За бруківкою (кам’яним насипом, розміщеним на береговій лінії для контролю ерозії)
колишнього водосховища з’являється новий ліс. Фото: Вінсент Манді, The Guardian
Минуло два роки від моменту підриву дамби Каховської ГЕС, і на території колишнього водосховища площею понад 2 тисячі кв. км відбувається стрімке відновлення природи. Це явище екологи називають безпрецедентним «природним експериментом» для степової зони України. Про це пишуть журналісти британської газети The Guardian.
Там, де раніше простягалися водні простори, нині виросли густі зарості молодих верб і тополь, сформувалися заболочені угіддя, почали повертатися рідкісні види риб і тварин. Фахівці прогнозують, що ця територія може перетворитися на найбільшу заплавну лісову систему в степовій частині України.
«Загальна потенційна площа лісу перевищує 1 000 км², а поглинання вуглецю потенційно може зберігати 120 мільйонів тонн CO₂», стверджують у своєму звіті фахівці Робочої групи з вивчення екологічних наслідків війни в Україні UWEC (Ukraine War Environmental Consequences Work Group).
Однак процес відновлення має і небезпечний аспект. Протягом десятиліть існування Каховського водосховища його береги розмивалися. Дрібні частинки ґрунтів осідали товстим шаром на дні басейну. На дні також накопичувалися токсичні відкладення з важкими металами, зокрема від діяльності промислових підприємств. За оцінками екологині Олександри Шумілової, обсяг цих забруднених седіментів становив близько 1,5 куб. км. Вона пояснює, що мул працював як гігантська губка, вбираючи забруднювачі.
Коли водосховище осушили, величезна кількість забруднених, потенційно токсичних відходів потрапила на ширшу територію. Важкі метали могли легко забруднити джерела води, ґрунт і поглинатися рослинами. Навіть у невеликих концентраціях вони можуть «негативно впливати на різні системи людського організму; наприклад, вони можуть спричинити рак, ендокринні порушення, проблеми з легенями, нирками», – каже Шумілова. Вона порівнює їхній вплив з радіацією: коли ці токсини рухаються харчовим ланцюгом, вони можуть концентруватися, спричиняючи особливі проблеми для великих тварин та м’ясоїдів.
«Але наразі це неможливо дослідити, оскільки потрапляти в цю зону небезпечно. Систематичних досліджень немає», – каже вона.
У статті, опублікованої в журналі Science цього року, в якому Шумілова є співавторкою, було зроблено висновок, що забруднювачі являють собою «токсичну бомбу уповільненої дії», і попереджено про значні проблеми для харчових ланцюгів тварин та людського населення, яке проживає в цьому районі. Але, як і в інших середовищах, таких, як місце Чорнобильської ядерної катастрофи, забруднення та природне відновлення можуть відбуватися пліч-о-пліч. Автори статті дійшли висновку, що протягом п’яти років 80% функцій екосистеми, втрачених через існування дамби, будуть відновлені, а біорізноманіття заплави значно відновиться протягом двох років.
У звіті UWEC цей момент розглядається як стратегічний поворотний момент для екологічної та культурної політики України. Якщо залишити цю ділянку на час регенерації, вона може стати однією з найбільших суцільних прісноводних екосистем Європи, яка за екологічним значенням може зрівнятися навіть з дельтою Дунаю.
Підготувала Тетяна Герасимова
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.