Таким є очевидний підсумок круглого столу «Парламент і громадськість: як спільно реформувати екологічне законодавство задля вступу до ЄС?», який відбувся 19 серпня в інформаційному агентстві УКРІНФОРМ. Організатором заходу виступив Національний екологічний центр України, модератором був голова організації Руслан Гаврилюк. Круглий стіл проводився в рамках Діалогового майданчику ініційованого Робочими Групами №5 «Енергетика, транспорт, довкілля та зміна клімату» Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС та №3 «Довкілля, зміна клімату та енергетична безпека» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства з метою взаємодії з профільним Комітетом з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України для сприяння системним євроінтеграційним реформам екологічної політики. Подія відбувалася за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку USAID.
Україна вступила на шлях приєднання до Європейського Союзу. Це тривалий і складний процес, який вимагатиме від нас системних реформ у багатьох сферах, і довкільна буде серед провідних. Представники громадськості, народні депутати, науковці обговорили на круглому столі низку актуальних питань, зокрема: Як законодавчо забезпечити пріоритетність екологічної політики та її наскрізність? Що необхідно зробити для впровадження основних принципів належного екологічного врядування, зокрема, прозорості, доступу до інформації, результативної участі громадськості та підзвітності профільних органів влади в умовах воєнного стану? Як Україні виконувати вимоги ЄС щодо Розділу 27 «Довкілля та зміна клімату» у переговорному процесі про вступ, зокрема стосовно участі громадськості? З чого починати інституційну реформу системи охорони довкілля?
Відповіді на ці запитання звучали у багатьох виступах, тому їх варто зацитувати.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, народний депутат України Олег Бондаренко у своїй доповіді коротко оглянув головні результати роботи за дану каденцію і визначив головні завдання напередодні початку переговорної процедури. Пан Бондаренко повідомив важливу дату: податок діалогу з ЄС відповідно до переговорного Розділу 27 «Довкілля та зміна клімату» очікується у січні – лютому 2024 року. Тобто, багато роботи має бути зроблено до цього часу. Звісно, деякі досягнення вже є. Так, зауважив пан Бондаренко, «однією з головних цілей нашого комітету з самого початку в цій каденції був перехід від ресурсоорієнтованого бачення діяльності комітету на природоорієнтоване бачення. Деякі речі, які ми вже зробили, свідчать про те, що нам вдалося хоча б частково змінити цю систему». Голова комітету підкреслив, що хоче посилити роль Верховної Ради в формуванні кліматичної та довкіллєвої політики, зокрема, завдяки процедурам парламентського контролю. А для того, щоб забезпечити пріоритетність екологічної політики та її наскрізність, перш за все, вважає пан Бондаренко, необхідна політична воля. Звісно, додав він, у нас мало часу, але робити цю роботу швидко – «це не найякісніше і не на користь довкілля».
Голова комітету назвав кілька важливих позицій у переліку очікуваних змін. Зокрема, він вважає безумовними і обов’язковими відновлення всіх процедур з екологічної оцінки. Також актуалізував заснування ряду окремих агенцій при Міндовкілля, передусім, із поводження з відходами та з управляння природоохоронним фондом. Підкреслив важливість прийняття законодавчого акту про статус Смарагдової мережі. І підтримав активну співпрацю комітету із громадськістю.
Народна депутатка України, голова підкомітету з питань лісових ресурсів, біорізноманіття, природних ландшафтів, об’єктів природно-заповідного фонду та з питань адаптації законодавства України до положень права Європейського Союзу Комітету ВРУ з питань екологічної політики та природокористування Юлія Овчинникова подякувала ініціаторам круглого столу та представникам Громадянських Платформ за активну позицію та ініціативу створити Діалоговий майданчик. Вона нагадала, що документи програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу Ukraine Facility містять дуже важливе зауваження: «The no significant harm» – тобто, економічна діяльність не завдає шкоди будь-якій екологічній меті. «Це ключовий, базовий принцип, який ми маємо інтегрувати взагалі в політики нашої держави, наскрізна лінія в проєкти, які плануються в нашій країні, базовий принцип для центральних органів виконавчої влади», – зазначила пані Овчинникова. Також вона зауважила, що «в питаннях екологічної політики на всіх рівнях дуже важливий аспект контролю. Тут питання взаємодії з Офісом Генерального прокурора, з правоохоронними органами. Ця співпраця дає можливість контролювати, щоб дотримувалось екологічного законодавства.». В цьому контексті Юлія Юріївна згадала про реалізацію законодавчої ініціативи стосовно екологічного контролю, яка вже рухається до другого читання. Підкресливши важливість інституційної реформи, вона наголосила на важливості пропозицій громадськості поновити звітування міністра довкілля профільному комітету, а також підтвердила підтримку і бажання співпрацювати щодо створення діалогової платформи для обговорення та випрацювання рекомендацій щодо євроінтеграційних реформ при Комітеті з екополітики чи підкомітеті з євроінтеграції.
Експертка з екологічної політики Ганна Голубовська-Онісімова коротко підвела підсумки трьох попередніх дискусій, які відбулися протягом червня-серпня ц.р. в рамках Діалогового майданчика . Вона назвала три системні проблеми екологічної політики на шляху євроінтеграції, визначені у підсумку цих зустрічей, та рішення, які експерти рекомендують. Щодо подолання проблеми непріоритетності екологічної політики, то інтеграція екологічної політики до інших секторальних політик мусить стати законодавчо обов’язковою, бо забезпечення нескрізності екологічної складової сталого розвитку є одним з основних критеріїв для вступу до ЄС . Щодо непрозорості, обмеження доступу до інформації, залучення громадськості до процесу прийняття рішень, то необхідний справедливий баланс між прозорістю процесів і підзвітності влади та безпековими міркуваннями в умовах воєнного часу, якого наразі немає. Зокрема, це стосується доступу до реєстрів, представлення даних, залучення громадськості до процедур екологічної оцінки. «Ми дійшли висновку , – наголошує пані Голубовська-Онісімова, що законодавство України не вимагає тих обмежень, які влада наразі застосовує до екологічної інформації та участі громадськості. І навпаки, чиновники не застосовують обов’язковий для чиновників триступеневий тест закону України «Про доступ до публічної інформації» (стаття 6), для визначення легітимності накладання обмежень.Треба переглянути інструменти обмеження доступу до екологічної інформації, що були запроваджені під час воєнного стану, а рішення повинно бути прийнято з урахуванням думки громадськості. ». Третя системна проблема – це слабка інституційна спроможність системи управління охороною довкілля, яка знаходиться у критичному стані напередодні прийняття та впровадження більше ніж 200 НПА ЄС щодо довкілля та зміни клімату. Згідно зі Стратегією реформування державного управління України на 2022 – 2025 рр., у Міндовкілля мусить залишитися тільки функція планування державної екологічної політики, а реалізація – передана іншим ЦОВВ. Необхідно провести функціональний аналіз всієї інституційної системи охорони довкілля і сформувати бачення нової архітектури довкіллєвих ЦОВВ, включно з поверненням до структури Міністерства обласних управлінь. Координаторка робочої групи 3 «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека» Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, голова правління РАЦ «Суспільство і довкілля» Наталія Андрусевич наголосила, що важливо не забувати про відновлення природи як компонент майбутнього розвитку України. А також підкреслила: немає комплексного бачення – що таке зелена відбудова. План України, розроблений урядом України для цілей Ukraine Facility, зауважила пані Андрусевич, містить лише обмежену кількість заходів у сфері довкілля та клімату і більшість з них в принципі навіть не можна назвати реформами. А ці заходи є умовою для надання фінансування по цьому плану. Прикладом такої непріоритетності, вважає пані Андрусевич, може слугувати проє кт Закону України «Про засади відбудови України», який був оприлюднений навесні цього року: «Законопроект не має таких важливих понять як охорона довкілля, ОВД та СЕО, декарбонізація, кліматична нейтральність, адаптація до зміни клімату».
Координаторка робочої групи 5 «Енергетика, транспорт, довкілля та зміна клімату» Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС, директорка Інформаційного центру «Зелене досьє» Тамара Малькова наголосила на відсутності системного підходу у вирішенні проблем екологічної політики. Вона підкреслила: «Дуже добре, що ми почали будувати цей Діалоговий майданчик. Дуже хочеться, щоб ця робота продовжилась». Пані Малькова вважає, що «принципи належного екологічного урядування, які прийняті в Європейському Союзі, ми маємо ввести в систему не тільки нашого парламенту, а взагалі нашого суспільства. Що стосується принципів належного екологічного урядування – це прозорість, інклюзивність, підзвітність влади суспільству, ефективність, узгодженість політики і дій з її впровадження. Через впровадження цих принципів, а також доступ до правосудді, здійснюється екологічна демократія та забезпечуються екологічні права громадян Європейського співтовариства. Ці принципи є складовими цінностей Європейського Союзу». Наше законодавство також, підкреслює пані Малькова, вимагає звітування про впровадження екологічної політики і екологічних законів. Але цього звітування немає.
Виконавчий директор МБО «Екологія – Право – Людина» Олена Кравченко висловила сумнів,, що за останні п’ять років законодавчій та виконавчий гілкам влади вдалося змінити систему екологічного врядування, яка би відповідала сучасним викликам пані Кравченко висловила пропозицію ініціювати виконавчій і законодавчій гілкам влади звітування за пророблену роботу за свою каденцію. Олена Кравченко наголосила, що однією з ключових проблем є проблеми розбудови сучасної архітектури інституцій. Сучасна архітектура інституцій має вирішити проблеми зміни пострадянської системи врядування на проєвропейську. І важливими елементами у розбудові нової системи є реформи державного екологічного контролю, державного моніторингу довкілля, всіх його складових, реформа юридичної відповідальності за погіршення стану довкілля та порушення природоохоронного законодавства. Ці реформи є базою, фундаментом. І без їхнього проведення в першу чергу обговорення окремих проєктів законів у сфері охорони довкілля є подібним до обговорення кольору даху чи вікон у будинку, де немає ні фундаменту, ні стін. Без ключових інституційних реформ буде неможливим досягнути виконання зобов’язань, які покладені на Україну у розділі 27 “Зміна клімату і довкілля”, – підсумувала пані Кравченко.
На круглому столі інші спікери ширше торкнулися тем доступності наборів екологічних даних, регіонального виміру проблем впровадження європейської екологічної політики, питання кадрової кризи в галузі та інших питань. Підсумком роботи Громадянських платформ та провідних екологічних НУО в рамках Діалогового майданчика стануть три аналітичні документи, що допоможуть народним депутатам та представникам органів виконавчої влади розуміти позицію громадськості в контексті екологічних реформ, впровадження яких відкриває шлях до ЄС. Документи будуть розміщені на сайтах співорганізаторів Діалогової платформи.
Відеозапис круглого столу тут:
https://www.youtube.com/live/u0IAINqbUeE
Захід відбувся в рамках проєкту: «Системні екологічні реформи на шляху до ЄС: взаємодія парламенту і громадянського суспільства». Проєкт реалізується громадською організацією Національний екологічний центр за грантової підтримки в межах Програми USAID РАДА: наступне покоління», що виконується ГО Інтерньюз Україна. Зміст події не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду Сполучених Штатів.