Продовжують надходити погані новини про “мазутну катастрофу”, яку створила Росія у Чорному морі 15 грудня 2024 року.

Нові знахідки мазуту на одеському узбережжі

За повідомленням Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу, 24 березня 2025 року при обстеженні узбережжя в районі 16-ї станції Великого Фонтану в Одесі державні інспектори виявили осередки забруднення у вигляді згустків розміром 2-15 см, що простяглися на 500 метрів. Забруднення було розподілене нерівномірно, місцями утворюючи щільні скупчення. Інспектори відібрали зразки морської води для аналізу на вміст нафтопродуктів у лабораторії інспекції. Зразки забруднюючої речовини з піском передали для проведення лабораторних досліджень в Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ).

Збір мазутних грудок на Одеському узбережжі. Фото – Одеська міська рада

Нафтові забруднення на пляжах регіону фіксували впродовж усього березня. Фахівці Державної екологічної інспекції знаходили густі чорні згустки на узбережжі Нової Дофінівки, Фонтанки, Крижанівки та Лузанівки.

Корма танкера «Волгонефть 239». Фото: оперштаб Кубані

У зв’язку з викидами залишків нафтопродуктів на узбережжя 27 березня в Одеській міській раді пройшло засідання міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій (ТЕБ і НС).

Комісія заслухала звіт комунального підприємства «Узбережжя», спеціалісти якого зібрали залишки нафтопродуктів, та міської рятувально-водолазної служби. Одеські водолази провели підводне обстеження прибережної зони акваторії Одеської затоки і не виявили залишків мазуту.

Комісія також визначила превентивні та попереджувальні заходи з метою ліквідації ймовірного забруднення.

«Ефективне і своєчасне» рішення розтягується на роки

Тим часом російська державна комісія з ліквідації під головуванням віце прем’єра Віталія Савельєва переможно відзвітувала про прийняття підсумкового варіанту утилізації нафтопродуктів із затонулих танкерів.

Утилізацію планують провести у чотири етапи. На першому етапі з фрагментів танкерів зріжуть елементи конструкцій, що виступають, і піднімуть їх на поверхню. На другому етапі фахівці забезпечать тимчасову локалізацію фрагментів танкерів на дні Керченської протоки. Для цього їх огородять захисними кофердамами на глибині до 20 м. Усього таких конструкцій буде три по одній на фрагмент. Кожна важить понад 1,5 тис. тон. На третьому етапі буде проведено повне відкачування мазуту із фрагментів. Четвертий етап операції – підйом фрагментів танкерів та самих кофердамів.

Уламок одного з танкерів на дні Чорного моря. Стоп-кадр з відео морської рятувальної служби країни-окупанта

Зазначається, що блоки для кофердамів виготовлять на заводі, а потім перевезуть до доку, де зберуть у єдину конструкцію та спустять на воду. Кофердами відбуксують до частин танкерів, що затонули, і занурять на глибину. На дні кожну споруду зафіксують за допомогою паль, вбитих по периметру, щоб виключить можливість ії усунення.

Повністю фрагменти танкерів «Волгонефть 212» та «Волгонефть 239» планується видалити у 2026 році.

Приклад кофердаму. Фото з просторів інтернету

Association of Reintegration of Crimea скептично оцінює цей план: «У цьому “потоці оптимізму” від заступника голови уряду агресора Віталія Савельєва примітні не обіцянки встановити кофердами “до осінніх штормів”, а застереження, що “наступного року при отриманні технології ми постараємося вже забезпечити підйом і кофердамів, і всіх трьох затонулих частин”.

У кого і як агресор зібрався отримувати цю технологію – питання досить риторичне; втім найважливіше тут інше.

Такий процес, як встановлення кофердамів, тим більше “на зимівлю”, вимагає попереднього ретельного вивчення дна, течій тощо, що агресор не робив як мінімум через відсутність у нього зараз згаданої Савельєвим технології».

Це черговий приклад «ефективних і своєчасних» рішень для ліквідації масштабної екологічної катастрофи у Чорному морі. Поки уламки танкерів залишаються в морі, існує ризик подальшого витоку мазуту та нового забруднення.

Підготувала Тетяна Герасимова


Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.