naotokahn_press

94-й прем’єр-міністр Японії Наото Кан: «Я – противник атомної енергетики»

Після аварії на АЕС у Чорнобилі та Фукусімі Україна і Японія мають стати прикладом для світу щодо відмови від атомної енергетики і заміщення її енергією з відновлювальних джерел. Таку думку висловив 94-й прем’єр- міністр Японії Наото Кан під час нещодавньої прес-конференції в Києві, організованої Національ¬ним екологічним центром України.

Він коротко розповів про саму аварію на АЕС у Фукусімі, яку спричинив землетрус із цунамі. Тоді вийшли з ладу системи електрозабезпечення та охолодження реакторів. «Закипіло» паливо, яке потрапило за першу оболонку реакторної зони. Якби воно проникло через зовнішню «обшивку», то довелося б евакуйовувати населення в зоні 200 кілометрів, куди входить і Токіо. Тобто переселенню підлягало 50 мільйонів мешканців.

– Свого часу вважали, що атомна енергетика дешева і її виробництво є безпечним. Але тепер усе більше усвідомлюємо, що вона дуже дорога і небезпечна. Після катастрофи у Фукусімі, яка сталася за мого премєрства, можу впевнено сказати: я противник атомної енергетики. І вважаю своїм завданням спонукати інші країни відмовитися від атома. Те, що я побачив у Чорнобилі та Фукусімі, не залишає жодних «але», – заявив він.

Після відвідин Чорнобильської АЕС Наото Кан укотре переконався в тому, що атомна енергетика має піти в минуле, поступившись відновлювальним джерелам. Нині добудовують конфайнмент із терміном експлуатації 100 років, тривають роботи на інших майданчиках станції. А все це разом призведе до значного, передусім економічного, навантаження на наступні покоління. До слова, як і відпрацьоване ядерне паливо та радіоактивні відходи. Це саме, тільки в більших масштабах, спостерігається й у Японії. Багато сіл та міст навколо Фукусіми закрито для проживання. Уряд і місцева влада активно займаються дезактивацією територій для скорочення зони відчуження. Трирічний бюджет заходів із дезактивації на 2011—2013 роки склав 13 млрд доларів США. Проте третина евакуйованого населення відмовляється повертатися додому.

На думку експерта Національного екологічного центру України Олексія Пасюка, атомна енергетика стрімко дорожчає, водночас коли енергія з відновлювальних джерел має запас для здешевлення. Наприклад, Болгарія і Литва вже відмовилися від спорудження нових блоків, оскільки не змогли залучити інвесторів через непомірну вартість будівництва. Попри протести екологів, енергетична стратегія України передбачає продовження експлуатації старих радянських реакторів, які вже відпрацювали проектний термін. В Україні три блоки функціонують «понаднормово».

Катастрофа в Чорнобилі стала уроком для багатьох країн. Так, Італія відмовилася від ядерної програми ще в 1987 році. Однак в Україні безпека та здоров’я населення не є важливим аргументом під час прийняття рішень. Уряд має почати підготовку до виведення з експлуатації реакторів, що досягли 30-річного строку експлуатації, – переконаний пан Пасюк.

До слова, після здобуття Україною незалежності 1991 року політики планували відмовитися від ядерної енергетики. Тодішній уряд погодився з аргументами енергетиків і вирішив не скорочувати потужностей АЕС, щоб зібрати кошти на безпечне закриття блоків. Поговорили й забули.

– У нас уже продовжили роботу трьох реакторів, а ще дев’ять вичерпають ресурс до 2020 року. Ймовірно, що їхню роботу також подовжуватимуть, бо в уряду немає альтернативного плану на заміщення цих потужностей, – висловлює припущення еколог.

Голова енергетичного відділу національного офісу Грінпіс у Німеччині Томас Бройєр зазначив, що катастрофа у Фукусімі стала останньою краплею в дебатах про безпечність атомних реакторів у Німеччині.

Чому Німеччина відмовляється від атомної енергетики? Експерт акцентував увагу на основних причинах. У 2012 році консервативний уряд Ангели Меркель ухвалив закон про відмову від атомної енергетики, а також було ухвалено закон про зелений тариф. Тоді всі партії підтримали ці закони, і станом на 2014 рік кількість відновлювальної енергетики в державі сягнула 27%. Це дало змогу заощадити 27 млрд євро та запобігти викидам 150 млн кубометрів СО2. Нині для Німеччини така енергетика є індустрією №1. У 2014 році на її потреби залучили майже 19 млрд євро, а прибуток від цього становив 14 млрд євро. Створено 371 тисячу робочих місць у цьому секторі, особливо в селах і малих містах. І якщо прибутки від атомних електростанцій централізуються в одних руках, то проблеми від них соціалізуються, тобто перекладають на плечі всього населення. У разі ж відновлювальної енергетики цей прибуток децентралізований, тобто залишається в селі, й нема забруднення довкілля.

– Якщо підемо шляхом відновлювальної енергетики, то за наступні 15 років можна буде створити до 14 млн робочих місць. Функціонуватиме стабільна система, оскільки знаємо, коли буде вітер і світить сонце. За 2011 рік Німеччина змогла зекономити шість мільярдів євро на тому, що не треба було ввозити уран або викопне паливо. Якщо протягом десятиріччя світова енергетика просуватиметься цим шляхом, то зможемо заощадити до 40 трлн доларів, – зазначив Томас Бройєр.

У звіті про стан світової ядерної галузі, зокрема, зазначено, що атомна промисловість перебуває в стані стагнації: 388 діючих реакторів – це на 50 менше, ніж у піковий період 2002 року. А частка світового виробництва атомної електроенергії неухильно скорочується. 68% виробляють п’ять країн: США, Франція, Росія, Південна Корея і Китай. А втім, в США власники вирішили закрити принаймні п’ять реакторів, адже прибуток від продажу електроенергії вже не покриває експлуатаційні витрати. У тому числі два реактори, ліцензії на експлуатацію яких дійсні навіть після 2030 року. Додаткові ж витрати, пов’язані із модернізацією та усуненням недоліків із огляду на уроки катастрофи на АЕС «Фукусіма», залишаються невизначеними і залежать від вимог органів ядерної безпеки різних країн. Принаймні у деяких країнах, зокрема в Японії та Франції, вони помітно впливатимуть на економічну конкурентоздатність атомної енергетики. Мета французького уряду – до 2025 року скоротити частку атомної електроенергії в енергетичному балансі від 75 до 50%.

За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства ОЕСР, за 2000-2013 роки глобальні інвестиції розділилися таким чином: на відновлювальні джерела електроенергії – 57%, викопні види палива – 40% та атомну енергію – 3%. Ось такий розклад перспектив світового балансу.

Автор: Володимир Городецький