«Зберігати природу не від людей, а для людей». Пам’яті Сергія Таращука

«Зберігати природу не від людей, а для людей». Пам’яті Сергія Таращука

Сьогодні, 6 квітня 2015 року, українському зоологу та природоохоронцю, одному з засновників та очільників Національного екологічного центру України Сергію Таращуку виповнилося б 60 років.

Сергій Володимирович пішов з життя 2008 року після тяжкої хвороби, що стала наслідком його експедиційних досліджень за чорнобильською тематикою.

Сергій Таращук працював в Інституті зоології імені Івана Шмальгаузена НАН України. Пройшов шлях від лаборанта до старшого наукового співробітника. Багато часу проводив в експедиціях, переважно їздив Київщиною та у різні куточки Причоррномор’я.

Після захисту кандидатської дисертації «Герпетофауна Північно-Західного Причорномор’я та її зміни під впливом антропічних факторів» 1987 року Сергій Таращук почав займатися систематикою земноводних та плазунів. На посаді наукового співробітника Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена проводив дослідження на Миколаївщині і в Чорнобилі, куди поїхав добровольцем одразу після катастрофи. Те, що він побачив там, перевернуло його світогляд. Вчений-систематик попри нерозуміння та сарказм колег вирішив стати громадським діячем.

Сергій Володимирович упродовж низки років був Головою Громадської Ради при Міністерстві охорони природи України.

Він брав найактивнішу участь у серії експедицій НАН України на Південний Буг, де врешті було створено Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-Степове Побужжя», а згодом на його основі — Нацпарк «Бузький Гард».

Надзвичайно багато зусиль Сергій Таращук віддав на створення нових заповідних об’єктів та на роботу над Червоною книгою України. Його особистою заслугою є впорядкування першого в Україні регіонального «червоного» переліку рідкісних видів тварин Миколаївщини. Також завдяки найактивнішій участі Сергія Таращука проведено низку моніторингових досліджень та оцінок впливу на середовище Ташлицької ГАЕС. Значний внесок зроблено у природоохорону та збереження Кінбурнської коси, де було створено РЛП «Кінбурнська коса».

Наукову та громадську діяльність пан Таращук вміло поєднував з хобі. Саме він запропонував маршрут «екологічної» регати довкола Кінбурну, який втілив у життя Сергій Шаповалов. Фамільний кубок Таращуків, що отримав назву «Кубок Кінбурнської коси», вже 21 рік переходить від одного переможця до іншого, як символ наснаги у збереженні довкілля. Крім того, науковець написав сценарії документальних фільмів про Побужжя та Кінбурн, писав вірші та прозові твори, перекладав українською мовою О. Вертинського.

Сергій Таращук до останніх днів почував себе відповідальним за НЕЦУ. На пропозицію забути справи, поїхати у село та рятувати життя відповів: «А Екоцентр? Хто я буду, якщо залишу його у цей час? І нащо тоді все це?». Сам науковець часто любив повторювати, що він антропоцентрист – зберігає природу не від людей, а для людей.

Колеги та послідовники Сергія Володимировича не забувають свого побратима та намагаються продовжувати його добру справу – зберігати природу.

  • Anna Kolomiiets

    дякую за гарну роботу. Пишемо історію НЕЦУ?