15 березня в Києві, на вул. Хрещатик, 36 відбулася зоозахисна акція на знак солідарності з європейськими та російськими ініціативами. Організаторами стали Молодіжне відділення Національного екологічного центру України, Дружина охорони природи “Зелене майбутнє”, київські зоозахисні ініціативи.
Акція стала жестом солідарності із зоозахисниками всього світу, зокрема Російської федерації, які 15 березня проводять пікети, присвячені захисту від варварського знищення сірки – підлітків гренландських тюленів. Одночасно акція проводилася з метою звернути увагу української громадськості та уряду до проблеми знищення хутрових тварин в Україні.
Учасники розташувалися напроти будинку Київрада, щоб черговий раз символічно нагадати про те, що київська влада усе ще не виконала ряд обіцянок, що стосуються захисту тварин. Були розгорнуті плакати з написами “І ти їх уб’єш?”, “Кров волає!”, “Хутряна промисловість – кров, тортури, вбивство”, “Не чини із іншими так, як не хотів би, щоб чинили з тобою”. Акція почалася з театралізованої постановки, в якій у сатиричній формі була зображена політика уряду Російської федерації: в 2009 році заборона накладена лише на вбивство белькіт (дитинчат гренландських тюленів), тим часом дозволено вбивати сірку – підлітків тюленів. Учасники акції показали, що досить “перефарбувати” символічного білька в сірий колір, щоб знову узаконити вбивство, і завершили перформенс закликом до повної заборони промислу гренландського тюленя.
Також було розказано про проблеми із захистом тварин в Україні. Зокрема, Анжеліка Комарова (Союз вільних журналістів “Природа над усе”) розповіла про неприємні сторони захисту безпритульних тварин у Києві та жахливі наслідки негуманного вирішення цього питання владою.
Щодо передумов акції: після хвилі протестів, котра прокотилася усім світом, у 2008 р. в Росії був обмежений забій більків – новонароджених дитинчат гренландського тюленя. Проте це не означає, що тюленям більше не загрожує небезпека. Тепер їх не вбивають у ранньому дитинстві, а відловлюють з метою утримання у неволі аж до настання часу ліньки, коли з більків вони перетворюються на сірку. Тоді їх позбавляють життя, щоб здерти з них шкури, а тушки просто викинути на смітник.
Учасники акції підтримують своїх європейських однодумців, котрі виступають за повне припинення комерційного промыслу тюленів на білому морі і за розвиток альтернативних видів отримання прибутку у народів півночі. У березні комітет Європарламенту проголосував на користь введення заборони на імпорт на європейський ринок будь-якої продукції з тюленя. Якщо ця рекомендація пройде в Європарламенті, швидше за все, буде згорнутий норвезький тюленевий промислу.
За словами датського політика Крістела Шалдемусе, рішення комітету спрямоване на припинення промислу тюленя в Канаді, що вважається винятково нелюдським.
Європарламент проголосує по даному питанню 1 квітня.
В Україні, громадяни якої завжди палко підтримували російських колег-зоозахисників, підняття голосу на захист гренладського тюленя є поштовхом до замислення над долею українських диких тварин. Це – перш за все вовки, популяція яких в наших лісах, за даними Київського еколого-культурного центру, сягає лише 300 екземплярів. Також від мисливського промислу страждають українські ведмеді, бобри, видри, борсуки, лисиці та більш дрібні тварини – такі, як зайці та білки. Вирощування їх на фермах у тяжких та протиприродних умовах з єдиною метою – зробити з них шуби та шапки – є в сучасних умовах безглуздим варварством.
Олег Андрос, співорганізатор акції: «Нас спитають: «Навіщо захищати тварин сьогодні, в умовах фінансової кризи, коли нема кому захистити людей?»
Ми відповімо: «Люди, не здатні ставитися з повагою до навколишнього середовища, не зможуть також цінувати життя собі подібних».
Носіння хутра вбитих тварин нині не є нагальною необхідністю, а є лише розкішшю та примхою. Сучасне виробництво пропонує нам масу новітніх теплих, зручних, елегантних та набагато більш практичних, ніж хутро, матеріалів для пошиття одягу. До того ж дорогий і якісний одяг не обов’язково має бути хутряним».
«Ми не закликаємо людей до того, щоб вони геть відмовилися від споживання м’яса, чи одразу припинили носити шкіряне взуття. Адже є особи, котрі фізично не можуть обходитися без м’ясної їжі та використовувати взуття, пошите зі штучних матеріалів.
Але хутряний одяг не є предметом, обов’язковим для підтримки нашого здоров’я. Якщо ми відмовимося від нього, ми тим самим врятуємо життя багатьох видів тварин, які складають з нами єдиний природній ланцюжок. Від їхнього існування, чи зникнення залежить баланс у природі та наше власне життя. Носіння хутра вбитих тварин не є необхідністю, а тільки лише розкішшю й примхою» – стверджує Ганна Путова, одна з організаторів акції.
В акції узяли участь близько 20 чоловік – членів ДОП «Зелене майбутнє» і МВ НЕЦУ, інших зоозахисних ініціатив. На знак солідарності до акції приєдналися активісти руху проти міліцейської сваволі, що проводили в той самий день на Хрещатику власну акцію. Учасники акції “Не бий лежачого!” пройшли по Хрещатикові з гаслами “Одягнув хутро – убив живе!” і провели успішну роздачу листівок на антихутряну тематику.
На акції був знятий випуск медіа-активістських “Екологічних новин”, що буде розміщений на ресурсі Youtube.com.
За додатковою інформацією звертайтеся:
Олег Андрос androsland at inbox.ru, т. 383 27 41.
Анна Путова anneczka at mail.ru