Пам’яті Романа Хімка

Десять років тому, 4 серпня 2005 року, трагічно обірвалося життя Романа Васильовича Хімка – вченого-еколога, учителя, громадського діяча, друга. Сталося це під час експедиції на річці Горинь, одній з численних українських річок, захист і відродження яких були сенсом його життя.

Роман Васильович Хімко народився 19 лютого 1952 року у місті Радехові Львівської області. Після закінчення Радехівської середньої школи навчався у Горохівському сільськогосподарському технікумі. Працював агрономом на Волині. У 1971 – 1973 роках перебував на строковій військовій службі.

У 1973 році вступив до Київського державного університету імені Тараса Шевченка, спочатку на підготовче відділення, потім на біологічний факультет. В університеті захопився лижним спортом, туризмом, обійшов з друзями Карпати, Кавказ, Урал, Кримські гори.

З 1978 року Роман працював в Інституті гідробіології Академії наук України, досліджував еколого-фізіологічні реакції водяних рослин, а також брав участь у численних наукових експедиціях з вивчення річок України. Після Чорнобильської катастрофи, у 1986-89 роках у складі комплексних експедицій інституту брав активну участь у дослідженні радіологічної ситуації в басейнах річок Дніпро, Десна, Остер, Убідь, Мена, Сейм, Снов, Шостка, Сула, Ірпінь, Тетерів, Прип’ять та інших. У 1986 та 1987 брав участь в оцінці екологічного стану малих річок Одеської області, де розпочав глибоко вивчати функціональну залежність стану річкових екосистем від особливостей їх водозбору та господарювання на них, що й визначило напрямок його подальшої наукової та громадської діяльності.

1993 року Романа Хімка запросили до Інституту екології Національного екологічного центру України (ІНЕКО), де він і працював до останнього дня. Того ж 1993 в складі робочої групи НЕЦУ на завдання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України брав активну участь у розробці Пріоритетів і концепції сталого розвитку України. У 1995 багато працював над організацією і проведенням у Києві наради Групи радників Європейської програми міжнародної спілки охорони природи (EP IUCN Program Advisory Group (PAG) Meeting). Саме з цієї події почалася активна співпраця українських громадських природоохоронних організацій з МСОП (IUCN).

Будучи заступником директора ІНЕКО, Роман Хімко був керівником або активним учасником багатьох природоохоронних проектів, ініційованих різними громадськими організаціями. Він організував та провів десятки наукових та громадських експедицій річками України. З найбільш визначних можна згадати міжвідомчі наукові експедиції в рамках діяльності Інституту екології НЕЦУ на річці Згар (Вінницька область, 1995-1997) та річці Прут (Івано-Франківська область, 1996), де брали участь науковці Інституту зоології НАНУ, Інституту ботаніки НАНУ, Інституту гідробіології НАНУ, Інституту рибного господарства УААН, експерти Національного екологічного центру України, а також Київського національного університетуімені Тараса Шевченка та Сумського педагогічного університету.

У 1996-1997 Роман Хімко був координатором робочої групи з оцінки екологічного стану малих річок басейну Дніпра в рамках проекту «Екологічне телебачення та громадська обізнаність в Україні» (Environmental Television and Public Awareness in Ukraine, ETPAU), який виконувався Інститутом стійких спільнот (США) та Національним екологічним центром України за фінансової підтримки USAID та USEPA. Мабуть, саме з участі в цьому проекті почалася активна діяльність Романа із залучення громадськості до оцінки стану річок та втілення заходів з відновлення їх екосистем. Саме в рамках цього проекту групою авторів під керівництвом Романа у 1997 був підготовлений і виданий один з перших посібників для екологічної громадськості – “Зберігаємо малі річки”.

З липня 1998 року до листопада 2000 року Роман був головою Громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України. Саме під час його головування Інститут громадських рад при державних природоохоронних органах набув сучасного вигляду і перетворився на дієвий механізм участі громадськості у прийнятті рішень з питань, які стосуються довкілля. Завдяки активності Романа на посаді голови, досвід діяльності Громадської ради при Мінприроди в цей час був поширений на всю територію держави. За цей час Роман Хімко ініціював створення Всеукраїнського конкурсу “До чистих джерел” та проведення щорічних конференцій природоохоронної громадськості України.

Особливе місце у діяльності Романа Хімка посідає проект “Зелена Скарбниця”: Оцінка стану охорони об’єктів природно-заповідного фонду України, в яких не передбачено адміністрації. Проект було підтримано Регіональним екологічним центром РЕЦ-Київ у 2002 році. В рамках проекту Романові вдалося залучити до громадської оцінки стану об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) переважно місцевого значення активістів з усіх регіонів України. Спеціально для такої оцінки була розроблена анкета об’єкту ПЗФ, яка дозволила стандартизувати оцінку і дала можливість піддати отримані дані серйозному науковому аналізу. Аналіз стану об’єктів ПЗФ місцевого значення та відповідні рекомендації були надані Мінекоресурсів України та місцевим органам охорони довкілля.

У 1998-99 Роман розробив та запропонував на розгляд громадських природоохоронних організацій України проект Концепції участі громадськості у збереженні малих річок України. Цей проект пройшов широке громадське обговорення, у 1999 був схвалений Громадською радою при Мінприроди, а у 2000 – учасниками Всеукраїнського семінару “Участь громадськості у збереженні малих річок”. Концепція була прийнята у якості програмного документа створеної на цьому семінарі Всеукраїнської асоціації громадських природоохоронних організацій “Українська річкова мережа” (УРМ).

У 2003 році на 2-му Міжнародному Дніпровському форумі громадських природоохоронних організацій Бєларусі, Російської Федерації та України Романа Хімка було обрано Національним координатором НУО з підготовки Стратегічного плану дій оздоровлення басейну Дніпра та Національного плану дій, які розроблялися в рамках Програми ПРООН-ГЕФ екологічного оздоровлення басейну Дніпра. Незважаючи на усю складність координаційного процесу, завдяки Романові усі зобов’язання, які брала на себе громадськість у цій Програмі, було успішно виконано.

Багатим досвідом з вивчення та збереження річок Роман Хімко із задоволенням ділився з усіма охочими. Тому цілком закономірною була його участь у розробці інформаційних та учбових матеріалів для тренінг-курсу “Участь громадськості у збереженні малих річок”. Тренінги відбулися у 2003 та 2004 у Києві за підтримки Чорноморської Програми Wetlands International, і безпосередня участь Романа у читанні лекцій, проведенні практичних занять та екскурсій, надала їм більшої практичної цінності і вагомості. За результатами тренінгів було видано збірник матеріалів, який став унікальною настановою для громадських природоохоронних організацій, і одним з його співавторів став Роман Хімко.

Протягом 1996-2004 років він підготував та видав кілька книжок з екології та охорони малих річок.

Роман понад усе любив природу, найбільше захоплювався річками рідного краю, і це стало філософією усього його життя. Свою любов до рідної природи він передав своїм синам Олександру і Володимиру.

Роман був справжнім захисником рідної природи, рідної землі. Вірив в добро, вірив в людей. Мав багато задумів і творчих планів.

Проте доля розсудила інакше…

  • Vasyliuk

    Особисто для мене Роман Васильович є, тобто був… людиною, яка мене привела в НЕЦУ. Саме так, привів і запропонував бути тут. Ще в школі ми з братом витягували сміття з річки і висипали його на проїжджу частину, щоб заважало проїзду і тоді його вивозили. в річку не зсипали назад, думали, що це якась комунальна служба чистила.

    Потім познайомились по цій річковій лінії з Хімком. Тому перше враження про НЕЦУ у мене було роки два саме враженням про Романа Васильовича. Другим знайомством був Таращук… тепер і його нема з нами.

    Більше зат все шкода, що сьогодні ми не маємо людини, яка б продовжила справу життя Романа Васильовича.

    А ще, Роман Васильович помер в своїй стихії, за улюбленою роботою і справою життя – на річці.

    Василюк Олексій
    заступник голови НЕЦУ