DSCN9109Сланцевий газ, газ ущільнених пісковиків – це молекули метану, які на відміну від газу традиційних джерел, не мігрували через шари породи в природні резервуари, а залишились замкненими у низько пористих породах змішаної літології, які є одночасно і нафтогазоматеринською породою і резервуаром. Щоб видобути такий газ, треба докласти значних зусиль: пробурити горизонтальну свердловину і закачати воду з піском і хімреагентами під великим тиском, щоб порода пішла тріщинами і вивільнила газ. Цей метод видобування називається гідравлічний розрив пласта, або фрекінг (англ. Hydraulic fracturing).

Єдиною країною в світі, що проводить видобуток сланцевого газу в промисловому масштабі є Сполучені штати Америки. І хоча і горизонтальне буріння і гідророзрив були відомими в нафтогазовій промисловості вже давно, саме в США придумали поєднати ці дві техніки, щоб видобувати газ нетрадиційних покладів.

Загальновідомим є факт, що видобування нафти і газу навіть з традиціних покладів, є надзвичайно «брудним» процессом. Стаються аварії і витоки: через поламки обладнання, погодні умови і найголовніше – людський фактор. Видобування сланцевого газу – це таке саме «брудне» видобування, тільки набагато інтенсивніше, з використанням агресивних хімічних реагентів, та на величезних територіях з високою щільністю населення.

За попередніми оцінками в Україні перспективні газоносні ділянки розташовані в межах Дніпровсько-Донецького нафтогазоносного басейну на сході країни та Львівсько-Люблінського басейну – на заході.

Станом на березень 2014 року на території України пробурено дві свердловини для видобутку газу нетрадиційних родовищ: Біляївська-400 і Новомечибелівська 100. Обидві свердловини пробурені в рамках угоди про спільну діяльність між англо-датською компанією Шелл та Укргазвидобування (у 2011 році, було продовжено угоду від 2006 року).

В 2013 році Україна підписала з Шелл угоду про розподіл продукції, видобутої на території Юзівської ділянки на сході країни. Умови цієї угоди лишаються непрозорими, оскільки громадськість так і не бачила її остаточного тексту. Фізичні роботи станом на березень 2014 року не ведуться.

В 2013 році уряд України підписав угоду про розподіл продукції (видобутої в межах Олеської ділянки на заході країни) з американською компанією Шеврон. На відміну від аналогічного процесу з Шелл, зміст Угоди був наданий депутатам облрад, і його аналіз показав, що місцеві громади не отримають майже ніяких дивідендів від видобування. Фізичні роботи станом на березень 2014 року не ведуться.

Серед головних проблем застосування технології фрекінгу можна виділити дві: велика потреба у воді (до 15 тис м. куб на один гідророзрив, і до 10 операцій гідророзриву на свердловину) і утилізація відходів. Для того щоб обладнання не псувалось у воду додають цілий ряд хімікатів (лубрикантів, біоцидів, тощо). За твердженнями компаній, їх загальний обсяг не перевищує 1%, але деякі з них настільки токсичні, що і така концентрація є небезпечною при потраплянні у питну воду. Розчин закачують під землю, проводять гідророзрив, а потім відкачують назад. На поверхню повертається від 20 до 50 відсотків розчину, решта лишається під землею. Розчин, що повернувся, виносить на поверхню розчини важких металів та природні радіонукліди, що робить рідину ще більш небезпечною.

Попри заяви компаній, на сьогоднішній день не існує економічно обґрунтованої технології очищення відпрацьованого бурового розчину і фрекінгової рідини до такого стану, щоб воду можна було безпечно повернути в природне середовище. В Україні компанії Шелл та Шеврон всіляко ухиляються від питання, щодо того, як вони будуть утилізувати відходи, імовірніше за все їх будуть закачувати під землю.

Крім того, при закачуванні під землю існує імовірність того, що лубриканти, що містяться у розчині спричинять зсуви породи по існуючих тріщинах. В деяких штатах США навіть вводили річні мораторії на захоронення відходів, тому що кількість землетрусів магнітудою до 4-х балів зростала в 10 разів від норми.

Ряд речовин, що використовуються при фрекінгу, є токсичними і активними при надзвичайно низьких концентраціях. Зокрема вони руйнують роботу ендокринної системи людини. Такий вплив призводить до росту онкологічних захворювань, зниженню фертильності, викидням у жінок, вадам і затримкам розвитку у дітей.

«Сланцева революція» розпочалась в США в 2007 році, з того моменту були засвідчені наступні проблеми, пов’язані з цією технологією:

  • Забруднення води через протікання свердловин, поламки обладнання, підземну міграцію речовин, неналежну утилізацію відходів (ситуація особливо критична у штаті Пенсільванія)
  • Забруднення повітря через викиди в повітря від дизель-генераторів, двигунів вантажівок, компресорних станцій
  • Забруднення ґрунтів через витоки бурової рідини і неналежну утилізацію
  • Розбити місцеві дороги (для буріння однієї свердловини необхідно до 2000 візитів вантажівок)
  • Наведена сейсмічна активність (внаслідок захоронення відходів)

´