Чому громадськість стурбована планами днопоглиблення річки Прип’ять?

© Frankfurt Zoological Society/Daniel Rosengren

Відомо, що вибух Чорнобильської атомної станції класифікують як глобальну катастрофу, якої людство ще не знало. Радіоактивного забруднення зазнали не лише землі України, Білорусі, Росії, але й країн Центральної Європи, Скандинавії та Балкан. В Україні опромінення отримало близько 4 млн осіб. Ця катастрофа мала важкі соціально-економічні наслідки.

Через 20 років після Чорнобильської катастрофи МАГАТЕ видало ґрунтовний звіт (2006) про стан радіоактивного забруднення басейну Дніпра під назвою «Радіологічні умови в басейні річки Дніпро». У звіті (розділ 9.2.) наведено перелік ймовірних ділянок з високим рівнем радіоактивного забруднення, які вимагають подальшої оцінки. До цього переліку, крім інших, також ввійшли ділянки:

1) заплава річки Прип’ять у межах Чорнобильської зони відчуження;

2) Чорнобильська зона відчуження (як в Білорусі, так і в Україні);

3) заплава вгору за течією від Чорнобильської атомної електростанції, що зазнала найбільшого забруднення;

4) забруднені відкладення в Київському водосховищі;

5) райони з високим рівнем забруднення за межами Чорнобильської зони відчуження, особливо непроточні озера і ставки в Білорусі, Російській Федерації й Україні.

У звіті зазначається, що все ще триває транскордонний перенос радіонуклідів (в основному 90Sr) у річках басейну річки Дніпро. Найбільш важливим джерелом є заплава річки Прип’ять в межах Чорнобильської зони відчуження (розділ 10.2.).

Також, у звіті  МАГАТЕ рекомендується переглянути наявні закони, правила і керівництва з метою застосування методології оцінки ризику для обліку радіоактивного, хімічного і біологічного забруднення. Також зазначається, що докладніший аналіз впливу фактичних і потенційних ділянок з високим рівнем забруднення повинен проводитися у рамках спеціалізованого проекту.

Нині ж бачимо, що замість планування виконання докладніших досліджень радіологічних умов у Чорнобильській зоні, які наразі є актуальними, оскільки минуло вже 14 років після попереднього звіту МАГАТЕ, ухвалюються рішення про розширення господарської діяльності у зоні відчуження.

І це рішення ухвалюється, незважаючи на звіт МАГАТЕ і рекомендації поліпшити Моніторинг радіоактивного забруднення довкілля у басейні річки Дніпро.

Громадськість з цього приводу дуже стурбована, адже уже підписано договір на виконання днопоглиблювальних робіт на річці Прип’ять!

Ще 16 грудня 2019 року філія державної компанії «Адміністрація морських портів України» «Днопоглиблювальний флот» завершила тендер на проведення днопоглиблювальних робіт річки Прип’ять в зоні відчуження з очікуваною вартістю у 10 млн. грн. Переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Собі».

Офіційна назва робіт: «Послуги з поточного ремонтного черпання судноплавних річкових внутрішніх водних шляхів загального користування на українській ділянці р. Прип’ять». Планується вилучити 100 тис. м3 ґрунту з дна річки Прип’ять.

У технічному завданні не визначені місця складування вилученого ґрунту та непередбачено розроблення оцінки впливу на довкілля робіт з днопоглиблення.

Слід окремо зазначити, що ініціатори тендеру послуговуються термінологією, яка непередбачена чинним законодавством. У Законі Про оцінку впливу на довкілля не використовується термін «поточне ремонтне черпання». Застосовується термін «днопоглиблення». Може виникнути природнє запитання: навіщо створювати плутанину в поняттях? Відповідь дуже проста: ініціатори зазначених робіт вважають, що роботи, які вони називають «поточним ремонтним черпанням» не потребують оцінки впливу на довкілля.  Водночас, відповідно до статті 96 Водного кодексу України, реалізація проектів господарської та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан вод забороняється.

Відповідно до підпункту 10, пункту 3, Статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»: «будівництво глибоководних суднових ходів, у тому числі у природних руслах річок, спеціальних каналів на суходолі та у мілководних морських акваторіях, придатних для проходження суден, а також каналів у протипаводкових цілях та гідротехнічних споруд» підлягають оцінці впливу на довкілля.

Надзвичайно важливими дослідженнями такої оцінки має бути вивчення вмісту радіонуклідів донних відкладів річки Прип’ять, а також вплив на якість води у річці робіт зі складування на березі відходів від днопоглиблення, на міграцію радіонуклідів та на зміну гідрологічного режиму.

Річка Прип’ять є транскордонним водотоком і роботи з днопоглиблення, а тим паче спрямлення русла, мають виконуватися з урахуванням положень Конвенції охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер.

Відповідно до вимог чинного українського законодавства, європейських директив та положень Орхуської конвенції, такі проекти підлягають обов’язковому громадському обговоренню.

Україна є стороною Бернської конвенції, яка захищає дику природу та її мешканців, а вся пригирлова ділянка української Прип’яті належить до Смарагдової мережі (Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, UA0000046).

Днопоглиблення річки змінить гідрологію місцевості, зокрема, русла річки та заплави. На цій ділянці містяться важливі популяції 80 видів, які вимагають конкретних заходів щодо збереження відповідно до Бернської конвенції та 37 інших важливих видів, які визначені міжнародними конвенціями та занесені до Червоної книги.

Ми ж розглядаємо водні джерела, насамперед, як природний ресурс, без якого неможливе життя на Землі.

Літо 2020 року прогнозують маловодним, тоді навіщо днопоглиблення, коли в річці бракує води?

Державне агентство водних ресурсів України попередило, що вперше за 120 років маловодність річок може призвести до введення обмеження на споживання води (https://suspilne.media/17559-obmeziti-prava-vodokoristuvaciv-vperse-moze-derzvodagentstvo/).

В умовах глобальної зміни клімату збереження запасів прісної води у природному стані та охорона їх від забруднення є прямим обов’язком Уряду України!

А громадяни мають допомогти Уряду цей обов’язок виконати!