Агропромисловість має велике значення для української промисловості, але й значний негативний вплив на довкілля. Для ведення сільського господарства потрібні значні природні ресурси, зокрема – великі промислові ферми. Бездумний підхід до тварин спричиняє цілу низку екологічних проблем, зокрема у зв’язку з використанням значних площ земель для вирощування кормів, утворенням та утилізацією відходів (падіж, гній), забрудненням ґрунтів, поверхневих та підземних вод, викидами в атмосферу та смородом, поширення захворювань, виснаження водних ресурсів місцевості через водозабір.
Коли існування чи будівництво промислових ферм несе значні екологічні ризики для місцевості, настає час втрутитися в плани агрохолдингів і місцеві громади піднімаються на супротив. НЕЦУ допомагає таким громадам у їхній боротьбі, а також досліджує питання реального впливу великих ферм на довкілля.
НЕЦУ відстоює більш збалансований підхід до ефективного використання природних ресурсів сільським господарством, а саме: розвиток малих та середніх фермерських господарств та їх кооперації. Тому що маліі фермерські господарства і кооперативи, що базуються на невиснажливому та відповідальному для довкілля веденні своєї діяльності, мають цілу низку переваг. У довгостроковій перспективі є економічно життєздатним та загальновигідним підходом до виробництва продовольчої продукції, що забезпечує економічну зайнятість сільського населення і створює передумови для відродження села та сталого розвитку регіонів.
Сільський розвиток є процесом поліпшення якості життя і економічного добробуту людей, що проживають у селах, веде до зміни відношення до місця проживання – збереженню ландшафтів та біологічного різноманіття.