У листопаді 2010 року європейська коаліція неурядових організацій «Counter Balance» підготувала та опублікувала звіт про те, як Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) здійснював операції з кредитування в країнах південної Африки протягом трьох останніх років, і до яких наслідків це призвело. В світлі того, що в листопаді 2010 року Президент Федір Янукович підписав закон про ратифікацію Угоди про співпрацю між Україною та ЄІБ, цей досвід, а надто висновки та рекомендації є цікавими та повчальними і для нашої країни. З повним текстом звіту можна познайомитись за за посиланням (англ. мовою).

Українською мовою можна ознайомитись зі стислим змістом та висновками і рекомендаціями:

Стислий зміст

Роль Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) у фінансуванні розвитку швидко розширилась за останні роки, так само як розуміння банком своєї власної ролі. На сьогодні, коли, відповідно до об’ємів кредитів у 2009 році, більш ніж 10 мільярдів євро надається ЄІБ країнам, що не входять до складу Євросоюзу, у цьому звіті дається критична оцінка інструментам кредитування, ідеології розвитку та практиці, якими керується ЄІБ при наданні постійно зростаючих об’ємів кредитів на розвиток. Зокрема у звіті приділяється увага все більшому застосуванню ЄІБ посередників та фондів прямого інвестування для надання позик, виходячи з того, що вони є основними інструментами, що можуть принести користь підприємствам малого та середнього бізнесу у країнах, що розвиваються.

У звіті представлено аналіз ряду конкретних випадків останніх суперечливих проектів у Африці, фінансованих ЄІБ, включаючи використання зон вільних від податків та офшорних акціонерних фондів прямого інвестування, а також описує виявлені скандали, пов’язані з корупцією, фігурантами яких виступають клієнти ЄІБ. У той час, коли розуміння і прийняття ЄІБ своєї ролі у розвитку зростає, знання та розуміння певними відповідальними особами Євросоюзу (наприклад, в Європарламенті чи відповідних міністерствах урядів держав-членів Євросоюзу), певної незрозумілої та непрозорої діяльності у сфері кредитування, яке ЄІБ проводить у Африці, залишається дуже низьким, і даний звіт направлений на висвітлення цієї ситуації.

Невід’ємною частиною кредитування розвитку є збільшення ЄІБ кредитів, котрі надаються через посередників за межами Європейського Союзу – такий тип кредитування збільшився удвічі за останні десять років, і у 2009 році на його долю припадало 37 відсотків усіх кредитів, які банк надав країнам, що не є членами ЄС. Тобто ЄІБ надає великі «глобальні» кредити приватним банкам, щоб ті могли передати (або перекредитувати) ці кошти меншими частками підприємствам малого та середнього бізнесу. За останні роки така практика особливо широко використовувалась в Африці та країнах Східної Європи. ЄІБ також більш активно займається інвестиціями у розвиток з використанням приватного акціонерного капіталу, що являє собою подальший відхід від традиційного фінансування проектів до інвестицій через організації, що надають перевагу збільшенню прибутку, а не переймаються питаннями сталого розвитку.

Все більше використання таких методів інвестування ЄІБ, як засвідчує цей звіт, в свою чергу призводить до необхідності чіткого попереднього аналізу проектів (який вплив вони матимуть на соціальну складову та довкілля, які заходи будуть вживатися для їх пом’якшення) та вибору партнерів по проектам. У той час, коли ЄІБ стверджує наполягає на тому, що він обирає «надійних та досвідчених партнерів» для таких інвестицій, факти свідчать про інше.

Той факт, що у цьому звіті представлено цілий ряд випадків, коли попередній аналіз проектів та вибір партнерів були знехтувані ЄІБ, ставить під сумнів не тільки мету таких новомодних інвестиційних моделей (занепокоєння викликає «фінансуалізація» розвитку, яка, здається, відбувається безконтрольно навіть у період після кризи, викликаної саме катастрофічною «фінансуалізацією», що так широко практикувалася останніми десятиліттями у світовій економіці), але й загальну ефективність діяльності ЄІБ у сфері розвитку в країнах, що розвиваються. Якщо розглядати ситуацію в цілому, власна економічна модель розвитку ЄІБ повинна бути проаналізована сьогодні, коли Європарламент та держави-члени ЄС повинні прийняти рішення щодо мандату зовнішнього кредитування ЄІБ.

Коли мова заходить про прозорість діяльності ЄІБ щодо залучення посередників для фінансування розвитку, звіт виявляє ще один явний недолік: незважаючи на те, що ЄІБ інвестує всі кошти через посередників у країни Африки, та інші країни, за умови отримання гарантії від держав-членів, банк майже не надає інформації щодо кінцевого одержувача кредиту, головним чином через те, що він не зобов’язаний надавати детальний звіт. Цей факт ускладнюється тим, що ЄІБ ретельно захищає комерційну таємницю своїх клієнтів з тим, щоб вони, в свою чергу, захищали конфіденційність кінцевих клієнтів, які отримують вигоду від кредитування. У такій ситуації всепоглинаючої комерційної секретності ЄІБ не виявляє бажання заохочувати посередників розкривати принаймні деякі подробиці тих глобальних кредитів, які вони видають. Така непохитність призводить до того, що нехтується надзвичайний громадський інтерес до того як, зрештою, насправді використовуються гроші Євросоюзу.

У звіті робиться висновок про те, що ЄІБ не повинен використовувати міжнародний приватний фінансовий сектор, як основний інструмент для переведення грошових коштів, призначених для розвитку, місцевим приватним компаніям. Аналіз фінансових посередників, потенційних та існуючих, поглинув би занадто багато ресурсів, при цьому не гарантуючи позитивних висновків, та призвів би до зменшення спроможності надання прямої підтримки місцевим державному та приватному секторам відповідно до логіки розвитку, згідно якої, в першу чергу, повинні залучатися місцеві ресурси та потенціал. Разом з тим, підтримка місцевих фінансових посередників, які, в основній масі, контролюються іноземним капіталом, може у будь-який час призвести до репатріації місцевих заощаджень та прибутків, тим самим сприяючи відтоку капіталу від бідних країн до багатих, що в принципі суперечить меті надання допомоги для розвитку.

Тому коаліція «Counter Balance» вважає, що підтримка ЄІБ фінансових посередників повинна обмежуватись лише підтримкою, що надається місцевим фінансовим установам, котрі не ведуть діяльність в офшорних фінансових центрах, і які обізнані з потребами місцевих малих та середніх підприємств, мають значну частку місцевого капіталу, та здатні впровадити підхід націлений на розвиток, з дотриманням прозорих та чітких критеріїв, і які вчасно зможуть розкривати громадськості Євросоюзу та країн, що розвиваються, всю необхідну інформацію.

Крім того, «Counter Balance» вважає, що ЄІБ повинен припинити участь у фондах прямого інвестування. Всі такі фонди працюють через офшорні фінансові центри, що суперечить будь-якій логіці розвитку, тому цілком зрозуміло, що логіка управління коштами цих спекулятивних фондів, по своїй суті, суперечить цілям та принципам розвитку. Більш того, досвід показав, що ЄІБ не в змозі використовувати співвідношення між власними та позиковими коштами у якості учасника капіталу для забезпечення кращих результатів від діяльності таких фондів. Було б простіше та логічніше, якби ЄІБ підтримував пряму дольову участь у місцевих компаніях, які довели, що вони можуть та будуть підтримувати більш широкі цілі розвитку завдяки своїй діяльності, яка достатньо прозора та підзвітна. Дольова участь, в принципі, вимагає більш прямої відповідальності з блоку ЄІБ або будь-якого іншого банку, що займається наданням позик. Настав час, коли ЄІБ повинен взяти на себе цю відповідальність та діяти відповідним чином.

Висновки та рекомендації

В цьому звіті ставиться під сумнів ефективність діяльності, спрямованої на розвиток, яку проводить ЄІБ за межами ЄС, особливо щодо позик банку, які надаються через фінансових посередників, або щодо його безпосередньої участі у фондах прямого інвестування.

Останні кроки банку ЄС, що має за своєю спиною гарантії країн-членів, у напрямку більш систематичної роботи з приватними фінансовими організаціями та сумнівними гравцями фінансового ринку (наприклад, дуже спекулятивними фондами прямого інвестування) тільки підтверджують та посилюють критику з боку громадськості щодо структурних недоліків, що заважають ЄІБ сприяти цілям розвитку при наданні позик країнам поза межами ЄС. З часів найбільшої фінансової кризи 30-х років ЄІБ стабільно притримується методики просування розвитку шляхом співпраці з приватними фінансовими організаціями, деякі з яких є одночасно і частиною і промоутерами так званої тіньової банківської системи, яка в своїй основі стала причиною недавньої фінансової, а за нею й економічної кризи. При цьому, так само як і в часи кризи, вони залишаються лише в прибутку від нарощування банком фінансування, спрямованого на розвиток.

Незважаючи на спроби ЄІБ останнім часом покращити належну перевірку своєї роботи на предмет відповідності соціальним вимогам і вимогам, пов’язаним із захистом довкілля, а також розробку політики розкриття інформації та механізмів звітності, надання кредитів переважно через фінансових посередників та підтримка фондів прямого інвестування ставить під загрозу ті незначні покращення та досягнення, які вже було отримано на сьогодні ЄІБ на шляху до сталості та ефективної державної звітності. Структурні обмеження, накладені комерційною таємницею з боку клієнтів, яку ЄІБ намагається всіляко захистити, а також довша по часу та більш розмита схема звітності про надання позик через фінансових посередників або фонди прямого інвестування, не дають змоги зрозуміти як насправді витрачаються гроші ЄІБ, і хто зрештою отримує зиск від державної підтримки ЄІБ. Це становить серйозну загрозу, особливо коли ЄІБ кредитує країни, що розвиваються, зі слабким управлінням та сумнівною демократією, а також країни, і це не поодинокі випадки, які постійно виключають можливість громадянському суспільству вимагати від уряду та компаній звітності про використання міжнародного фінансування.

Особливо це актуально для тих кредитів, виданих ЄІБ через посередників, які були заплямовані звинуваченнями у корупції у двох випадках в Нігерії, а також інших сумнівних випадах у країнах Африки, розташованих на північ від Сахари, які були розглянуті у цьому звіті. Більш того, спостерігається систематичне використання податкового зон вільних від податків фондами прямого інвестування, що отримують прибуток від підтримки ЄІБ: це одна з практик, яку міжнародні спостерігачі та фахівці все більше вважають такою, що не сприяє розвитку, за умови, що такі зони є центральним механізмом, котрий зумовлює капітал переходити від країн, що розвиваються, до країн-донорів. Проте, здається, що ЄІБ не виявляє бажання значно покращити прозорість та належну перевірку цих важливих інструментів кредитування. У такому контексті поширеної ділової секретності, здається, ЄІБ не виявляє бажання сприяти розкриттю посередниками, принаймні, деяких подробиць щодо глобальних позик, які були їм надані. Таким чином подібна негнучка позиція ігнорує значний інтерес громадськості до комерційної конфіденційності щодо того, як використовуються громадські гроші Євросоюзу. Одночасно, як уже пояснювалось вище, контроль службовців ЄІБ за кредитами, що видаються через посередників та фонди прямого інвестування, залишається спорадичним та неефективним порівняно зі значними ризиками, що мають такі окремі інструменти кредитування.

На початку 2011 року Європарламент повинен дійти згоди про ухвалення нового мандату ЄІБ на зовнішнє кредитування строком до 2013 року. Так званий проміжний перегляд, що співпав з видачею нового мандату на запит Європарламенту, надав можливість усім зацікавленим сторонам залучитись до обговорення майбутнього ЄІБ стосовно зовнішнього кредитування в рамках ширшого обговорення реформування архітектури капіталу ЄС призначеного для розвитку.

Цільова підтримка ЄІБ фінансових посередників та фондів ще раз підтверджує той факт, що банки неможливо перетворити на фінансову установу розвитку, не лише через відсутність необхідних знать стосовно питань розвитку, але й через сильну схильність до кредитування виключно інвестицій та розвитку приватного фінансового сектору, що є ключовим фактом для розвитку бідних країн у довгостроковій перспективі. Така схильність залежить від сумнівних припущень, підтверджених сумнівними емпіричними фактами, що накопичились за останні десятиліття, та продовжують накопичуватись, що зовсім не співпадає з вирішеними дебатами з цього приводу у академічній та політичній літературі. Незважаючи на те, що банк є державною установою ЄС з чіткими зобов’язаннями, прописаними положеннях Лісабонського договору, щодо горизонтальних задач всієї зовнішньої діяльності Європейського Союзу, в якій дуже активно використовується кредитування ЄІБ, необхідно ще багато зробити для того, щоб примусити ЄІБ звітувати про вплив своєї діяльності на розвиток у південній півкулі.

Незважаючи на те, що Європарламент та кілька країн-членів погодились з деякими зауваженнями громадськості та розділяють все більшу критику на адресу ЄІБ, стосовно того що діяльність банка не сприяє розвитку і не відповідає потребам сьогодення, цей новий підхід у підтримці фінансових посередників та фондів прямого інвестування повинен ще пройти детальний аналіз. Дуже часто відповідальні особи вважають єдиним способом допомоги малому та середньому бізнесу країн, що розвиваються, або навіть фізичним особам, допомогу через схеми мікрофінансування, впроваджені посередниками за підтримки ЄІБ.

Це припущення треба піддати сумніву, тому що до теперішнього моменту фінансові посередники не сприяли сталому розвитку та боротьбі з бідністю, ці установи, так само як і фонди прямого інвестування, не є установами, що сприяють розвитку, і явно не мають намірів набувати знань та практики у цьому напрямку. Якщо коротко, то одночасна трансформація ЄІБ та його «надійних та досвідчених» посередників здається неможливою.

Назад до креслярської дошки: інші посередники, інші знання, інші отримувачі коштів

Платники податків країн Євросоюзу мають право поцікавитись, чому для підтримки мікрофінансування у країнах Африки або надання початкового капіталу для малого та середнього бізнесу, позика ЄІБ повинна проходити через незрозумілі організації, основною задачею яких не є підтримка сталого розвитку або боротьба з бідністю. Чи не можна направити ці величезні мільярдні кредити безпосередньо кінцевим отримувачам у більш прозорий спосіб, або через місцевих фінансових посередників, чиє зростання сприятиме розвитку нових місцевих ринків фінансових послуг, а також місцевій економіці в цілому?

Так само, конче необхідно поцікавитись, чому, коли ЄІБ надає можливість декільком важливим європейським групам банків бути фінансовими посередниками при виплаті посередницьких кредитів через свої дочірні компанії, він водночас не вимагає від таких значних фінансових учасників ринку, що мають значні потужності та високий ризик втрати репутації, прийняти обов’язкову та чітку політику про гарантії, яка б забезпечила відповідність позик соціальним вимогам та вимогам із захисту довкілля, прийнятим ЄІБ, або які існують відповідно до законодавства Євросоюзу.

Коаліція «Counter Balance» вважає, що міжнародний приватний фінансовий сектор не можна використовувати в якості основного каналу для передачі коштів, призначених на розвиток, місцевим приватним компаніям. Перевірка фінансових посередників, до і після реалізації проектів, задіє багато ресурсів, не гарантуючи позитивних результатів, та призведе до того, що безпосередню підтримку місцевим підприємствам державного та приватного секторів, відповідно до логіки розвитку, метою якого є мобілізація місцевих ресурсів та потужностей, буде зменшено. При цьому підтримка місцевих фінансових посередників, що переважно контролюються з закордону, легко може призвести до репатріації місцевих грошових накопичень та прибутків за кордон у будь-який час, що сприяє перетіканню капіталу від бідних до багатих країн, що суперечить істинному призначенню допомоги на розвиток.

Робити менше, по-іншому, більш прозоро та краще

Коаліція «Counter Balance» виробила наступні рекомендації:

  1. Підтримка, що надається ЄІБ фінансовим посередникам, повинна обмежуватись лише місцевими фінансовими установами, які не ведуть діяльність в офшорних фінансових центрах, та які обізнані з потребами місцевих підприємств малого та середнього бізнесу, значна частка яких знаходиться у місцевому володінні, котрі мають все необхідне для впровадження підходу, спрямованого на розвиток, з урахуванням критеріїв прозорості та перевірки, а також які зможуть вчасно розкрити будь-яку відповідну інформацію громадськості у Європі та країнах, що розвиваються.
  2. Громадські кошти ЄС повинні бути спрямовані, у деяких випадках, на розвиток потужних фінансових посередників з місцевим капіталом, що надають фінансові послуги бідним особам з дотриманням принципів відповідальності та прозорості, або сприяють розвитку у більш широкому масштабі, наприклад, створюють мікрофінансові установи, сільські банки, кооперативні банки та етичні фінансові механізми. ЄІБ повинен взяти до уваги необхідність надання підтримки для створення таких установ, по можливості взявши на себе участь у долі їх капіталу на певний період, якщо це необхідно. Всі ці місцеві посередники повинні демонструвати постійний розвиток або мати за свою основну мету надання послуг на користь бідних.
  3. Для всіх операцій ЄІБ необхідно забезпечити оцінку та моніторинг на відповідність соціальним вимогам, вимогам захисту довкілля та розвитку, а також аналіз рентабельності, який враховуватиме інші можливі операції, що можуть сприяти виконанню таких же довгострокових цілей з розвитку. Наприклад, чи є сенс підтримувати місцеві банки, які надають невеликі позики на придбання житла, чи доцільніше надавати пряму фінансову підтримку державного будівництва через місцеві та національні уряди, тим самим уникаючи фінансиалізації сектора будівництва з негативними довгостроковими наслідками для економіки? Для інших важливих послуг та соціальних секторів також необхідно буде провести пріоритезацію за допомогою збалансованого, об’єктивного аналізу рентабельності.
  4. Треба припинити участь ЄІБ у фондах прямого інвестування. Всі ці фонди ведуть діяльність через офшорні фінансові центри, що йде у розріз з будь-якою логікою розвитку. Логіка управління достатком цих спекулятивних фондів сама по собі не сприяє цілям та принципам розвитку. Більше того, отриманий на сьогоднішній день досвід показав, що ЄІБ не має достатньо інструментів для використання співвідношення між власними і позиковими коштами у якості учасника капіталу для забезпечення кращих результатів від роботи таких фондів. Було б простіше та логічніше, якби ЄІБ підтримував пряму дольову участь у місцевих компаніях, які довели, що вони можуть та будуть підтримувати більш широкі цілі розвитку через свою діяльність, яка є достатньо прозорою та підзвітною. Дольова участь, в принципі, вимагає більш прямої відповідальності з боку ЄІБ або будь-якого іншого банку, що займається кредитуванням. Настав час, коли ЄІБ повинен взяти на себе цю відповідальність та дотримуватись її. А особи, що приймають рішення у Євросоюзі, повинні врахувати такі нові напрямки кредитування ЄІБ та діяти швидко та вчасно, щоб у подальшому запобігти загостренню ситуації. Таким чином, вони зможуть забезпечити більше громадського контролю та відповідальності за найважливішу громадську фінансову установу Євросоюзу.

У цьому відношенні можна досягти успіхів, і це буде лише першим кроком до того, щоб ЄІБ кредитував країни, які не входять до ЄС, менше, більш вибірково та з більшим рівнем контролю. Для просування альтернативної і більш ефективної архітектури (такої, що буде виходити за межі існуючих установ і механізмів, наприклад, ЄІБ) фінансового розвитку Євросоюзу можна та необхідно відкрити політичний простір.

Категорії: Доповіді та дослідження, Публікації09.12.2010