Цей документ підготовлено Робочою групою неурядових організацій з питань зміни клімату як положення для офіційної позиції України на Другу зустріч членів Кіотського Протоколу до Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату, що відбудеться 6-17 листопада 2006 р. в Найробі.

Запропоновані положення основані на детальному аналізі рішень, що були представлені на зустрічі допоміжних органів у Бонні в травні 2006 р., офіційних рішень, прийнятих на останніх міжнародних переговорах, прогнозу викидів парникових газів до 2030 року, викладених в другому Національному повідомленні України зі зміни клімату 2006 р., висновків з офіційних вебсайтів уряду України та інтерв’ю з експертами.

Звернення до Уряду України

Для світової спільноти вже немає сумнівів, що в світі відбувається зміна клімату і що причиною цього є діяльність людини. Через спалювання викопних палив відбувається накопичення парникових газів в атмосфері, що викликає підвищення температури, танення льодовиків і ряд інших природних змін, які за прогнозами переростуть у катастрофічні наслідки. Останній звіт Міжурядової групи експертів зі зміни клімату і результати багатьох наукових досліджень зарубіжних та українських вчених заявляють про необхідність термінових та всеосяжних дій зі зниження викидів парникових газів у всьому світі задля попередження глобальної катастрофи.

Україна заявила про свою стурбованість проблемою зміни клімату, підписавши Рамкову конвенцію ООН зі зміни клімату та Кіотський протокол. На перший період дій Кіотського протоколу Уряд України зобов’язався не перевищувати викиди парникових газів рівня 1990 року, але реальні викиди на 2005 рік склали лише 45% від дозволеного обсягу викидів. Причиною такого низького рівня є спад економіки 1991-1999 років, а не цілеспрямована політика уряду України. За статистикою в Україні на одиницю ВВП використовується в 3.12 разів більше енергії, ніж у Німеччині [1], а, маючи внесок лише 0,14% у світовий ВВП, Україна стоїть на 11-му місці за кількістю викидів парникових газів. Неефективне використання ресурсів та значні викиди парникових газів – це наша частка відповідальності перед найбіднішими країнами світу за наслідки від зміни клімату, адже за прогнозами саме бідні країни постраждають найбільше.

У травні 2006 року на міжнародних зустрічах почалися переговори щодо наступного періоду звітності Кіотського протоколу 2013-2017 років. Зважаючи на внесок України у глобальну зміну клімату, що несе загрозу українському народу та економіці, уряд має почати робити

кроки для зниження викидів ПГ у країні та взяти на себе зобов’язання, яке стимулюватиме перехід до економіки, що не базується на спалюванні вуглецю.

1. Україна повинна підтримувати Кіотський протокол

Україна повинна підтримувати Кіотський протокол та приймати більш активну міжнародну позицію щодо досягнення домовленостей на другий період Кіотського Протоколу 2013-2017 рр.:

– Продовження використання гнучких механізмів Кіотського Протоколу потрібне для залучення додаткових коштів на енергозбереження та впровадження сучасних технологій в Україні. Українські підприємства тільки починають брати участь у розробленні проектів спільного впровадження, тоді як потенціально в Україні можна досягти знижень на 130 млн тонн СО 2 на рік [2] (для порівняння у 2004 році загальні викиди СО 2 в Україні становили 425 млн тонн СО 2) і залучити понад 600 мільйонів євро на реалізацію проектів через механізм спільного впровадження. Через затримку у прийнятті національних процедур підприємства реалізували лише декілька відсотків від прогнозованого потенціалу використання економічного механізму Кіотського Протоколу і планують більш активне використання механізму під час другого періоду зобов’язань. Чітка позиція України щодо підтримки другого періоду Кіотського протоколу відкриє шлях більшій кількості інвестицій у проекти енергозбереження та модернізації промисловості через механізм спільного впровадження та сприятиме зростанню позитивного міжнародного іміджу країни.

– Кіотський протокол та попередження проблеми зміни клімату шляхом підвищення енергоефективності та розвитку відновлюваних джерел енергії повністю збігається з метою України досягти енергонезалежності та знизити енергоємність виробництва. Через збільшення вартості імпорту викопних палив та постійні ризики з їх поставками внутрішня політика енергозбереження та модернізації промисловості матиме місце незалежно від позиції України щодо Кіотського протоколу. Водночас активна міжнародна участь та співпраця в рамках гнучких механізмів Кіотського протоколу сприятиме отриманню Україною нових технологій та підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств.

2. Позиції України щодо основних питань другого періоду зобов’язань за Кіотським протоколом

Яким повинно бути обґрунтування загального рівня знижень викидів парникових газів для країн, зазначених у Додатку В до Кіотського протоколу, в який входить Україна?

Вибір загального рівня знижень викидів парникових газів для країн, зазначених у Додатку В, повинен грунтуватися на наукових дослідженнях щодо припустимого рівня концентрації парникових газів в атмосфері для попередження небезпечної глобальної катастрофи. Останні висновки вчених вказують, що таким рівнем є неперевищення глобальної температури на 2 ° С у порівнянні з доіндустріальним періодом. Щоб глобальна температура на Землі не піднялася більше ніж на 2 ° С, обсяг світових викидів парникових газів повинен почати знижуватися якнайпізніше з 2015 р.

З цього випливає, що країни, зазначені у Додатку В, повинні взяти на себе зобов’язання на значні зниження викидів парникових газів на період 2013-2017 рр.

Який рівень зобов’язання є обґрунтованим для України?

Україна, будучи країною з перехідною економікою, відроджує свої економічні можливості і в короткі терміни не може досягти модернізації всіх секторів, на що потрібні великі фінансові ресурси. Рівень зобов’язання країни на другий період Кіотського протоколу має ґрунтуватися на прогнозах економічного розвитку країни та потенціалу знижень викидів парникових газів.

Довідка 1 .

Статистичні показники за останні роки вказують, що в Україні при економічному зростанні і рості ВВП до 12% на рік рівень викидів парникових газів тримається на рівні 41-44% від рівня викидів 1990 р. протягом останніх семи років [3]. Тобто при рості економіки не відбувається пропорційного росту викидів парникових газів. Парадоксу ніякого в цьому немає: промисловість в Україні зараз розвивається в інших умовах, ніж це було за Радянського Союзу – в умовах високих цін на енергоресурси та в умовах необхідності їх ефективного використання для досягнення конкурентоспроможності на ринку. І така тенденція триватиме, поки українські підприємства не досягнуть енергоємності на одиницю ВВП рівня розвинених країн. Схожа ситуація росту економіки з незначним збільшенням викидів парникових газів промисловими підприємствами відбувається в усіх країнах Центральної та Східної Європи.

На другий період Кіотського протоколу 2013-2017 рр. Україна повинна взяти на себезобов’язання зниження викидів п а рникових газів на – 45% у порівнянні із 1990 р.

За новою енергетичною стратегією на 2017 рік базовий рівень викидів парникових газів в Україні складатиме 60% від рівня викидів 1990 р. без урахування чистого поглинання парникових газів в секторі землекористування (за песимістичним сценарієм – лише 53% від рівня 1990 року).

Зобов’язання на рівні -45% є цілком обґрунтованим з точки зору запланованого розвитку економіки і створить стимул більш активної державної політики у сфері зниження викидів парникових газів.

Крім того, існує ряд обґрунтувань, що фактично в 2017 році рівень викидів парникових газів не досягне 60% від рівня 1990 р.:

  • по-перше, в енергетичній стратегії закладені дуже низькі показники енергоефективності промисловості та енергетичного сектору, в той час як економічно доцільний потенціал енергозбереження країни визначається на рівні 45% від обсягів сучасного споживання паливно-енергетичних ресурсів;[4]
  • по-друге, за енергетичною стратегією рівень викидів парникових газів до 2017 року збільшиться на 34% у порівнянні з 2004 р, що є надвисоким ростом викидів парникових газів. Для порівняння: такого темпу зростання викидів парникових газів не прогнозують навіть Китаю з його високим економічним зростанням;
  • по-третє, до теперішнього часу Україна не проводила цілеспрямованої політики зниження викидів парникових газів, що є обов’язком за Конвенцією зі зміни клімату. Політику енергозбереження та розвитку альтернативних джерел енергії проводять усі країни незалежно від їх причетності до Кіотського протоколу, і Український уряд також повинен належним чином впроваджувати кліматоохоронну політику.

Якою повинна бути тривалість другого періоду зобов’язань?

Оптимальна тривалість періоду зобов’язань складає 5 років. Саме такий термін дозволить планувати роботу з виконання зобов’язань та робити відповідні висновки за отриманими результатами і набутим досвідом.

Україна підтримує загальне бажання країн прийняти рішення по другому періоду зобов’язань до 2008 року, щоб не було розриву між першим і другим періодами зобов’язань.

Робоча Група неурядових екологічних організацій України з питань зміни клімату нині налічує 16 громадських екологічних організацій, а також вчених та експертів. Останні п’ять років ми активно спостерігаємо за висновками іноземних та українських досліджень щодо наслідків глобального потепління, беремо участь в міжнародних переговорах Рамкової конвенції ООН зі зміни клімату та готуємо для Уряду України наше бачення стосовно законопроектів і аспектів впровадження конвенції та Кіотського протоколу. Ми маємо намір представити запропоновану позицію на зустрічі Міжвідомчої комісії з питань зміни клімату та інших зустрічах, на яких розглядатимуть відповідні питання.

Key world energy statistics,
http://www.iea.org/dbtw-wpd/Textbase/nppdf/free/2006/key2006.pdf

Point Carbon, http://www.netinform.net/KE/Aktuelles_Detail.aspx?ID=1098

Друге Національне повідомлення України з питань зміни клімату, 2006р, www.menr.gov.ua

Енергетична стратегія України до 2030 року, www.mpe.kmu.gov.ua