У цьому листі ми хотіли б висловити наше глибоке занепокоєння, пов’язане з проектом завершення будівництва Дністровської гідроакумулюючої станції (ДГАЕС), який наразі розглядається Світовим Банком у зв’язку з його подальшим фінансуванням. Проект має ряд серйозних недоліків та негативних наслідків, а його висока вартість та очікувані негативні впливи проекту викликають серйозні сумніви щодо необхідності його будівництва для українського енергетичного сектору.

Україна, Київ, 01010,

Дніпровський узвіз, 1

Місія Всесвітнього Банку

для України, Молдови та Білорусі

Директору місії п. Полю Бірмінгему

Тел. (044) 490 66 71

Факс: (044) 490 66 70

 

2 квітня 2007 р.

 

ЗВЕРНЕННЯ НЕУРЯДОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ СТОСОВНО ПРОЕКТУ ДНІСТРОВСЬКОЇ ГІДРОАКУМУЛЮЮЧОЇ СТАНЦІЇ

 

Шановний пане Бірмінгем,

У цьому листі ми хотіли б висловити наше глибоке занепокоєння, пов’язане з проектом завершення будівництва Дністровської гідроакумулюючої станції (ДГАЕС), який наразі розглядається Світовим Банком у зв’язку з його подальшим фінансуванням. Проект має ряд серйозних недоліків та негативних наслідків, а його висока вартість та очікувані негативні впливи проекту викликають серйозні сумніви щодо необхідності його будівництва для українського енергетичного сектору.

Розгляд Проекту Дністровської ГАЕС, його економічних, екологічних, соціальних, юридичних та політичних аспектів виявив ряд негативних наслідків. ГАЕС – це не самостійне джерело енергії, а лише акумулятор, що зберігає енергію вироблену іншими джерелами. Проект базується на низько-ефективних технологіях, які передбачають великі втрати електричної енергії, близько 25-30% виробленої енергії будуть використовуватися на власні потреби ГАЕС. Енергетична ефективність ГАЕС буде нижче, якщо ми приймемо до уваги втрати під час передачі електроенергії. Таким чином, виникають сумніви щодо економічної доцільності і можливості одержати прибуток, достатній для повернення кредиту.

Дністровська ГАЕС є частиною „Енергетичної стратегії України до 2030 року”, автори якої виявилися нездатними врахувати сучасні тенденції розвитку енергетики та запропонували напрямки, розроблені у Радянські часи. Через це стратегія не є реалістичною, бо вимагає величезних інвестицій та темпів будівництва нових потужностей. Стратегія передбачає ріст виробництва електроенергії здебільшого за рахунок розвитку атомної енергетики. Оскільки на АЕС неможливо регулювати видобуток електроенергії, то вникає проблема невідповідності виробництва енергії попиту. Проте, замість зменшення частки АЕС до розумного рівня розробники Стратегії передбачили введення регулюючих потужностей – ГАЕС, будівництво яких було розпочато раніше за радянських часів: Ташлицьку, Канівську та Дністровську. Стратегія викликає багато нарікань, не передбачаючи управління споживанням, а передбачаючи завелику роль атомної енергетики, повністю залежної від Росії, та дуже низьку енергоефективність – у 2030 року ми маємо досягти рівня, на якому сусідня Польща знаходиться вже зараз.

Крім того, Проект має техногенні ризики, найбільш серйозним з яких є висока сейсмічність в районі будівництва у поєднанні з нестійкими грунтами, а також будівельні і гідрологічні ризики. Впливи Проекту на навколишнє середовище погрожують зневодненням у пониззі Дністра, що буде мати катастрофічні наслідки для екології цього регіону, включаючи руйнування екосистеми дельти Дністра а також проблеми з питною водою в Одеському регіоні.

Також викликає занепокоєння питання переселення кількох сотень місцевих мешканців з територій, на яких буде здійснюватися будівництво. Сюди треба додати ще кілька сотень людей, для яких зміниться їх традиційний спосіб життя у зв’язку з підтопленням їх будинків, сільськогосподарських земель, зміни рівня води у колодязях з питною водою тощо. Жителі прилеглих сіл вже потерпають від процесу будівництва – з їхніх колодязів зникла питна вода, або стала непридатною для вживання, в результаті вибухових робіт руйнуються житлові та господарчі будівлі, зруйновані дороги і т.і. Незважаючи на чисельні скарги, жителі прилеглих сіл так і не отримали за це компенсацій. Викликає сумніви бажання замовника проекту вирішити питання компенсацій і в майбутньому.

У той самий час проект має альтернативи, що можуть більш ефективно з економічної, енергетичної, екологічної та стратегічних точок зору розв‘язати проблеми пікових навантажень в об’єднаних електромережах України.Найпростіший з них – не створювати проблему. Цього можна досягти комбінацією заходів з управління попитом та створення системи виробництва енергії з достатньою кількістю маневрових потужностей. Такий підхід також заощадить дефіцитне в країні пальне, виробляючи з нього енергію тільки тоді, коли на неї є попит, без додаткових втрат на зберіганні електрики.

Під час підготовки проекту Укргідроенерго порушив Українське законодавство стосовно доступу до інформації: ст.34 Конституції України, ст.9,32,33 та 47 Закону України про інформацію та Орхуську конвенцію „Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища” (ст. 7) ігноруючи чисельні запити про доступ до проектної документації.

Були також порушені вимоги визначені у Законі України „Про екологічну експертизу” від 09.02.1995 р. (ст. 11), основні вимоги до організації і проведення консультацій з громадськістю згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №1378 „Про деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” від 15.10.2004 р. та „Порядок проведення консультацій із громадськістю з питань формування та реалізації державної політики”. Громадські слухання з проекту були проведені вкрай незадовільно.

Не признаючи очевидний транскордонний вплив проекту ДГАЕС, і тому не інформуючи та не узгоджуючи проект з Молдовською стороною, Укргідроенерго порушує ряд міжнародних угод, ратифікованих Українським парламентом, отже таких, що складають українське законодавство. Це Конвенція Еспоо про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті, Міжурядова Угода між Молдовою та Україною про транскордонні води, та Конвенція Європейської Економічної Комісії ООН про охорону транскордонних водостоків та міжнародних озер. Все це вже внесло напруженість в українсько-молдовські відносини. Напружені дискусії щодо планування використання землі та розподілення прибутків переросли у територіальні претензії з боку Молдови на частину території гідровузла.

Проект буде мати негативний вплив на дельту Дністра, та Дністровську плавневу систему, території якої охороняються Рамсарською Конвенцією, і що розглядається як одна з найбільших проблем проекту.

Під час підготовки проекту також були порушені майже всі рекомендації Всесвітньої комісії по греблях, включаючи отримання згоди населення шляхом консультацій з громадськістю та здійснення всебічного аналізу різних сценаріїв розвитку енергетичного сектору України.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, ми вимагаємо:

1. Припинити розгляд фінансування проекту Дністровської ГАЕС до того часу, доки проект не буде приведений у відповідність до українського та міжнародного законодавства;

2. Провести власну оцінку відповідності проекту відповідному українському та міжнародному законодавству та проінформувати громадськість про результати такої оцінки;

3. Організувати публічні зустрічі з відповідними зацікавленими сторонами для обговорення діючого графіка підготовчих робіт та проблемних питань, що виникли внаслідок ігнорування замовником проекту громадської думки на стадії підготовки проекту.

Ми також вважаємо, що Всесвітній Банк у першу чергу має спрямувати свої зусилля на реформування енергетичного сектору України, розробку найбільш ефективної енергетичної стратегії та підтримку проектів, що спрямовані на підвищення енергоефективності та незалежності української економіки.

Ми будемо щиро вдячні за те, що ви розглянете порушені у листі проблеми та надасте відповідь про те, які відповідні заходи планує вжити Всесвітній Банк.

Центр досліджень проблем громадянського суспільства, Ігор Новіков
Всеукраїнська екологічна ліга, Олена Пащенко
МГО „БАСТА”, Андрій Кулік
Громадська ініціатива „Об‘єктивна реальність”, Тарас Ратушний
Громадський рух „Нові ліві”, Антон Фенько
Національний екологічний центр України, Надія Шевченко
„Український Авангард”, Сергій Ковбаюк