Заголовне фото – Кілійське гирло Дунаю, м. Вилкове, Одеська область.
Адміністрація морських портів України/Facebook
Нове дослідження присвячене стану моніторингу річкових седиментів в Україні та шляхам його гармонізації з європейськими вимогами.
В «Українському географічному журналі» (№ 3, 2025) опублікована наукова стаття Євгена Насєдкіна та Руслана Гаврилюка, співробітників Інституту геологічних наук НАН України та експертів НЕЦУ «Виклики у сфері моніторингу седиментів в Україні в контексті євроінтеграційних вимог (на прикладі басейну Дунаю)». Перелянути статтю на сайті журналу.
Публікація підготовлена у межах міжнародного проєкту SUstainNable DANube black Sea system (SUNDANSE), який фінансується Європейським Союзом і спрямований на розробку інноваційних підходів до управління седиментами в басейнах Дунаю та Чорного моря.
Чому це важливо?
Седименти — одна з найменш досліджених, але надзвичайно важливих складових водних екосистем. Вони визначають гідроморфологію річок, впливають на міграцію полютантів, формування нерестовищ і навіть на якість питної води. Тому моніторинг седиментів — основа для розуміння стану річкових екосистем.
Європейський Союз у межах Водної рамкової директиви (2000/60/ЄС) розглядає седименти як обов’язковий елемент системи моніторингу вод. У країнах ЄС створені розгалужені мережі спостереження за завислими й донними осадами, що дозволяє оцінювати не лише їх кількість, а й вміст небезпечних сполук, що переносять седименти.
Україна: від оцінки поверхневих вод до інтегрованого підходу
Автори зазначають, що в Україні державний моніторинг вод поки що обмежується визначенням валового вмісту завислих речовин – фактично без урахування їх складу. Зокрема, у суббасейні нижнього Дунаю діє 31 пункт спостережень, з них 8 безпосередньо на річці, однак систематичних спостережень якісного стану завислих седиментів не проводиться.
Між тим, саме завислі седименти є головним переносником забруднювачів, які виносяться у дельту Дунаю та Чорне море. Їхня кількість і склад безпосередньо впливають на екологічний стан прибережних акваторій і водно-болотних угідь міжнародного значення.
Досвід Дунаю: приклади для наслідування
У статті розглянуто міжнародний досвід країн дунайського басейну, де вже реалізовано низку масштабних ініціатив із вивчення седиментів:
- DanubeSediment — розробка рекомендацій щодо зменшення впливу порушеного балансу наносів на стан екосистем;
- SEDDON II — аналіз проблем накопичення і ерозії наносів у верхньому та середньому Дунаї;
- SIMONA — створення міждержавної бази даних і протоколів моніторингу забруднювачів у седиментах.
Ці проєкти заклали основу для створення єдиної транснаціональної системи спостережень за седиментами, яка об’єднує наукові установи, урядові органи та громадські організації десяти країн Європи.
Український шлях: створення пілотної мережі
Науковці пропонують започаткувати в Україні пілотну систему безперервного моніторингу завислих седиментів у нижньому Дунаї.
Такі спостереження – із застосуванням стандартів ДСТУ ISO 5667-17:2007 та сучасних методів відбору – дозволять отримати безперервні дані про динаміку седиментів, їх гранулометричний склад, вміст забруднювачів і сезонні зміни.
«Організація натурних спостережень за динамікою і складом рухомих седиментів у нижньому Дунаї та в Чорному морі могла б забезпечити додаткову інформативну складову для державного моніторингу, необхідну для кращого розуміння екологічних і гідроморфологічних проблем української частини басейну Дунаю», – зазначають автори статті.
Внесок в проєкт SUNDANSE
Дослідження напряму пов’язане з метою проєкту SUNDANSE, який об’єднує науковців і природоохоронні організації країн басейнів Дунаю та Чорного моря. Його завдання — побудувати інтегровану систему управління седиментами, що враховує рух завислих і донних седиментів, забруднення, вплив гідротехнічних споруд і зміни клімату.
Результати роботи Євгена Насєдкіна та Руслана Гаврилюка створюють основу для:
- уніфікації методів моніторингу з європейськими стандартами;
- розвитку міждержавної співпраці у сфері управління водними ресурсами;
- формування науково обґрунтованих управлінських рішень для збереження екологічного балансу в дельті Дунаю та Чорному морі.
Довідково
Водна рамкова директива (ВРД), Директива 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000) – нормативно-правовий акт Європейського Союзу, який встановлює правила для захисту всіх водних об’єктів (включаючи морські води до однієї морської милі від берега). Мета документу – зупинити погіршення стану водних об’єктів ЄС і досягти «доброго стану» річок, озер і підземних вод Європи.
Угода про асоціацію між Україною та ЄС зобов’язує Україну запроваджувати європейські стандарти у різних сферах суспільного життя, включаючи сферу управління водними ресурсами, зокрема ВРД.
На виконання євроінтеграційних зобов’язань в Україні вже затверджено 9 Планів управління річковими басейнами – для Дніпра, Дону, Дністра, Вісли, Південного Бугу, річок Приазов’я, Причорномор’я, Дунаю, а також Криму.
Ці Плани є урядовими документами державного планування на шість років, які мають забезпечити досягнення доброго стану вод та є ключовим індикатором відповідності вимогам європейських директив.
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.