Чорнобильська АЕС 23 роки потому: що тепер?

Інформаційна довідка

Аварія на Чорнобильській АЕС сталась у 1986 році, але її експлуатація припинилась лише в кінці 2000 року. Для всіх урядів незалежної України вона виявилась зручним інструментом отримання грошей від країн, які співчувають нам у Чорнобильській трагедії. Ця допомога надходить і сьогодні.

Затримка будівництва об’єктів для закриття ЧАЕС

Будівництво об’єктів, необхідних для виведення ЧАЕС з експлуатації, виявилося складнішим та дорожчим, ніж очікувалося. Наприклад, будівництво сховища для ядерного палива з 1-3 блоків ЧАЕС вже мало бути закінчено. Але проект фактично починається спочатку через неспроможність досвідченої французької компанії AREVA побудувати сховище. Американська компанія Холтек (Holtec International), яка взялась за будівництво даного сховища наразі планує вдвічі збільшити його вартість. Чи будуть донори надалі фінансувати цей проект за новою ціною сьогодні невідомо.

Повернення земель до користування можливе тільки частково

Спеціалісти державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», які сьогодні контролюють ситуацію на ЧАЕС, стверджують, що повне відродження забруднених територій недосяжне в передбачуваному майбутньому. У прийнятій концепції зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС кінцевою метою є повернення у вільне користування лише частини території. 10-кілометрова зона навколо ЧАЕС, яка забруднена довгоіснуючими радіонуклідами, ще сотні, а то й тисячі років не буде придатною для безпечного користування.

Будівництво у Зоні відчудження сховища відпрацьованого ядерного палива

Крім того, додає проблем заплановане будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) з Хмельницької, Рівненської та Південно – української атомних станції. Будівництво ЦСВЯП у Чорнобильській зоні порушує одночасно кілька законів України. Незважаючи на це, «Енергоатом» підписав угоду про будівництво даного ядерного звалища з компанією «Холтек».

Будівництво ЦСВЯП робить завдання з відродження зони практично нездійсненним. Паливо з АЕС, яке зберігатиметься у сховищі, залишиться радіоактивним ще тисячі років. З іншого боку, перевезення відходів у центральне сховище створює небезпеку населенню. Радіоактивні речовини будуть перевозитись поруч з густонаселеними містами залізницею.

Закриття інших реакторів в Україні

В Україні склалась критична ситуація не тільки з ЧАЕС, але й з рештою атомних електростанцій. Починаючи з 2010 необхідно розпочати виведення з експлуатації по одному енергоблоку в рік.

Виведення з експлуатації належним чином, є більш дорогим і складним процесом, ніж будівництво нового реактора. Уряд щороку вилучав гроші зі спеціального фонду на виведення з експлуатації блоків АЕС, куди «Енергоатом» відраховував кошти. На сьогодні цей фонд практично порожній. Крім того «Енергоатом» не проводив достатньо робіт по забезпеченню безпечного закриття АЕС.

«Енергоатом», не підготувавшись як слід до закриття старих ядерних реакторів, вирішив продовжити їх роботу ще на 15 років. Процес подовження роботи енергоблоків у понад проектний термін також дуже складний і непередбачуваний.

Час введення та виведення з експлуатації блоків українських АЕС

Економіка атомної енергетики

В тариф на електроенергію від українських атомних електростанції не включені витрати на добування урану і подолання наслідків від роботи уранодобувної галузі. За останні 4 роки на знешкодження уранових хвостосховищ уряд виділив понад 8 мільярдів гривень з бюджету, хоча за це мають сплачувати компанії, які заробляють на атомній енергетиці.

Жодних відрахувань на подолання наслідків аварії на ЧАЕС сучасна атомна енергетика не робить. Все, що стосується зберігання відходів ядерної енергетики, сьогодні фінансується державою. Щоб подбати про відпрацьоване ядерне паливо на найближчі роки, необхідно десятки мільярдів гривень, а взагалі ці небезпечні відходи ми мусимо зберігати сотні тисяч років.

Вартість палива для АЕС постійно зростає. Ціна урану росте набагато швидше, ніж ціна на нафту і газ, оскільки запаси урану також швидше вичерпуються. У 2000-му році вартість кілограму урану становила 15$, сьогодні – 92$. Згідно з останніми даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), урану у світі залишилось лише на 40 років.

Природні обмеження

Україні для користування ядерними реакторами не вистачає не тільки фінансових, а й природних ресурсів. Для роботи лише одного із 15-ти атомних блоків щогодини понад 40 тисяч тон прісної води. Регіони поблизу всіх українських АЕС постійно зазнають проблем із водою. В літні місяці ХАЕС, ПУАЕС і РАЕС змушені виключати частину блоків із-за недостатньої кількості води для охолодження. Зовсім інша, але також катастрофічна ситуація на Запорізькій АЕС, яка охолоджується майже напряму з Дніпра. Фактично вода, яка побувала на ЗАЕС потім надходить в Дніпро, з якого використують воду близько 70% населення України.

Залежність від Росії

Атомна енергетика робить нас залежними від Росії. Якщо по газу ми залежні від Росії на 60%, то по атомній енергетиці майже на 100%! Україна лише частково забезпечує себе ураном і технологіями для атомної енергетики. Паливо для українських АЕС закуповують у Росії, туди ж воно вивозиться на переробку з 3-х українських АЕС. Спроби купувати ядерне паливо в інших постачальників виявилися безуспішними. Нові блоки для Хмельницької АЕС уряд планує також замовити російським компаніям.

Занепад атомної енергетики у світі

Процес занепаду атомної галузі відбувається не тільки в Україні, але в усьому світі.

Потужність світового парку між 2004-2007 роками зростала приблизно на 2 ГВт/рік. Минулого року не було введено жодного атомного енергоблоку в експлуатацію. Це при тому, що світові електрогенеруючі потужності зросли на 150 ГВт, з них на вітрову енергетику припало 30 ГВт, на сонячну енергетику – 6 ГВт.

Що робити?

Чудовим прикладом також можуть бути останні проекти українського уряду – вітрові електростанції. Кілька проектів вітрових електростанцій загальною потужністю 900 МВт коштують 900 млн. євро, причому гроші дадуть закордонні інвестори. Тобто вартість встановлення 1 кВт вітрової енергетики коштує 1000 доларів. Це варто порівняти з 3000 євро за будівництво 1 кВт атомної енергетики. До того ж досвід показує, що інвесторів у атомну енергетику знайти надзвичайно важко.

Атомна енергія не гріє домівки українців та не рухає їх авто. АЕС виробляють лише 6% від загального споживання енергії в Україні, а взагалі електрична енергія складає не більше 12% енергобалансу держави. Безперечно, Україна не зможе побудувати 22 нових реактори, як прогнозує енергетична стратегія. Тому не варто марно втрачати час та гроші фінансуючи ефемерні плани і відкидати більш ефективні та реалістичні рішення – енергоефективність та альтернативні джерела енергії.

Чорнобильська АЕС 23 роки потому: що тепер?
Чорнобильська АЕС 23 роки потому: що тепер?

За додатковою інформацією звертайтесь:

Дмитро Хмара
координатор енергетичної програми
Національний екологічний центр України
тел: +380 44 238 62 60, факс: +380 44 2386259
dmytro.khmara at necu.org.ua
www.necu.org.ua
www.atom.org.ua

Теги Документи Публікації Ядерна енергетика