Ухвалена урядом Програма розвитку гідроенергетики України до 2026 може призвести до невиправних втрат для довкілля і не тільки. Про це заявляють Національний екологічний центр України та низка інших громадських організацій.

Представники експертного середовища та громадськість наголошують, що Програма готувалася таємно. В процесі підготовки не залучалися громадські експерти ані в галузі довкілля, ані в галузі енергетики. Документ не пройшов публічних обговорень і був затверджений з порушенням чинних процедур.

Закладені в Програмі дії можуть призвести до техногенних аварій та катастроф, нищівного впливу на гідросистему, об’єкти природно-заповідного фонду та довкілля в цілому. Окрім того, можуть бути знищені історичні та культурні пам’ятки світового, національного та місцевого значення.


ЗАЯВА
громадських організацій екологічного спрямування
та представників експертної спільноти України
з приводу ухвалення yрядом України
«Програми розвитку гідроенергетики України до 2026 року»

13 липня 2016 р. на засіданні Кабінету Міністрів України було затверджено «Програму розвитку гідроенергетики України до 2026 року». Цілями даної “Програми” заявлено “вдосконалення управління об’єктами гідроенергетики, підвищення рівня безпеки роботи ГЕС та ГАЕС із забезпеченням ефективного використання гідроенергетичного потенціалу України, підвищення стійкості, надійності та ефективності роботи Об’єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а також її інтеграції в Європейську енергосистему”.

Програма готувалася у цілковитій таємниці від громадського сектору і експертного середовища, як у сфері енергетики, так і у сфері охорони довкілля. Тому задані у документі цілі можна вважати деклараціями, які не мають переконливої аргументації. Більше того, експерти з охорони навколишнього природного середовища та безпеки життєдіяльності вважають, що впровадження Програми може призвести до неприйнятних і навіть катастрофічних наслідків: регіональних техногенних аварій та катастроф, нищівного впливу на гідросистему та довкілля в цілому, впливу на об’єкти природно-заповідного фонду, знищення історичних та культурних пам’яток світового, національного та місцевого значення, продовження тенденцій відсталості технологій вироблення енергії в Україні, необґрунтованих економічних збитків. В Програмі не йдеться про альтернативні варіанти, про чинний міжнародний досвід та стратегічні напрями розвитку енергетичного сектору у світі.

Звертаємо увагу, що документ не пройшов публічних обговорень, екологічних оцінок згідно чинного законодавства України, і був затверджений з порушенням чинних процедур.

Крім того, нагадаємо про міжнародну відповідальність України за дотримання природоохоронного законодавства, зокрема, положення Конвенції Еспоо, Конвенції про охорону біорізноманіття, Гельсінської конвенції про захист та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Боннської, Рамсарської, Європейської ландшафтної, Орґуської конвенцій. Також, низка положень 6-и водних директив ЄС (у першу чергу, Водної рамкової) чекає імплементації в рамках національного законодавства. Згадана «Програма розвитку гідроенергетики України до 2026 року» порушує положення зазначених документів. Висловлюємо серйозне занепокоєння подібною волюнтаристською практикою прийняття урядових рішень, що у підсумку можуть призвести до непередбачуваних наслідків та матимуть тривалий негативний ефект, який відчуватимуть наші нащадки. Відтак, вимагаємо від Кабінету Міністрів України переглянути своє рішення та відкликати згадану Програму як несумісну з чинним національним законодавством та засадами сучасної екополітики.

Захистимо джерело життя на планеті Земля – Воду – від таких дій уряду! Не дозволимо зазіхати на право людей на здорове довкілля, на чисті річки, на безпечне майбутнє наших дітей і онуків!

  • Всеукраїнська громадська організація “Національний екологічний центр України”, Ярослав Мовчан, Голова;
  • Всеукраїнська екологічна ліга, Тетяна Тимочко, Голова;
  • Громадська організація “Зелений Фронт”, Олег Перегон, Голова Координаційної Ради;
  • Екологічна Група “Печеніги”, Сергій Шапаренко, Голова Ради;
  • Марина Козловська, Голова Комісії з інституційних реформ та євроінтеграції Комітету АПЗПК Громадської ради ​при Мі​ністерстві екології та природних ресурсів України;
  • Проф. Олександр Запорожець, доктор технічних наук, директор Навчально-наукового інституту Екологічної безпеки Національного Авіаційного Університету;
  • Віктор Мельничук, член Громадської Ради при Держводагентстві України, координатор Водної групи Національного екологічного центру України.