13 березня в УНІАН відбулась прес-конференція під назвою «ВРЯТУВАТИ КІНБУРН! ВРЯТУВАТИ УКРАЇНУ!». Організатори конференції – Національний екологічний центр України – повідомили про небезпеку, що загрожує Регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса», одній з природних перлин приморського краю. Поки науковці готують обґрунтування для надання парку статусу Національного, представники місцевої влади поспішають переділити між собою заповідні землі.

Довідка:Кінбурн – це піскова коса, що займає західну частину Кінбурнського півострова, який омивається з півночі Дніпровсько-Бузьким лиманом, із заходу – Чорним морем, з півдня – Ягорлицькою затокою. У 1992 тут створено заповідний об’єкт “Кінбурнська коса” (1500 га), якому в майбутньому планується надати статус Національного природного парку.

Кінбурн – це, передусім, унікальний природний комплекс. Випалений сонцем степ, тінисті ліси, прісні і солоні озера збереглись тут у гордій первозданній красі. Користуючись віддаленістю від цивілізації, тут знайшли собі притулок рідкісні орхідеї і ковила, баклани, пелікани та ще сотні охоронюваних видів рослин і тварин.

Кінбурн – це місце, де повітря насичене легендами. Батько історії Геродот ще в Vст. до н.е. згадує про лісисту місцевість Гілея і священний гай богині Гекати, що знаходилась на Кінбурнській косі. Інший античний історик, Адріан, повідомляє, що нинішня Тендрівська коса була місцем змагань Ахілла і його друзів. У давньогрецькі часи ця місцевість називалася Борисфенідою. Тут збереглися скіфські кургани і золоті скарби, залишки турецької фортеці Кінбурн, Запорізькі солепромисли ХVI – XVIIIст., Козацькі кам’яні хрести, руїни Церкви Казанської Богородиці…

Однак, все ж таки, весь Кінбурн – це 18 000 га землі. Практично незабудованої, екологічно-здорової землі, перспективної в плані відпочинку, туризму і полювання. Отже, привабливої і для будівництва, і для продажу. Тому час від часу тут трапляються випадки самовільної забудови, захвату земель цілими підприємствами і навіть підпали (для зменшення природної цінності території і подальшого продажу).

Словом, все – як і в інших заповідних об’єктах нашої осяжної батьківщини. Але місцева влада, зокрема основний землекористувач – ДП “Очаківське лісомисливське господарство”, явно незадоволена реальним станом речей на косі, і тим більше не вітає перспективу створення Нацпарку. Воно і зрозуміло, оскільки при «таких розкладах» можна втратити монопольні права на використання природних ресурсів і доступ до роздачі землі на Кінбурнській косі. А тому, поки можна, треба встигнути тишком-нишком відірвати від заповідних земель, скільки унесеш. І робити це треба гуртом зі всіма своїми. Словом, 16 березня, місцева облрада на чолі з губернатором О.Садиковим розглядатиме проект зменшення територій РЛП «Кінбурнська коса» до… 720 га. Якщо цей варварський поділ землі відбудеться, і на місці ковилового степу постануть котеджі чиновників і готелі для туристів, а ці туристи тихими південними вечорами полюватимуть на пеліканів і лишатимуть автографи на козацьких хрестах…Це просто означатиме зникнення ще одного зеленого клаптика на різнокольоровій карті Світу.

Національний екоцентр направив відкритий лист до Президента України з проханням розібратись із ситуацією на Кінбурні. Природоохоронна громадськість заявляє про свої рішучі наміри контролювати розгортання подій навколо РЛП «Кінбурнська коса», всіляко сприяти збереженню цінних природних територій та дотриманню законності
в питаннях природокористування.

…Кілька тижнів тому Верховна Рада України ратифікувала Протокол про збереження біотичного та ландшафтного різноманіття до Бухарестської конвенції. Його виконання прямо пов’язане з охороною цінних екологічних комплексів Кінбурну, зі збереженням його унікальної природи, котра все ще жевріє в умовах порушеної чи напів
знищеної екосистеми півдня України і Чорного моря.

Маклюк Ю.С.

Категорія: Прес-релізи17.03.2007