Восени цього року Президент Віктор Янукович підписав закон про ратифікацію Договору між Україною та Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) про співробітництво та діяльність Постійного представництва ЄІБ в Україні. Це важлива подія в економічному житті країни, оскільки у Договорі зазначено, що представництво створюється ”для подальшого сприяння діяльності Банку в Україні”.

Тут варто зазначити, що ЄІБ є найбільшим і найпотужнішим банком розвитку на теренах Європи, і у 2009 році об’єм виданих ним кредитів за межами ЄС перевищив 10 мільярдів євро. В Україні ЄІБ працює з 2007 року і до сьогодні вклав в нашу економіку 465,54 млн. євро. Це майже на 100 млн. більше, ніж у Росію (382,5 млн. Євро), що показує, наскільки важливим та цікавим об’єктом для інвестицій є Україна.

Інвестиції в українську економіку, добрі наміри… То чому ж це викликає занепокоєння експертів? Зокрема, експерти мережі неурядових організацій Bankwatch, які від імені громадськості наглядають за тим, щоб світові банки діяли згідно своїх зобов’язань і не фінансували шкідливі проекти, вважають, що результат буде не таким райдужним.

Як працює ЄІБ

Отже, кілька слів про сам банк. ЄІБ – це не просто комерційний банк. Це банк, заснований на бюджетні кошти країн-членів ЄС, а тому по суті є державною установою. Спочатку уся його діяльність була спрямована на розвиток країн-членів ЄС. Із розвитком економіки Євросоюзу банку стало „затісно” в межах ЄС, і Європарламент видав так званий „Мандат на зовнішнє кредитування”, тобто офіційний дозвіл вкладати європейські державні гроші в країни поза межами ЄС. На сьогоднішній день банк здійснює операції в країнах Східної Європи, Південного Кавказу, Росії, країнах Середземномор’я, у Азії (в тому числі в Центральній Азії), в країнах Латинської Америки і в південній Африці.

Як вже було зазначено, ЄІБ – банк державний і слугує потужним політичним інструментом. Одним із його завдань декларується сприяння розвитку і подолання бідності. Однак у певний період своєї діяльності банк почав приділяти більше уваги питанню отримання прибутків, яке, до речі, ніхто не відміняв, адже в цьому і полягає завдання звичайного банку. Але оскільки ЄІБ – банк незвичайний, то в останні роки питання про його роль в роботі ЄС, направленій на розвиток, та зокрема, його зобов’язання зі сприяння розвитку, загострилися. Довгу суперечку між Радою Європи, Єврокомісією та Європарламентом, країнами-членами і самим банком щодо цілей ЄІБ було частково вирішено у листопаді 2008 року втручанням Європейського суду (European Court of Justice). Європейський суд анулював попередню правову основу для зовнішнього кредитування ЄІБ, що базувалася на вузькому тлумаченні Договору про ЄС, і дав зрозуміти, що мандат ЄІБ передбачає подолання бідності та сприяння розвитку, і банк повинен його виконувати.

На початку 2011 року Європарламент повинен дійти згоди про ухвалення нового мандату ЄІБ на зовнішнє кредитування строком до 2013 року. Він передбачає фінансування для регіону Східної Європи, Південного Кавказу та Росії – в розмірі 3 млрд. 700 млн. євро, до якого відноситься і Україна.

Що ж не так з кредитами ЄІБ

24 грудня 2010 року коаліція громадських організацій Counter Balance опублікувала звіт „Гроші наші – проблеми ваші: Про що ЄІБ волів би не розповідати про свою роботу в Африці” [1].

Це звіт про те, як ЄІБ здійснював операції з кредитування в країнах південної Африки протягом трьох останніх років, і до яких наслідків це призвело. Замість підтримки у розвитку, після допомоги ЄІБ країни Африки залишалися тільки з боргами. Як це відбувалося? Банк усе інтенсивніше співпрацював із фінансовими посередниками та фондами прямого інвестування для надання позик, вважаючи їх основними інструментами, що можуть принести користь підприємствам малого та середнього бізнесу у країнах, що розвиваються.

Банк видавав так звані ”глобальні кредити”. Глобальний кредит – це не кредит на окремий проект, а певна сума грошей, що видається банку-посереднику, який сам визначає, на які цілі їх спрямовувати. При цьому ЄІБ не проводить оцінку цих проектів, зокрема які екологічні та соціальні наслідки вони можуть мати, а доручає це фінансовому посереднику. Дуже часто такі посередники не мають ані спеціалістів, ані бажання, ані спроможності проводити таку оцінку. При цьому інформацію, на що і кому банки-посередники видали гроші, не можна отримати ні в ЄІБ, ні у посередників. А враховуючи те, що банки-посередники самі вирішують, на які проекти і кому давати гроші, це не може не викликати занепокоєння громадськості.

Але головна проблема у тому, що банк дає глобальні кредити фінансовим посередникам, які контролюються іноземним капіталом, дуже часто європейським, або таким, що зареєстровані в офшорних зонах. Таким чином, європейський банк надав кредити банкам-посередникам, що мають власників за кордоном, гроші працювали в економіці країни і кінець-кінцем фактично зникли з країни, збагачуючи іноземний капітал. Країні лишилися самі борги.

Інший сумнівний механізм вкладання грошей, до якого останнім часом пристав ЄІБ, це фонди прямого інвестування. Сумнівний, звичайно, з точки зору сприяння сталому розвитку економіки країни, бо з точки зору заробляння грошей – все в повному порядку. Фонди прямого інвестування вже зіграли свою зловісну роль у світовій фінансовій кризі 2008 року, але, як відомо, історія вчить нас тому, що нічому не вчить. Зазвичай, такі фонди працюють через офшорні фінансові центри, а це суперечить принципам та цілям розвитку. Адже задля розвитку країни, податки від діяльності підприємства чи організації повинні йти до бюджету країни, в якій провадиться діяльність.

Серед інших проблем, що освітлюються у звіті, можна зазначити відсутність прозорості операцій банку, при чому банки-посередники кивають на вимоги ЄІБ, а ЄІБ прикривається комерційною таємницею отримувачів кредитів. При цьому у звіті розглянуто декілька конкретних прикладів корупційних скандалів, головними фігурантами яких є клієнти ЄІБ.

Що це означає для України

До нинішнього моменту ЄІБ надавав кредити Україні лише напряму, на конкретні проекти, до того ж зазвичай він діяв „у парі” з ЄБРР, який проводив належну оцінку проектів, а ЄІБ здійснював сумісне фінансування. І ось на офіційному сайті банку з’явилась інформація, що зараз на розгляді знаходиться глобальна позика для України2: 175 млн. євро буде розподілено між 11 банками в 11 країнах. В Україні глобальну позику буде розподіляти між кінцевими отримувачами „Прокредит банк”.

Зазначено, що ця глобальна позика „призначена для підприємств малого та середнього бізнесу, а також малих та середніх проектів у енергетиці та навколишнього середовища, які реалізують підприємства з середньою капіталізацією та державні установи”.

Таким чином, в Україні наявні усі інгредієнти для африканського сценарію: гроші ЄІБ, банк-посередник, який контролюється іноземним капіталом, відсутність прозорості і гарні наміри.

Що можна зробити

Автори звіту з організації Counter Balance розробили ряд рекомендацій для діяльності ЄІБ у Африці, але вони цілком прийнятні і для України. Підтримка, що надається ЄІБ фінансовим посередникам, повинна обмежуватись лише місцевими фінансовими установами, які не ведуть діяльність в офшорних фінансових центрах. Такі фінустанови мають бути обізнані з потребами місцевих підприємств малого та середнього бізнесу, значна частка яких знаходиться у місцевому володінні, і повинні мати все необхідне для впровадження підходу, спрямованого на розвиток, з дотриманням критеріїв прозорості, а також які зможуть вчасно розкрити будь-яку відповідну інформацію для громадськості.

Економічна теорія та практика іноді мають значні розбіжності. Так, наприклад, життя показує, що немає прямого зв’язку між економічним зростанням і подоланням бідності. Банк повинен взяти це до уваги, і більш відповідально ставитись до того, куди і як вкладають кошти банки-посередники.

Крім того, Counter Balance вважає, що ЄІБ повинен припинити участь у фондах прямого інвестування. Досвід показав, що банк як учасник таких фондів не в змозі впливати на їх діяльність або методи роботи, аби покращити їх. Було би простіше та логічніше, якби ЄІБ підтримував пряму дольову участь у місцевих компаніях, які довели, що вони можуть та будуть сприяти цілям розвитку завдяки своїй діяльності, яка є достатньо прозорою та підзвітною. Дольова участь, в принципі, вимагає більш прямої відповідальності з блоку ЄІБ або будь-якого іншого банку, що займається наданням позик. Настав час, коли ЄІБ повинен взяти на себе цю відповідальність та діяти відповідним чином.

Також будемо сподіватись, що з відкриттям власного представництва ЄІБ розпочне проводити власну оцінку проектів з точки зору екологічних та соціальних наслідків, а не використовувати готові рішенні від ЄБРР.

1. Англійською мовою: http://www.counterbalance-eib.org/component/option,com_datsogallery/Itemid,98/file,Hit_run_development_WEB.pdf/func,download/

Cтислий зміст українською: http://www.necu.org.ua/eib-africa/#1

2. http://www.eib.org/projects/pipeline/2009/20090772.htm