Водно-болотні угіддя “Заплава Сім маяків” та “Архіпелаг Великі та Малі Кучугури”. Автор – Віктор Бусел
Такий висновок міститься в «Остаточному звіті про оцінку екологічної шкоди водно-болотним угіддям міжнародного значення в Україні в результаті агресії Російської Федерації», який має бути оприлюднений на XV Конференції сторін Рамсарської конвенції, яка розпочалася в Зімбабве 23-го та продовжиться до 31 липня.
Цей звіт був підготовлений згідно з наказом попередньої, XIV Конференції сторін Рамсарської конвенції (COP14), яка відбулася в листопаді 2022 року. Тоді країни-учасниці підписали резолюцію про «руйнівний вплив агресії РФ на екологічну ситуацію в Україні».
Звіт складений на основі моніторингу, який охоплює період до осені 2024 року. В документі стверджується, що 96% українських водно-болотних угідь (ВБУ), у тому числі й віддалених від зони бойових дій, які підпадають під захист Рамсарської конвенції, постраждали від екологічного забруднення, порушення екосистемних процесів, руйнувань та фізичної шкоди, порушень у системі управління.
Серед зафіксованих впливів: бомбові вирви; траншеї та військова інфраструктура; сміття, відходи військової діяльності; хімікати; шум та вібрації; пожежі; міни та UXO (боєприпаси, що не вибухнули); втрати персоналу, даних, обладнання; зниження фінансування; порушення гідрологічного режиму.
На 27 ділянках ВБУ відбулись помірні зміни, на 17 – слабкі і лише 2 ділянки не зазнали впливів війни.
На чотирьох ділянках – «Архіпелаг Великі та Малі Кучугури», «Заплава Сім Маяків», дельта р. Дніпро, Молочний лиман – зміни були оцінені як «значні». Вони суттево постраждали після підриву греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 року та осушення Каховського водосховища. Дельта річки Дніпро було повністю затоплена та частково зруйнована, «Архіпелаг Великі і Малі кучугури» повністю осушений, а «Заплава Сім маяків» осушена частково.
На території «Заплави Сім Маяків» розмішуються російські війська, які проводять інженерне обладнання своїх позицій. Поблизу села Радивонівка Мелітопольського району російські військові організували полігон, на якому щоденно проводяться навчання з використанням танків та важкої артилерії. Стрільби здійснюються по цілях, які розташовані в акваторії Молочного лиману та на його островах. В окупованому Приазовському нацпарку здійснюється безконтрольний скид майже не очищених стічних та каналізаційних вод з міста Мелітополь до ріки Молочна, яка впадає в Молочний лиман – гідрологічний заказник загальнодержавного значення. До того ж в Молочному лимані здійснюється браконьєрський промисловий вилов маточного поголів’я пеленгасу.
Ці висновки збігаються з оцінками Міндовкілля України.
Під час проведення заходів XV Конференції сторін Рамсарської конвенції стало відомо про те, що російська Держдума одностайно схвалила закон про денонсацію Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя. В обґрунтуванні законопроекту, поданого Урядом, зазначено: “в осяжній перспективі використання механізмів Конвенції для захисту російських водоплавних птахів не видається можливим, а участь Росії в роботі з політичної точки зору матиме винятково негативні наслідки через особливу політизацію Конвенції”.
На засіданні російського парламенту було заявлено, що Росія не може бути членом міжнародних угод, які ставлять під сумнів належність їй природних територій у «нових регіонах», отриманих в результаті окупації земель в Україні. Під таке визначення легко підпадають будь-які угоди в рамках ООН, а Рамсарська конвенція, мабуть, обрана щоб продемонструвати рішучість РФ.
Території, які втрачають міжнародний захист у результаті виходу Росії з Конвенції, за площею дорівнюють двом Бельгіям, і їхні ресурси можуть бути цікавими видобувним галузям: болота багаті на торф і часто на вуглеводні, мілководдя – найважливіше джерело риби та інших водних біоресурсів, а місця концентрації птахів приваблюють мисливську індустрію. Конвенція також перешкоджає нанесенню Росією шкоди Рамсарським ВБУ в суміжних країнах.
Також росіяне змінюють «Червону книгу». Окупаційна влада Криму заявила, що планує до кінця 2025 року перевидати “Червону книгу”. Зокрема, з неї виключать 21 об’єкт рослинного світу, ще 52 видам змінять статус. Для деяких рослин вони не бачать більше загроз, інших вже немає на півострові. Імовірно це робиться для того, щоб змінити призначення та статус деяких територій і згодом збільшити кількість військових баз на окупованому півострові або ж забудувати заповідники.
Додатково
Конвенція про водно-болотні угіддя була прийнята в 1971 році в Рамсарі (Іран) для захисту боліт і місць проживання водоплавних перелітних птахів. Це найстаріша глобальна природоохоронна конвенція. СРСР ратифікував документ у 1977 році. У конвенції беруть участь 172 держави.
Відповідно до Рамсарської конвенції під водно-болотними угіддями розуміють “райони маршів, боліт, драговин, торфовищ чи водойм – природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відливу не перевищує 6 метрів”. Наразі ці угіддя займають близько 6% поверхні Землі, але водночас забезпечують понад 7,5% світового ВВП завдяки забезпеченню доступу до чистої води, захисту від повеней, підтримці продовольчої безпеки та накопиченню вуглецю.
Водно-болотні угіддя мають велике природне, економічне та соціокультурне значення. Kожна держава, яка є учасником Рамсарської конвенції, має визначити на своїй території найбільш цінні водно-болотні угіддя та подати їх перелік і описи на затвердження до Секретаріату конвенції. В Україні нараховується 50 водно-болотних угідь міжнародного значення.
Підготувала Тетяна Герасимова
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.