“Обіцянка Пандори” і “Перехід” про майбутнє енергетики: правильні запитання, немудрі відповіді

robert_stoneХедлайнером фестивалю кіно та урбаністики “86”, до організації якого долучився Національний екологічний центр України, стала скандальна стрічка Роберта Стоуна “Обіцянка Пандори” (Pandora’s Promise), яка маніфестує, що за атомною енергетикою майбутнє. Картина викликала низку зауваг у фахівців цієї сфери, зокрема Джона Перкінса, почесного члена Evergreen State College. Його рецензію на цей та ще один контроверсійний фільм, присвячений пошуку енергетичного “філософського каменя”, — “Перехід” (Switch) Гарі Лінча ми наводимо нижче:

Дві нещодавно презентовані широкому загалу стрічки Обіцянка Пандори” і “Перехід” сприяють серйозним змінам в енергетичному господарстві США. Обидві охоплюють ядерну енергетику та вказують на Францію як країну, що успішно користується атомною енергією. Утім “Перехід” обстоює варіант “газ+атом” як основне енергетичне рішення майбутнього, “Пандора” ж не відводить природному газу значної ролі.

Це фільми штибу “гарний-поганий”. Вони ставлять перед глядачем правильні питання, але зазнають краху через хибні висновки. “Пандора” відводить центральне місце енергетиці в найбільш важливому питанні охорони довкілля — зміні клімату. “Перехід” вказує на важливість зміни клімату, однак наголос робиться на змальовуванні картини енергетичного господарства в цілому.

Разом дві стрічки привертають увагу до ролі енергетичних галузей промисловості у зміні клімату. Завдяки прекрасним зйомкам вони ефективно спокушають глядача. Однак не обманюйтесь: ці фільми захоплюють та переконують. Саме тому нісенітниця у висновках є такою небезпечною.

Пандора” розповідає про зраду, зміну та спасіння жменьки захисників довкілля, які колись виступали проти ядерної енергетики, але зараз вважають, що їх ввели в оману; наразі вони вбачають у своєму колишньому противникові єдину надію для запобігання зміні клімату. Але насправді американський екологічний рух не займався проблемами енергетики.

Так, кампанії проти ядерної енергетики, вугілля і видобутку сланцевого газу були відомими темами. Разом з тим, природозахисний рух також ініціював протести проти сонячних установок та вітрових турбін. Всі ці кампанії були підкріплені вагомими причинами, однак зосереджувалися на окремих проблемах, нехтуючи взаємозв’язками між ними і надто часто сурмили лише про те, чого не слід робити. Подібні кампанії не спромоглися пояснити виклики розбудови сталого енергетичного господарства.

Викопні види палива були підґрунтям всієї промислової революції протягом останніх 300 років і донині забезпечують більшу частину потреб людства в енергії. Їх заміна – найважчий виклик, з яким стикається людство і успіх не прийде в результаті замовних кампаній, про те, що нам не до вподоби.

Недолік “Пандори” полягає в пропозиції замінити викопні види палива атомною енергетикою. Пропозиція ця вражає своєю простодушністю. Наприклад, у фільмі стверджується, що інтегральний ядерний реактор на швидких нейтронах (ІШР) забезпечить основний шлях до безпечної атомної енергетики. Однак важливими є наступні факти:

1) Прототип ІШР, Experimental Breeder Reactor-II, був дрібномасштабним на момент завершення програми;

2) Не збудовано жодної станції на ІШР. Відповідно відсутні дані про надійність, безпеку та витрати. Атомна енергетика має довгу історію болісного виростання з прототипів, і сподівання, котрі “Пандора” покладає на невипробувану технологію, викликають недовіру.

Незважаючи на багато невідомих, “Пандора” бажає кардинального повороту до нових типів атомних електростанцій. Електростанції світу у даний час виробляють близько 5,000 гігават (1 гігават = 1 млрд. ват) електроенергії. Заміна цього парку новими станціями потужністю 1 гігават кожна — звичайна комерційна потужність середньої станції — означає будівництво 5,000 нових атомних електростанцій, що вдесятеро перевищує поточну їх кількість. Наявний досвід підказує, що 6 млрд. дол. США можуть виявитися мінімальною вартістю будівництво такої станції, отже, загальна вартість становитиме приблизно $30 трлн., а можливо й більше.

Невже така сума взагалі мислима? Мабуть так, але чи зможе така грандіозна програма стати найкращим використанням 30 трлн. дол. США? Водночас, “Пандора” детально не висвітлює перспективи та виклики розвитку поновлюваних джерел енергії. Така часткова оцінка не сприяє правильному використанню $30 трлн.

Перехід” представляє повністю іншу історію. Респектабельний геолог-нафтовик бере нас у захопливу світову подорож, аби дізнатися про всі енергетичні галузі промисловості (відновні та інші), їх взаємозв’язки та важливість ефективного використання. У стрічці визнається важливість проблеми зміни клімату і правильно викладається масштаб та взаємозамінність джерел енергії. На даному рівні “Перехід” – це видатний успіх.

Однак, подібно до “Пандори”, “Перехід” не може з’єднати разом усі точки в кінці свого захопливого квесту. Автори закінчують стрічку трьома рекомендаціями:

1) Використовувати всю наявну енергію більш ефективно;

2) Нарощувати використання природного газу та атомної енергії для заміни вугілля й нафти протягом 50 років;

3) Значно збільшити розвиток вітрової та сонячної енергетики але не надто активно.

Саме пункт № 2 є джерелом великих витрат, однак фільм замовчує такі деталі. У фільмі йдеться про те, що природний газ надходитиме від видобутку методом гідророзриву (фрекінгу) і збільшення світової торгівлі зрідженим природним газом (ЗПГ). “Перехід” коротко зупиняється на проблемах, пов’язаних із гідророзривом, але опосередковано приймає ризики та недоліки технології. Він підтримує стандартні атомні реактори на легкій воді, які використовуються у даний час, але не згадує про витрати. У фільмі зазначається потреба у дотриманні належним чином норм безпеки, однак ігнорується катастрофічні наслідки Чорнобиля і Фукусіми.

Перехід” не видається переконливим через дві основні причини. По-перше, незважаючи на те, що у стрічці визнається серйозність кліматичних змін, вона підтримує інтенсивне використання нафти і вугілля протягом 50 і більше років з наступним інтенсивним використанням газу. Це – не рішення проблем зміни клімату. По-друге, “Перехід” пропонує спорудити лише у США близько 200 нових атомних електростанцій, що удвічі більше числа нині діючих станцій. Такі капіталовкладення коштуватимуть 1,2 трлн. дол. США. Однак подібно до “Пандори“, “Перехід” не спроможний надати всеохопну оцінку поновлюваної енергії.

Як “Пандора”, так і “Перехід” спокушають і переконують. Тим не менш, вони обидва оманливі. Обидва фільми відкидають думку про серйозне залучення поновлюваних джерел енергії без переконливого проектування або наукового аналізу. Обидва занадто легко заграють із дуже небезпечними технологіями (ядерною і газовою), відкидають ризики, не вказують на реальні витрати і не проводять їхній аналіз (куди іще можна було б спрямувати кошти?). Обидва опираються на приголомшливо вузький спектр думок стосовно енергетики і не звертаються по консультації до інших кваліфікованих фахівців.

Обидва фільми – “Пандора” і “Перехід” — закінчуються упереджено і необ’єктивно, незважаючи на енергійні твердження про протилежне. Взагалі об’єктивний фільм про енергетику на сьогодні так ніхто й не зняв.

Оригінал рецензії ви можете знайти за цим посиланням: www.grist.org