Результати обстеження 24 червня 2025 року
Понад 650 кілометрів — саме таку відстань подолав залишковий мазут з танкерів “Волгонефть-212” і “Волгонефть-239”, затонулих у Керченській протоці 15 грудня 2024 року, перш ніж його згустки досягли берегів Національного природного парку “Тузловські лимани”.
24 червня 2025 року науковий відділ парку провів повноцінне польове обстеження піщаної пересипу — на відрізку від 26-го до 2-го кілометра. Виявлене мазутне забруднення вразило масштабом: на відстані від 13-го до 19-го кілометра воно було майже суцільним, із рівномірно розподіленими згустками щільної темної речовини.
Географія виявлення
П’ять ключових точок фіксації (М-1 – М-5) розташовані на території НПП уздовж пересипу між морем і лиманами Шагани–Алібей. Усі згустки були знайдені на 10–15 метрах від урізу води, на поверхні сухого або злегка вологого піску.
| Точка | Широта (N) | Довгота (E) |
|---|---|---|
| М-1 | 45.71396955929484 | 29.958171844482425 |
| М-2 | 45.71867032080231 | 29.965897 |
| М-3 | 45.718670 | 29.965897 |
| М-4 | 45.727753 | 29.981689 |
| М-5 | 45.75028961181939 | 30.018081665039066 |
Дивитися в повноекранному режимі
Морфологія забруднення
Усі зразки класифіковано як важкі деградовані фракції мазуту, характерні для багатомісячного перебування у водному середовищі. Встановлено два основні типи згустків:
- З домішками морської рослинності (ймовірно, Zostera, Ulva), черепашок і піску;
- Однорідні мазутно-піщані агрегати без органіки — із глянцевою поверхнею, щільні, із характерним запахом асфальтенів.
Поруч із кількома згустками виявлено одноразову медичну маску типу, схожого на ті, що використовувалися під час прибирання мазуту біля Анапи.
Витяг з акта обстеження
- Дата: 24.06.2025
- Місце: пересип між морем і лиманами (26–2 км)
- Зона забруднення: 13–19 км
- Тип забруднення: згустки мазуту (2 типи)
- Кількість зразків: 5
- GPS, фотофіксація: здійснено
- Ймовірне джерело: аварія танкерів “Волгонефть-212” і “Волгонефть-239”
Маршрут дрейфу: понад 650 км
Від Керченської протоки мазут переміщувався уздовж узбережжя Криму, потім — через південно-західну частину Чорного моря й нарешті — до Північно-західного шельфу, звідки потрапив до берегів НПП. Цьому сприяла циклонічна чорноморська циркуляція.
Помилкова модель — зручне виправдання
Міністерство захисту довкілля України спирається на модель, розроблену УкрНЦЕМ, яка розглядає винятково поверхневе поширення плям. Вона не враховує: осадження мазуту на дно, формування псевдоседиментів, транспортування щільних агрегатів течіями. Таким чином, міністерська модель принципово не передбачає, що мазут з Керчі міг досягти берегів НПП “Тузловські лимани” — і це стало зручним приводом нічого не робити. В реальності ж, саме ці важкі фракції — найбільш токсичні для екосистеми: вони прилипають до піску, накопичуються, потрапляють у донну фауну.
Дивитись відео на Facebook (лінк)
Наслідки для екосистеми
Забруднення зафіксоване в зоні, де гніздяться десятки видів птахів, розмножуються ракоподібні, молюски, риби. Мазутні агрегати: погіршують газообмін у піску; створюють хімічне навантаження на лагуни; можуть бути смертельно токсичними для молоді тварин.
Висновок
Факт виявлення мазуту на території НПП — це не просто “екологічний сигнал”, це матеріальний доказ міжнародного злочину. ❗️Проте держава: не розробила алгоритму реагування; не проводить незалежного моніторингу; і досі ігнорує польові дані, зібрані фахівцями на місцях.Зважаючи на підтверджене природоохоронцями забруднення, слід: терміново організувати регулярний моніторинг берегової зони; здійснити додатковий відбір проб донних відкладів і піску; вимагати перегляду державної моделі прогнозу поширення забруднень; припинити ігнорування наукових сигналів і створити систему превентивного реагування на морські аварії.
Матеріали серії:
- Встановлення джерел витоку мазуту
- Розлив мазуту та екосистема Чорного моря
- Інтерактивна карта маршруту
Проєкт SUNDANSE фінансується Європейським Союзом. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, належать виключно автору і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу або Європейського агентства з питань клімату, інфраструктури та довкілля (CINEA). Ані Європейський Союз, ані орган, що надав фінансування, не несуть відповідальності за зміст.