
“Славутич вже долучився до Угоди мерів та розробив власний план дій з енергозбереження. Те, що монофункціональне місто, яке знаходиться неподалік від атомної електростанції, взяло курс на раціональне енергоспоживання, — хороший сигнал для муніципалітетів, тому що це підвищує їхню енергонезалежність”, — вважає Тетяна Вербицька, експерт з енергетичної політики, НЕЦУ.
За останнє десятиліття населеному пункту вдалося зменшили споживання газу вдвічі. Такий результат дали передовсім заходи санації, такі як утеплення стін, покрівель та заміна вікон. Крім того, у Славутичі є котельня, що працює на альтернативних видах палива — подрібненій деревині та торфі. Ця установка на 20% знизила для міста потребу у використанні газу. За словами міського голови Володимира Удовиченка, впровадження таких технологій — це ще й нові робочі місця, що вирішує питання перекваліфікації колишніх працівників ЧАЕС. Така політика допомагає Славутичу боротися із безробіттям, яке наразі складає усього 1,6%.
За більш детальною інформацією звертайтеся до прес-служби НЕЦУ:
+380 (97) 923-75-31
Довідка:
Рішення про створення Славутича було ухвалене у 1986 році після аварії на ЧАЕС. У будівництві міста, що тривало протягом двох років, брали участь представники восьми союзних республік: окрім України, — Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Росія, які надали свої будівельні матеріали.
Населення Славутича — близько 25 тис. — це переважно колишні мешканці Прип’яті, серед яких багато ліквідаторів. У 2001 році після закриття ЧАЕС місто пережило своєрідну економічну шокову терапію, адже свої робочі місця втратила майже третина населення.
[1] Сталий розвиток (англ. sustainable development) передбачає встановлення балансу між задоволенням потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, зокрема необхідністю мати безпечне та здорове довкілля.

