70-24,
ecoclub at ukrwest.net, www.ecoclub.ukrwest.net

Еколого-Культурний центр “Бахмат”,
Володимир Березін, Голова Ради
вул.Горбатова 45/20, м.Артемівськ, Донецька обл., 84500,
Тел.(06274) 6-06-24,
berezin at bakhmat.org, www.bakhmat.org

Екологічна група “Печеніги”,
Сергій Шапаренко, Голова Ради
а/с 8393, м.Харків, 61105,
тел.(0572) 52-27-71,
pecheneg at ic.kharkov.ua

УЕА “Зелений Світ”,
Сергій Федоринчик, керівник інфоцентру
а/с 449, м.Київ, 01001
тел. (044) 456-34-35, 8-067 402-18-39,
ueazs at inet.ua

ЕГО “Зелений Світ”,
Олександр Степаненко, Голова, заступник голови постійної комісії з екополітики, природокористування, природно-заповідної справи та сталого розвитку Тернопільської обласної ради
а/с 12, м.Чортків, Тернопільська обл., 48500
тел. (097) 752-41-22,
gr.world at gmail.com

Категорії: Заяви та звернення, Публікації29.01.2007