Зелені зони Києва поглинає імітація

Згідно з Екологічною угодою міст, яку у 2005 році підписав Київ у числі 50 провідних міст світу, на відстані півкілометра від кожного житлового будинку має бути зелена зона, а половина всієї поверхні тротуарів має перебувати під тінню дерев.

Хай там як, а змальована у декларації картина міського середовища в жодному випадку не ілюструє існуючий стан Києва.

Практично все, що стосується зелених зон у Києві, є справжньою імітацією дотримання відповідних норм. Це слово можна додавати до назв усіх документів, що мають відношення до зелених зон Києва: “імітація генерального плану…”, “імітація програми…”, “імітація благоустрою…” тощо.

Імітація програми зелених зон

У 2002 році на одного киянина припадало 16,9 квадратних метрів зелених зон загального користування, тобто парків і скверів. Ці цифри закладено в чинному Генплані Києва до 2020 року.

Саме від цього року починаючи, кияни достовірно знають, скільки у них реально є паркових зон. Згідно з Генпланом, у Києві не заплановано знищення жодної зеленої зони до 2020 року, адже парків у місті й так недостатньо: відповідно до існуючих норм, на одного постійного мешканця столиці має припадати 20 кв. метрів зелених зон.

За період з 2002 року і до сьогодні Київрада віддала під забудову чимало зелених зон: приблизно 400 гектарів парків і скверів, а також 4000 га міських лісів, серед яких багато заповідних територій, наприклад, ділянки на островах, передусім – на Жуковому острові.

Завдяки економічній кризі, не всі заплановані території були забудовані і наразі залишається можливість повернути їх в статус зелених зон, за умови скасування всіх рішень Київради про надання ділянок, яких лише 1 жовтня 2007 року було 663!

У більшості таких рішень чітко сказано “внести зміни в Генеральний план Києва…”, “вилучити ділянки загальною площею…. зі складу зелених насаджень…. та перевести до категорії…”. Проте чинний Генплан – це 19 товстих томів друкованого тексту плюс величезне заламіноване “простирадло” графічних матеріалів. До нього в принципі неможливо внести зміни. Хіба що маркерами і коректорами.

Ба більше, законодавство передбачає процедуру внесення змін в генеральні плани, яка не дуже сильно відрізняється від власне їх затвердження.

Отже, з кожним наступним рішенням Київради, столиця лише накопичувала кількість порушень Генплану, оскільки кожне нове рішення автоматично додавалося до таких, що суперечать Генплану, внаслідок чого всі вони є незаконними.

Вийти з цієї некомфортної ситуації у КМДА вирішили дуже оригінальним способом. 19 липня 2007 року затвердили так звану Комплексну програму розвитку зеленої зони Києва до 2010 року. Цей документ мав би бути деталізацією 4 тому Генплану Києва, який присвячений зеленим зонам і рекреації. Фінальну версію документу готував Київзем, очолюваний Анатолієм Муховиковим, який прославився погодженнями більшості скандальних забудов доби Олександра Омельченка.

Зрозуміло, в “муховиковській” редакції, в тексті Програми більше не було всіх конфліктних парків, які Київрада встигла передати від забудову до цього часу. Зникли Протасів яр, парк Юність, парк Супутник і багато інших. Загалом близько 300 гектарів.

Програму до останнього дня редагували, аби догодити всім, і зрештою багато чого наплутали. У підсумку, в районні адміністрації надіслали одну версію, у Київзеленбуд – іншу, а офіційно опублікована версія в газеті Хрещатик виявилась взагалі несхожою на дві попередні; в її тексті, наприклад, були повністю відсутні 5 столичних бульварів.

Загальна ж статистика зелених зон за показниками Програми зросла відносно даних Генплану з 16,9 до 19,2 %. Такий несподіваний поворот відбувся тому, що до складу зелених зон загального користування додали те, що ними не є – схили, береги річок та інші ділянки, що непридатні для прогулянок. Програма стала таким собі алібі для забудовників.

Згодом, за фактом досягнення номінального віку програми, в 2010 році її продовжили до 2015 року. Не все забудували до 2010, тож тепер спроба реалізувати програму в повному обсязі перенесена на період до 2015 року.

Імітація Генплану

Починаючи з 2008 року прокуратура Києва підготувала не одну сотню судових позовів проти незаконних рішень Київради, якими вона віддала зелені зони під забудову. І жодною програмою тут не прикритись, оскільки сама вона Генпланові не відповідає.

Більшість судів до цього дня не скасували рішень про землевідведення, проте клопоту КМДА і відповідальності перед власниками новорозданих ділянок додалось. Оскільки головним аргументом проти Київради став Генплан, Київрада зробила два принципових і дуже небезпечних кроки.

Перший крок – КО “Центр містобудування і архітектури” (кишенькова архітектурна майстерня, що роками сиділа на горищі Головкиївархітектури і розробляла під замовлення більшість скандальних проектів (забудова Протасового Яру, Жукового острова тощо) перейменували в “Інститут генерального плану Києва”.

Новоспеченому інституту-імітатору від чинного інституту “Київгенплан” передали сам Генеральний план до 2020 року разом із правом видавати погодження. Архіви справжнього інституту відправили на смітник, а сам інститут перетворили на просту проектну організацію.

Детальний план території острова Жуків від Центра Містобудування і архітектури

Другим кроком було замовлення розробки нового Генплану. Тепер вже – до 2025 року. Єдиною причиною, для чого розробляють Генплан до 2025 року замість Генплану до 2020 року, є намагання узаконити порушення попереднього Генплану. Для узаконення виявляється необхідно лиш пройти формальну процедуру розробки Генплану, що включає в себе підготовку – опорної схеми – карти реальної ситуації, з якою працюють архітектори, розробляючи Генплан.

Проте основою вважаються рішення, прийняті Київрадою. Відповідно до наведеного вище, все, що приймалось усупереч старому Генплану, автоматично стає основою для розробки нового Генплану. Порівнюючи карти діючого Генплану Києва і проекту Генплану нового, принципову різницю знаходимо лише в тому, що частина паркових зон тепер зафарбована іншими кольорами, а не зеленим, як у попередній версії.

Карта дерибану в новому генплані до 2025 року (світлозеленим)

Генеральні плани 1936, 1947, 1966, 1982 і 2002 років розвивали місто, розширювали його межі, створювали щось на місці пустирів тощо. Проект нового Генплану до 2025 року не змінює меж міста, але суттєво ущільнює забудову. Якщо все, що закладено в проекті Генплану, буде реалізовано, то кожен 9-й квадратний метр парків Києва зникне назавжди.

Розробники розділу Генплану, який стосується зелених зон, прислухавшись до громадськості, виступили з ініціативою скасувати землевідведення в парках, принаймні в тих, де ще не має забудови. За їх підрахунками, реальна частка зелених зон, що сьогодні припадає на одного киянина, ледь сягає 14 кв. метрів. Після публічної заяви керівника ТОВ “СТЕК” Миколи Романця дійсно почали більше говорити про потребу “повертати”, але знову в режимі імітації.

До кінця року Генеральний план так і не затвердили, продовживши його обговорення із “вдячними киянами”, як елемент виборчої кампанії, на кілька місяців вперед. Затвердили лише Стратегію розвитку міста, яка є декларативною передумовою Генпланові, проект якого розробили ще раніше за Стратегію. Стратегія не уточнює, як вберегти зелені зони, і навіть не згадує про те, що в місті є Національний природний парк “Голосіївський”.

Імітація позитивних змін

На початку грудня 2011 року на сайті КМДА з’явилась заява, сміливо підписана Олександром Поповим, в якій ідеться про те, що Києву повертають зелені зони загальною площею 1770 га. Подібні заяви звучали і раніше, кожного разу, коли прокуратура Києва вигравала у Київради одну з інстанцій чергового суду.

Але повернімось до 1770 гектарів. Активісти громадських організацій переглянули додану до заяви таблицю. Виявилось, що майже всі зазначені справи досі перебувають у судах, тобто спробам прокуратури повернути парки киянам Київрада щосили протистоїть.

З самої таблиці видно, що, фактично, суди завершені лише по деяких з перелічених ділянок, загальна площа яких становить 483,46 га. Решта ділянок перебуває на стадії судового розгляду і на даний момент вони не повернуті у власність територіальної громади Києва.

Під час розширеної колегії КМДА щодо генплану у жовтні, директор інституту-імітатора Сергій Броневицький кілька разів наголошував на тому, що генплан збільшує кількість зелених зон у Києві. Одного разу сказав, що їх більше стане на 2000 га а в другому виступі – вже на 3000 га!

Зрозуміло, що нові зелені зони в Києві не з`являться. Не можуть же вони виникнути на місці новобудови! Цей етап імітації спланували ще кілька років тому. Міські ліси, які входять до меж Києва, не є парками, і до обрахунку зелених зон не належать. Орієнтовно в 2007 році злі генії “Київзему” вигадали простий рецепт того, як збільшити кількість столичних зелених зон. Було вирішено частину лісів Києва перейменувати і назвати їх “буферними парками”.

В українському законодавстві не передбачено такої категорії земель, але, здається, столичну владу це не хвилює. Близько 3000 гектарів лісів у Святошинському, Деснянському і Дарницькому районах були названі парками. Отже, зелених зон в столиці “побільшало” і претензій до забудовників, які й далі будуватимуться в парках у центрі міста, не повинно бути.

Імітація Євро 2012

Уже не один раз писалося про шкоду від Євро-2012. Значно більших втрат зелених зон під маркою “євро” зазнали харків’яни, проте і в Києві постраждала Черепанова гора, яка знаходиться недалеко від новозбудованої футбольної арени, біля метро “Олімпійська”. Та й інші забудови останніх років неминуче знайшли інвестора, спокушеного тимчасовим “євробрендом” Києва.

Разом з тим, значно більші масштаби має “євроімітація”, розрахована на майбутні забудови.

Ще навесні цього року під патронатом КМДА було проведено архітектурний конкурс “благоустрою центральної частини Києва до Євро 2012”. Конкурс виявився конкурсом реконструкції дніпровських схилів – однієї з двох останніх великих територій, які доля вберегла від освоєння. Схили мають заповідний статус і перетворювати їх на щось інше заборонено законом.

Проте, проект-переможець конкурсу, архітектурна фантазія колумбійського виробництва, пропонує спустити схилами кілька складних пішохідних мостів, якими можна буде дістатись зі схилів аж до фарватеру Дніпра – до плавучих ресторанів.

Жоден іноземний учасник з числа фіналістів не потрапив на лекції експертів, що проводились у Києві, аби застерегти архітекторів від порушень законодавства. При цьому, жоден український учасник з числа тих, хто потрапив на лекції, не увійшов до числа фіналістів.

Цілковите ігнорування законодавства, як критерію вибору проекту-переможця, доповнилося тим, що у киян ніхто не спитав про те, який проект кращий і чи взагалі потрібно реконструювати схили. Від початку конкурсу було заявлено, що проект-переможець посяде гідне місце в складі… нового генплану Києва. До початку Євро-2012 проект не лише не буде реалізований, а навіть не почне реалізовуватись.

Надихнувшись успіхом у безкоштовному залученні закордонних архітекторів, у КМДА оголосили новий міжнародний конкурс. Тепер вже на… “збереження” всього каскаду дніпровських островів. На думку автора, для того, аби зберегти київські острови, на них, в першу чергу, не можна пускати архітекторів.

Утім, отримати технічне завдання конкурсу можна лише надавши організаторам докази того, що ти є архітектурною майстернею з усіма необхідними ліцензіями. Для звичайних мешканців столиці не було передбачено можливостей дізнатися ні про умови конкурсу, ні про те, для чого КМДА “замовила” архітекторам острови. А вже за місяць усім охочим показали незрозуміло ким і невідомо з числа кого обраний проект-переможець, який також планують включити у Генплан, в проекті якого до сьогодні і острови, і схили залишаються залитими зеленим кольором.

Імітація благоустрою, імітація конкурсу, імітація причетності до Євро…

Мабуть, усі пам’ятають недавні заяви столичних чиновників про пошук інвестора для будівництва рекреаційного центру площею 700 га на островах, а також розмови про подаровану земельну ділянку від Попова переможцям шоу “Майданс”.

Ініціативи віддати черговий шмат якогось з островів під виглядом шляхетної ініціативи трапляються вже не вперше. У 2005 році Труханів острів втратив 5 га для потреб встановлення наметового містечка для гостей “Євробачення”, а тепер 185 гектар того ж острова віддано для будівництво т.з. Міжнародного молодіжного центру.

Таким чином можна підвести підсумки: за 9 років імітації, кияни втратили чверть всіх зелених зон в забудованій частині міста. Якщо будуть реалізовані ідеї “реконструкції” островів і дніпровських схилів, цілком можна буде говорити про втрату третини озеленених площ.

Олексій Василюк, заступник голови Національного екологічного центру

Джерело: kiev.pravda.com.ua