Минає двадцята річниця від дня Чорнобильської катастрофи, яку міжнародна спільнота визнала найбільшою в історії людства техногенною аварією. Але Чорнобиль ніде не зник: Чорнобильська АЕС, оточена ураженою радіацією тридцяти-кілометровою зоною, продовжує нагадувати людству, ЩО таке “мирний атом”. І людство досі шукає відповіді на запитання “Чи атом може бути мирним?” та “Чи можливий другий Чорнобиль?”.

“Чорнобиль – як би нам хотілося забути це слово. Чорнобильська катастрофа відкрила скриньку Пандори і випустила на світ невидимих ворогів і смутні страхи, що перебувають в людському розумі. Вірогідно, що більшість з нас вважає, що це залишилося в минулому. Однак, якщо ми забудемо про Чорнобиль, зросте ризик подібних технологічних і екологічних катастроф в майбутньому”.

Ці слова належать Генеральному секретареві ООН Кофі Аннану, який закликав людство обережно ставитись до “ігор з атомом”. І світова спільнота згадує про 20-ту річницю Чорнобильської катастрофи у контексті проблем техногенної та ядерної безпеки у “гарячих” куточках планети. Чорнобиль для світу – це урок і попередження, а для України – біль і питання “бути чи не бути новим атомним реакторам?”, на необхідності яких наголошено у новій державній стратегії енергетичного розвитку.

Тим часом, українська громадськість, враховуючи чорнобильський досвід, не у захваті від планів влади розвивати ядерну енергетику. Відомий письменник, лікар, дипломат Юрій Щербак вважає, що питання енергетичної безпеки держави та імовірності другого Чорнобиля треба розглядати у широкому контексті:

“Енергетичне майбутнє – не можемо ми сказати, що воно буде безпечне. МИ не можемо повторювати помилки тих радянських пропагандистів, тих вчених, які розробляли тип Чорнобильського реактора казати, що все це безпечно, що це може бути у центрі міста. Ми повинні виходити з того, що ми живемо поруч з ризиком. Ми ризикуємо, це доктрина. І ми повинні іти на розумний ризик – всемірно підвищувати безпеку реакторів. ОТ скажімо, зараз перед Україною постало питання про побудову одинадцяти нових реакторів. І я хочу сказати: не можна ігнорувати той досвід, який ми маємо з одного боку, а з другого боку – ми повинні забезпечити енергетичну безпеку та енергетичну залежність України”.

Провідний експерт Національного екологічного центру України Юрій Урбанський у виступі на міжнародному громадському форумі “Чорнобиль плюс двадцять років” у Києві наголосив: побудова нових ядерних енергоблоків може спричинити не тільки другий Чорнобиль, але і втрату енергетичної незалежності держави:

“Якщо казати про наших урядовців – і нинішніх, і попередніх – вони себе позиціонують прихильниками атомної енергетики. Люди ставлять перед собою завдання щось продемонструвати, якесь досягнення. Чомусь атомна енергетика – це якийсь гігантський проект, великі потужності електроенергії, які можна генерувати. І це для всіх урядів – ласі шматки, привабливі проекти, якими вони намагаються здобути: з одного боку – прихильність народу у країні, а з іншого – здобути прихильність промислового лоббі”.

Юрій Урбанський стверджує, що питання про перспективи розвитку ядерної енергетики треба публічно обговорювати в українському суспільстві. Так, як це роблять у державах ЄвроСоюзу. Головне – безпека, а від безпеки в середині України залежить безпека Європейського континенту, переконана депутат Європейського парламенту Ребекка Гармс:

“Ми діємо публічно, готуючи у моєму офісі інформаційні бюлетені щодо розвитку ядерної енергетики, її потенційної небезпеки для людей і довкілля. Двадцять років тому, коли я була активісткою німецької Партії зелених, ми то робили після Чорнобильської катастрофи. Тепер ми діємо у рамках комісії захисту довкілля Європарламенту. Питання енергетичного розвитку України влада повинна виносити на розгляд громадян, адже від безпеки усередині України залежить безпека Європейського континенту, особливо в енергетиці. Українська громадськість має бути залученою до дискусій цих важливих питань”.

Крім політичного, варто пам’ятати про техногенний аспект Чорнобильської катастрофи та її уроків, – нагадує фізик Володимир Шевченко:

“Проблема номер один – це ізоляція високоактивних і середньо-активних відходів. Якщо не вирішена проблема захоронення цих відходів – розбудовувати надалі атомну енергетику дуже небезпечно”.

І ще одна явище, яке постійно нагадує про існування Чорнобиля – це самосели, які після евакуації весною 1986 року повернулись до рідних домівок на території, які зазнали прямого радіоактивного впливу. Це Полісся, одне з тих місць України, де зберігаються прадавні звичаї, традиції, легенди та пісні. І створюються нові – про Чорнобиль та його наслідки.

Богдана Костюк

(Ukrinform)

Оригінальна сторінка:
http://www.radiosvoboda.org/article/2006/04/9c9d0d80-d744-4ca7-a2b3-7fe5146c0ec6.html