Економія – найкращий шлях до незалежності

Фахівці НЕЦУ критикують програми Уряду, спрямовані на збільшення видобутку газу та розвиток атомної енергетики.

Питання енергетичної залежності України — це не тільки залежність від російського газу, а й проблеми нераціонального використання ресурсів, висока енергоємність виробництва, застарілі технології, марнотратство ресурсів, відсутність розвитку відновлювальної енергетики. Війна з Росією каталізувала всі ці проблеми, і сьогодні Уряд заявляє, що буде пробувати відмовлятися від російського газу. Експерти ж кажуть, що навіть якщо поставити собі таку мету, то одним махом зробити це буде неможливо: Україна зможе забезпечити себе ресурсами тільки тоді, коли запровадить серйозні енергозбережні заходи.

Про них розповіли експерти Національного екологічного центру України. На їхню думку, сьогодні в Україні важливо не те, скільки газу ми видобуваємо чи електроенергії генеруємо, а як ефективно ми її використовуємо.

Навіть якщо ми будемо другою Саудівською Аравією з колосальними покладами газу і нафти, то з нашою тотально неефективною економікою та інфраструктурою ми просто спалимо всі ці ресурси. Спочатку — зниження споживання ресурсів та підвищення ефективності їх використання, — вважає координатор енергетичних програм НЕЦУ Артур Денисенко.

Приклад — минулий рік. З точки зору енергетичної безпеки він був дуже невдалим: загалом Україна спожила 50 млрд кубометрів природного газу, з яких 28 млрд кубометрів було імпортовано з Російської Федерації. З точки зору постачання природного газу, від Російської Федерації ми залежимо на 56%. Ще більша залежність — від постачання ядерного палива, оскільки воно сягає майже 100%. І якщо говорити про те, скільки Україна витратила ресурсів на імпорт, то ми дізнаємось, що у 2013 році на загальний імпорт природного газу та ядерного палива Україна витратила понад 12 млрд доларів США. Це тільки по газу і паливу. На кожного громадянина нашої країни припало по більш як 280 доларів США. Це неприйнятно з точки зору економічної та національної безпеки.

Згідно з дослідженнями Академії наук України, у нашої країни є потенціал енергозбереження, який більше, ніж на 65% перебільшує загальне кінцеве споживання енергії в Україні. Йдеться про енергію, яку можна отримати із відходів сільськогосподарської продукції, із відходів деревообробної промисловості, побутових відходів тощо. Але все це можна і потрібно буде використовувати тільки після того, як ми підвищимо використання ресурсів.

За даними фахівців НЕЦУ, Уряд нині пропонує Україні два шляхи до набуття енергонезалежності. Перший — це збільшене видобування природного газу (сланцевого), другий — будівництво нових потужностей атомних станцій. Фахівці вважають, що сланцевий газ не зробить Україну незалежною від Росії, а розвиток атомної енергетики — навпаки — ще більше закабалить Україну.

Відповідно до енергетичної стратегії України на період до 2030 року, збільшення видобування газу планується здійснити за рахунок видобутку газу нетрадиційних покладів. На яких умовах були укладені угоди про розподіл вуглеводнів невідомо, тому що ці угоди є секретними. Принаймні досі громадськість не бачила тексту угоди з компанією «Шелл». Всі заяви про наявність запасів нетрадиційного газу на території України в обсязі від одного до восьми трильйонів кубічних метрів, не мають під собою наукової основи. Досі відповідного дослідження не було проведено. Перша свердловина, яку «Шелл» зробила в Східній Україні, виявилася порожньою. До речі, результати буріння, які відбуваються в Польщі, теж виявляються незадовільними, — переконана експерт НЕЦУ з міжнародних фінансових організацій НЕЦУ Олена Міскун. — Також абсолютно неправомірною є заява про те, що сланцевий газ буде дешевим. До останнього часу його ніхто не видобував, тому що це було економічно невигідно. Він буде так само дорогий, тому що його технологічно складно видобу¬вати. Щоб транспортувати такий газ, необхідно побудувати величезну мережу трубопроводів — аби збирати газ з кожної свердловини, підводячи його до компресорних станцій (на невеличкій діляночці — десятки і сотні кілометрів). Це все — неймовірні витрати і неймовірно довгий час.

Експерти порахували, що атомна галузь в енергетичному балансі країни становить 46%. При цьому вона повністю залежить від російського палива. То про яку залежність та безпеку можна говорити?

Зараз в Україні реалізуються спільні українсько-російські проекти в атомній енергетиці, зокрема, щодо добудови двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС. За планом цей проект коштує 38 мільярдів гривень. Але з досвіду ми знаємо, що всі проекти, які реалізовуються спільно з Російською Федерацією, затягуються. А це призводить до збільшення вартості самого будівництва, — пояснює експерт з енергетичної політики НЕЦУ Тетяна Вербицька. — Також є інший проект: будівництво заводу з виробництва ядерного палива (урану) для вітчизняних ядерних станцій. Мета — зменшити залежність від Росії. Але він реалізовується разом із Російською Федерацією, то ж залежність ми не зменшуємо. Ще одна програма Уряду стосується продовження терміну експлуатації ядерних енергоблоків. Вона направлена на те, щоб продовжити роботу старих енергоблоків, які варто було б закрити. Але ми їх не закриваємо, і не намагаємося здешевити атомну енергетику. Наші пропозиції з реалізації нових проектів, зокрема, по Хмельницькій станції — це необхідність переглянути проект, провести новий тендер, тому що конструкції, які існують на майданчику, і які плануються ще використовувати, — не придатні для того, щоб вмістити систему безпеки, яку пропонує Росія.

Молоді експерти мають інше бачення шляху подолання залежності від Росії. Як вже говорилося, акцент ставиться на економії та раціональному використанні ресурсів, а ще — на підвищенні ціни на електроенергію для населення. Як відомо, енергоємність української економіки в 3-4 рази вища, ніж середній рівень енергоємності в ЄС. Фахівці кажуть, що «ми маємо колосальне марнотратство». Дослідження свідчать, що якщо довести рівень енергоємності та енергоефективності української економіки до середньоєвропейського, то це дозволить скоротити споживання паливно-енергетичних ресурсів майже на 46%. Зниження споживання енергії на 46% це еквівалентно 30 мільярдам кубічних метрів газу. В грошовому еквіваленті — це більше 12 млрд євро.

Якщо інвестувати гроші в енергозбереження, це дозволить не тільки відмовитися від всього імпорту природного газу та зменшити імпорт ядерного палива й нафти, а й значно зменшити витрати української економіки й передачу ресурсів в інші сектори, — пояснює Артур Денисенко. — Можемо звернутися до досвіду Польщі, з якою після розвалу Радянського Союзу ми були на однакових стартових позиціях. У 90-х роках населення Польщі платило за електроенергію так, як нині українці — набагато менше, ніж промисловість. Це є нонсенсом з точки зору економічної доцільності, бо витрати на постачання електроенергії для населення — набагато більші, ніж для промисловості. Тож Польща провела шокову терапію: в секторі електроенергії лібералізували ціни на електроенергію, тобто відпустили ціни, їх довели до економічно обґрунтованих. Лібералізація призвела до значного зниження енергоємності економіки: за 20 років більше, як удвічі, також знизилося в Польщі й споживання електричної енергії. І це при тому, що ВВП зросло у 2-3 рази.

Що стосується економії теплової енергії, то фахівці теж відсилають до досвіду країн Центрально-Східної Європи, зокрема Польщі й Чехії: реконструювати житловий комплекс та житлово-комунальну сферу країни, надати населенню дешеві кредити для утеплення та санації житлових будівель. Це різко зменшить споживання паливно-енергетичних ресурсів та скоротить імпорт природного газу.

Перш за все, Україні необхідно прийняти нову нормативну базу, яка б дозволила вивільнити цей енергоефективний потенціал: ліквідувати перехресне субсидування на ринку газу, теплопостачання і електроенергії. Досвід країн Центрально-Східної Європи свідчить, що це працює. Очевидно, воно вдарить по незахищених верствах населення. Для цього потрібно прийняти спеціальні програми для субсидування. Але справді людей, які потребують цієї допомоги. Бо зараз ми субсидуємо всіх, але найбільше тих приватних споживачів, які більше всього й споживають ресурсів — можновладців, — продовжив Артур Денисенко. — По-друге, слід створити чіткий механізм державного фонду із відшкодування позик або відсоткових ставок для позик населенню для утеплення і санації житлових будівель (необхідно залучити міжнародні фінансових установи для кредитування).

І, що найголовніше, — Уряд має прийняти закон про обов’язковий облік теплової енергії і водопостачання. Бо неможливо скорочувати енергоспоживання, не знаючи хто і як споживає ці ресурси. Наприклад, втрати в мережах у нас — у 2-3 рази більші, ніж середні втрати по ЄС. Це призводить до втрат у розмірі більше, як 20 млрд кіловат електроенергії щороку (це більше, ніж виробляють у рік два атомних реактори). Тобто, одне зменшення втрат у мережах дозволить зупинити два енергоблоки. І ще одна наша ініціатива: внести зміни в існуючий бюджетний кодекс, які дозволять виплачувати бюджетним установам позики на заходи з енергозбереження.

Фахівці переконані, що без цих кроків жодні заяви про зменшення енергетичної залежності України «будуть на рівні паперу». Вже сьогодні ми повинні почати робити кроки для зменшення споживання та підвищення енергоефективності економіки.

Автор: Оксана Миколюк
Джерело: газета “Природа і суспільство“